Скачиваний:
3
Добавлен:
27.04.2021
Размер:
330.94 Кб
Скачать

Схема №0. Рис.21

Вели-

 

 

Номер числових даних до схеми №0

 

 

чина

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

z1

18

34

19

36

16

20

45

15

18

36

z2

45

17

38

20

48

70

40

27

21

60

z2/

18

16

48

20

15

18

16

24

20

16

z3

12

40

12

16

15

27

20

36

40

32

z4

42

96

72

52

45

72

56

96

100

80

z5

20

21

40

20

17

16

18

22

25

48

z6

70

63

56

80

65

48

54

88

50

24

n1,об/хв

250

175

200

150

240

630

360

540

350

300

Знайти

 

 

і15, n5

 

 

 

 

і16, n6

 

 

 

 

5. Приклади розв’язання завдань.

 

A

 

 

 

Приклад завдання №1.

 

 

11

 

Розв’язання.

1

 

 

 

До складу плоского механізму

J

 

 

 

входять n=11 рухомих ланок (рис.22)

 

 

 

 

2

B

 

10

 

та р5=16 кінематичних пар V класу (13

 

 

обертальних та 3 поступальні):

 

H

 

 

8

 

 

А (0,1) – поступальна;

 

 

 

 

 

3

N

 

 

А (1,2) – обертальна;

 

9

 

В (2,3) – обертальна;

 

C

 

 

C (3,4) – обертальна;

4

 

 

 

 

D (4,0) – обертальна;

E

 

M

L

E (3,5) – обертальна;

D

 

 

 

E (5,6) – обертальна;

 

 

 

 

 

5

 

 

7

E (5,8) – обертальна;

 

6

 

E (5,0) – поступальна;

 

Рис.22

K

 

К (6,7) – обертальна;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

21

L (7,0) – обертальна; M (9,0) – обертальна; N (8,9) – обертальна; H (8,10) –

обертальна; J(10,11) – обертальна; J(0,11) – поступальна.

Враховано, що шарнір Е є трикратним, тому що в ньому з’єднуються 4 ланки. Номером «0» позначений стояк (нерухома ланка).

Ступінь вільності механізму обчислюємо за формулою Чебишева:

W=3n 2 p5 p4 =3 11 2 16 0 =1.

Уцьому механізмі повинна бути одна початкова ланка (повзун 1), яка

разом із стояком 0 утворює механізм І класу:

W =3n 2 p5 p4 =3 1 2 1 0 =1

Кінематичний ланцюг, який залишився, розбиваємо 1 на структурні групи. Відокремлення структурних груп, як правило, розпочинаємо з ланок і пар, які найбільше

віддалені від початкової ланки (рис.23).

11

10

8

9

6

2

3

4

Рис.23

W =3n 2 p5 p4 =3 2 2 3 0 =0 .

Структурна група ІІ класу ІІ виду.

W =3 2 2 3 0 =0 .

Структурна група ІІ класу І виду

7

W =3 2 2 3 0 =0 .

Структурна група ІІ класу І виду

W =3 4 2 6 0 =0.

Структурна група ІІІ класу. Розділити цей кінематичний ланцюг на простіші з нульовим ступенем вільності неможливо. Базовою ланкою є ланка 3.

 

5

Формула будови механізму має вигляд:

 

 

I (0,1) III (

3

)

II (6,7)

 

 

 

 

 

II (8,9) II (10,11)

 

 

2,4,5

 

 

 

 

В цілому механізм Ш класу.

22

 

 

 

Приклад завдання №2.

 

 

 

T

Задано:

 

 

 

B,S2

φ1=2200

 

 

2

n1=170

 

 

 

lOA=lAB=lBC=0,15м

 

 

 

 

 

 

 

 

1

A

 

 

M0

lBT= 3lAB =0,05м

 

1

 

M0=135Нм

n1

φ1

3

 

 

Ланки 1, 3 є повноповорот-

 

C,S3

О,S1

 

 

ними.

 

 

a

 

 

 

 

 

Рис.24

Розв’язання.

