Тема 5.

1. Відкрита економіка – це:

а) політика відсутності контролю і вседозволеності у зовнішньоекономічних зв’язках економічних суб’єктів, відкритість кордонів;

б) національна економіка з високим ступенем включення в міжнародні економічні відносини;

в) національна економіка з низьким ступенем включення в міжнародні економічні відносини;

г) економіка, що ґрунтується на самозабезпеченні та мінімізації економічних зв’язків з іншими національними господарствами і не залежить від тенденцій світового господарства.

2. Відкрита економіка передбачає: 

а) бар’єри внутрішнього ринку для притоку іноземних капіталів; 

б) стирання національних кордонів;

в) національне господарство як єдиний економічний комплекс, інтегрований у світове господарство; 

г) організацію єдиного економічного простору з зарубіжними країнами. 

3. До кількісних показників відкритості економіки країни відносять:

а) експортну квоту;

б) імпортну квоту;

в) обсяг реекспорту;

г) правильні відповіді а), б).

4. На основі критеріїв Світового банку ступінь відкритості економіки по експортній квоті оцінюється як «помірковано відкрита економіка», коли:

а) Ек <10%.

б) Ек >25% до 35%.

в) Ек =10% -25%.

г) Ек >35%.

5. Твердження, що ступінь відкритості національної економіки визначається як відсутність у країни надзвичайно високого експортного та імпортного мита, а також наявність прийнятних умов конвертації національної валюти, належить:

а) Дж. Саксу та Е. Уорнеру;

б) Е. Хекшеру;

в) Б. Олину;

г) Ф. Шереру і Д. Россу.

6. Функціональний підхід до сутності конкуренції передбачає:

а) розуміння конкуренції як боротьби за гроші споживачів шляхом задоволення їх потреб, у центрі уваги – суперництво фірм із залучення покупців;

б) аналіз структури ринку для визначення ступеня свободи продавця і покупця на ринку, а також способу виходу на нього;

в) розуміння конкуренції як суперництва старого з новим, з інноваціями;

г) суперництво між суб'єктами ринкової економіки за найкращі умови виробництва, вигідну позицію на ринку тощо.

7. Х. Зайдель та р. Теммен визначають конкуренцію, як:

а) суперництво, що відбувається між продавцями/покупцями за найбільш вигідні умови продажу товару;

б) можливості впливу окремих фірм або споживачів на загальний рівень цін на певному ринку з метою отримати вигоди, в т.ч. прибуток;

в) наявність на ринку великої кількості незалежних продавців і покупців, які мають можливість вільно входити на ринок та виходити з нього;

г) центр ваги всієї системи ринкового господарства, в якому і продавці, і покупці конкурують на ринку між собою з метою досягти кожен своєї мети за рахунок конкурентів.

8. Боротьба підприємців однієї галузі за вигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання надприбутку:

а) міжгалузева конкуренція;

б) досконала конкуренція;

в) внутрішньогалузева конкуренція;

г) чиста конкуренція.

9. Чинники макросередовища конкурентоспроможності підприємства включають:

а) політико – правові чинники;

б) НТП;

в) техніко – технологічні чинники;

г) правильні відповіді а) і б).

10. Чинники мікросередовища конкурентоспроможності підприємства включають:

а) техніко – технологічні чинники;

б) соціально – економічні чинники;

в) ресурсні чинники;

г) правильні відповіді а) і в).

11. До економічних чинників впливу на конкурентоспроможність підприємства відносять:

а) ділова активність;

б) наявність патентної продукції;

в) рівень прибутковості та фінансова стабільність;

г) правильні відповіді а) і в).

12. Конкурентоспроможність національної економіки – це:

а) здатність країни забезпечувати збалансованість своїх зовнішніх пропорцій та уникати тих обмежень, що зумовлюються зовнішньоекономічною сферою, самовідтворювати поліпшення своїх світогосподарських зв'язків;

б) позитивні відмінності суб'єктів господарювання від конкурентів в деяких або в усіх видах діяльності, які забезпечують підвищення соціально-економічної ефективності в короткотерміновому періоді й виживання в довготерміновому за рахунок постійного пошуку нових можливостей і швидкої адаптації до навколишнього оточення та умов конкурентної боротьби, що змінюються;

в) здатність суб’єкта ринково-конкурентних відносин не лише забезпечувати конкурентоспроможність, але й підтримувати цей стан як в умовах впливу негативних чинників, так і при зміні загальної ситуації на даному сегменті ринку;

г) боротьба підприємств за економічні вигоди (отримання прибутку) від продажу товарів і послуг, а також за ринки постачання і збуту, за робочу силу.

13. Перевага країни у виробництві певного продукту, яка означає, що вона здатна виробляти більшу кількість даного продукту з визначеного обсягу ресурсів, при наявному рівні технології, у порівнянні з конкурентами:

а) ринкова перевага;

б) конкурентна перевага;

в) абсолютна перевага;

г) порівняльна перевага.

14. М. Портер виділяє такі детермінанти конкурентоспроможності країн на світовому ринку:

а) кількість і якість певних ресурсів;

б) умови зовнішнього попиту;

в) наявність високо розвинутих суміжних галузей, що забезпечують експортоорієнтовані виробництва необхідними матеріальними ресурсами та інформацією;

г) правильні відповіді а) і в).

15. За класифікацією конкурентних переваг Портера: мінливі переваги, що не дозволяють довго утримувати високий конкурентний статус:

а) конкурентні переваги найвищого порядку;

б) конкурентні переваги більш високого порядку;

в) конкурентні переваги низького порядку;

г) конкуренті переваги середнього порядку.

16. Інноваційна стратегія, яка полягає у здійсненні радикальних нововведень, що реалізуються у виробничій та соціальній сферах, на основі розвитку власного науково-технічного потенціалу, залучення провідних учених та конструкторів, а також інтеграції фундаментальної, прикладної науки, освіти і підприємництва, – це:

а) імітаційна стратегія;

б) стратегія наступу;

в) стратегія нарощування;

г) стратегія захисту.

17. Даний метод оцінки конкурентоспроможності країни використовують у своїх дослідженнях, передусім, консалтингові фірми, які оцінюють конкурентоспроможність різних країн світу та роблять конкретні техніко-економічні обґрунтування різних методів і підходів до її підвищення:

а) якісний;

б) кількісний;

в) соціологічний;

г) експертний.

18. Рейтингування країн за рівнем конкурентоспроможності було започатковано Всесвітнім Економічним Форумом у такій країні:

а) Франція;

б) Німеччина;

в) Швейцарія;

г) США.

19. Яке з тверджень характеризує показник «і1»:

а) ваговий коефіцієнт, що визначається залежно від стадії розвитку конкретної економіки;

б) субіндекс інновацій, який враховує рівень розвитку бізнесу та спроможність до інновації;

в) субіндекс базисних вимог, який враховує базові фактори конкурентоспроможності (стабільне функціонування державних та приватних інститутів, інфраструктура, макроекономічна стабільність, здоров’я та початкова освіта);

г) субіндекс посилення ефективності, який враховує такі фактори, як вища освіта і професійне навчання, ефективність ринку товарів і послуг, ефективність ринку праці, розвиненість фінансового ринку, технологічний рівень, розмір ринку.