1. Структурний аналіз.

Механізм (рис.24) складається з 3 рухомих ланок та 4 обертальних кінематичних пар V класу: О(0,1), А(1,2), В(2,3), С(3,0). Ланка «0» - стояк. Початкова ланка 1 – кривошип. За формулою Чебишева:

1 W =3n 2 p5 p4 =3 1 2 1 =1

Механізм І класу з обертальною кінематичною парою.

W =3n 2 p5 p4 =3 2 2 3 =0

Структурна група ІІ класу І виду.

2 3

Рис.25 Формула будови механізму: І(0,1)→ІІ(2,3). Механізм ІІ класу.

2. Кінематичний синтез.

Механізм буде двокривошипним (тобто ланки 1, 3 будуть повноповоротними), якщо розміри його ланок відповідають правилу

23

Грасгофа і за стояк прийнято найкоротшу ланку /6/. Отже, для виконання умови задачі достатньо обрати a <lOA . Візьмемо а=0,08м.

 

 

 

Будуємо

схему

механізму

(рис.26)

в

масштабі

µ

l

=

lOA

=

0,15м

=0,002

м

при заданому куті повороту ланки 1

ϕ =2200.

 

 

 

 

 

OA

 

75мм

 

мм

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тоді OC = lOC =0,08/0,002=40мм.

µl

3. Кінематичне дослідження механізму. а) Аналітичний метод /4/:

Визначаємо положення ланок, тобто кути нахилу ланок 2,3 до осі Ох. Позначимо їх φ2, φ3.

Початок декартової системи координат розмістимо в точці О. Положення точки А при заданому куті повороту початкової ланки

ϕ1 =2200 визначимо координатами:

xA =lOA cosϕ1 =0,15 cos2200 = −0,115 м

yA =lOA sinϕ1 =0,15 sin 2200 = −0,096м

За умовами задачі: xC = a =0,08 м

yC =0

Тоді відстань між зовнішніми кінематичними парами А і С структурної

групи: lAC = (xC xA )2

+ ( yC yA )2

=

(0,08 + 0,115)2

+ (0 + 0,096)2 =0,217 м,

tgβ =

yC yA

=

0,096

 

=0,4923 β = 26,20

 

 

 

 

0,08 + 0,115

 

 

 

xC xA

 

 

 

 

 

 

 

 

З трикутника АВС за теоремою косинусів:

 

 

 

 

 

 

 

l 2

+l 2

l 2

 

0,2172 + 0.152 0,152

δ = 43,70

cosδ =

 

AC

AB

BC

 

=

 

 

 

 

 

 

 

=0,7233

 

 

2lAC lAB

 

 

2 0,217

0,15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

cos µ =

 

l 2

+l 2

l 2

=

0.152 + 0,152

0,217

2

 

= −0,04642

µ =92,70

 

AC

AB

BC

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2lAC lAB

 

 

 

2 0,15 0,15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тоді зовнішній

кут

ν = µ +δ =92,70

+ 43,70 =136,40

і

кути нахилу ланок:

ϕ2 = β δ = 26,20 43,70 = −17,50

ϕ3 =3600 ν + β =3600 136,40 + 26,20 = 249,80

Отримані аналітичним шляхом кути порівнюємо з відповідними кутами на плані механізму та переконуємося, що вони приблизно рівні.

Швидкість і прискорення точки А знаходимо, враховуючи, що кривошип 1 рухається з постійною кутовою швидкістю

ϖ1 = π30n1 = π 30170 =17,8c1 :

vA =lOA ω1 =0,15 17,8 =G 2,67 м/с.

Кут нахилу вектора vA до координатної осі Ох знаходимо, враховуючи напрямок обертання кривошипа:

γA =ϕ1 +900 = 2200 +900 =3100

24

aA =lOA ω12 =0,15 17G,82 = 47,53 м/с2.

Кут нахилу вектора aA до координатної осі Ох:

ψ A =ϕ1 1800 = 2200 1800 = 400

Кутові швидкості та прискорення ланок механізму визначаємо за формулами

/4/:

 

v

A

cos(ϕ

3

γ

A

) v

C

cos(ϕ

3

γ

C

)

 

2,67cos(249,80

3100 ) 0

ω2 =

 

 

 

 

 

 

 

=

0,15sin(17,50

249,80 )

=8,86c 1

 

 

 

lAB sin(ϕ2

ϕ3 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v

A

cos(ϕ

2

γ

A

) v

C

cos(ϕ

2

γ

C

)

 

 

2,67cos(17,50 3100 ) 0

ω3

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=15,03c 1

 

 

 

 

lAB sin(ϕ2 ϕ3 )

 

 

 

 

 

 

 

0,15sin(17,50 249,80 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ε

 

=

a

A

cos(ψ

A

ϕ

3

) a

C

cos(ψ

C

ϕ

3

) +ω2l

BC

ω2l

AB

cos(ϕ

2

ϕ

3

)

 

=

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lAB sin(ϕ2

ϕ3 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

47,53cos(400

249,80 ) +15,032 0,15 8,862 0,15 cos(17,50 249,80 )

= −45,4c2 ;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0,15sin(17,50 249,80 )

 

 

 

 

 

 

 

 

ε

 

 

=

a

A

cos(ψ

A

ϕ

2

) a

C

cos(ψ

C

ϕ

2

) +ω2l

BC

cos(ϕ

2

ϕ

3

) ω2l

AB

=

3

 

 

 

 

 

 

3

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lBC sin(ϕ2

ϕ3 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

47,53cos(400 +17,50 ) +15,032 0,15 cos(17,50 249,80 ) 8,862 0,15

=81,2c2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0,15sin(17,50 249,80 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Знак плюс в отриманих результатах позначає, що кутова швидкість або прискорення спрямовані проти годинникової стрілки, знак мінус – за годинниковою стрілкою.

Прискорення точки В визначаємо через проекції вектора aB на координатні осі. Використовуємо векторне рівняння: aGB = aGBCn + aGτBC :

aBx =ω32lBC cos(ϕ3 +1800 ) +ε3lBC cos(ϕ3 +900 ) =

=15,032 0,15 cos(249,80 +1800 ) +81,2 0,15 cos(249,80 +900 ) = 23,1м/с; aBy =ω32lBC sin(ϕ3 +1800 ) +ε3lBC sin(ϕ3 +900 ) =

=15,032 0,15 sin(249,80 +1800 ) +81,2 0,15 sin(249,80 +900 ) = 27,6c2 ;м/с;

 

aB =

aBx2

+ aBy2

=

23,12 + 27,62 =36м/с;

 

tgψB =

aBy

=

27,6

=1,1948 ψB =50

0

 

aBx

23,1

 

 

 

 

 

 

 

 

б) Графоаналітичний метод /1,6/.

 

 

 

Будуємо план швидкостей механізму у відповідності до векторного

рівняння:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

vGB =vGA + vGBA

G

G

G

 

 

G

 

 

 

G G G

vA + vBA =vC + vBC .

 

 

vB =vC + vBC

 

швидкостей відомі: vBA AB та vBC CB . Точка С

Напрямки відносних

нерухома, отже vC =0 .

 

 

 

 

 

 

 

25

Вибираємо масштаб побудови як відношення довжини одного з векторів швидкості до довжини відрізка, яким ця швидкість зображується на плані:

µv = (vpaA ) = 253,67,4 =0,05 мммc . Точка р – полюс плану швидкостей.

План швидкостей механізму зображений на рис.27.

З плану дістаємо довжини відрізків, що зображують відносні швидкості. Використовуючи масштаб, знаходимо: vBA =(ab) µv = 26 0,05 =1,3м/с

vBC =( pb) µv = 46 0,05 = 2,3м/с.

Знаючи

відносні

швидкості,

знаходимо

кутові

швидкості ланок:

ω2

=

vBA

=

 

1,3

 

=8,67c1 , ω3

=

vBC

=

 

2,3

=15,3c1

 

 

 

0,15

lBC

 

 

 

 

 

 

lAB

 

 

 

0,15

 

 

 

 

 

 

Складаємо векторне рівняння для прискорень:

 

 

 

aGB = aGA

+ aGBAn + aGBAτ

G

Gn

Gτ

G

Gn

Gτ

 

 

G

 

G

 

Gn

Gτ aA + aBA + aBA = aC + aBC + aBC

 

 

aB = aC + aBC

+ aBC

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доцентрова складова прискорення

по

величині дорівнює aBAn =ω22 lAB та

спрямована від точки В до точки А (тобто вектор доцентрового прискорення паралельний прямій АВ). Аналогічно, aBCn =ω32 lBC та паралельна ВС.

Дотичні (тангенціальні) складові попередньо невідомі за величиною та відомі

за напрямками: aGBAτ AB, aKBCτ BC.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вибираємо масштаб плану

прискорень µ

a

=

a

a

=

47,53

=1

м c2

та

(πa)

47,53

мм

 

 

 

 

 

 

 

визначаємо довжини відрізків,

які

зображують

відомі прискорення:

aBAn =ω22 lAB =8,672 0,15 =11,3м/с2 та aBCn

=ω32 lBC =15,32 0,15 =35,1

м/с2. Це

будуть відрізки довжиною 11,3 та 35,1мм відповідно. План прискорень зображений на рис.28.

 

 

 

 

З плану дістаємо:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

aτBA =(n2b) µa =7 1 =7 м c2 ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

aτ

 

=(n b) µ

a

=13 1 =13 м c2

,

 

 

 

 

 

 

 

BC

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

aB =(πb) µa =37 1 =37 м c2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ε2

=

aτBA

=

7

 

= 46,7c2 ,

ε3 =

aτBC

 

=

13

=86,7c2

 

 

 

0,15

lBC

 

 

 

 

 

 

 

 

lAB

 

 

 

 

 

0,15

 

 

 

 

 

 

 

 

Порівнюємо отримані різними методами результати:

 

Величина

 

 

 

ω2

 

 

 

 

ω3

 

ε2

ε3

аВ

Аналітичний

 

 

8,86

 

 

15,03

 

45,4

81,2

36

метод

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Графоаналітичний

8,67

 

 

15,3

 

46,7

86,7

37

метод

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Похибка

 

 

 

2,1%

 

 

1,8%

 

2,2%

6,8%

2,8%

26

4. Кінетостатичне дослідження механізму. а) Аналітичний метод.

Визначаємо маси ланок та їх моменти інерції за формулами, заданими в умовах задачі:

m1 = m3 =100 0,15 =15кг,

 

m2

=100 lAT

=100 0,2 = 20кг,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

J2

=0,2 m2 lAT2

=0,2 20 0,22

=0,16кг м2

 

 

 

 

 

J

3

=0,2 m l 2

=0,2 15 0,152

0,068кг м2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

BC

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сили, що діють на ланки:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

G1 =G3 = m1 g =15g 150H ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

G2 = m2 g = 20g 200H ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F

 

= m

2

a

B

= 20 36 =720H ,

α

 

=ψ

B

+1800

=500

+1800

= 2300 ,

 

 

S2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

S2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

FS3

=0,

 

M S2 = J2 ε2 =0,16 45,4 =7,3 H м,

 

 

 

 

 

M S3

= J3 ε3

=0,068 81,2 =5,5 H м.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Напрямок М0 вибираємо протилежним напрямку кутової швидкості ω3

з умови, що М0 - момент опору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проекції реакції RG23 на координатні осі знаходимо за формулами /5/:

 

X 23

=

 

lAB cosϕ2 M C (3) +lBC cosϕ3 M A(2)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lAB lBC sin(ϕ2 ϕ3 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Y

 

=

lAB sinϕ2 M C (3) +lBC sinϕ3 M A(2)

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

23

 

 

 

 

 

 

 

 

lAB lBC sin(ϕ2 ϕ3 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де M C (3)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

- сума моментів відомих сил, прикладених до ланки 3 відносно

точки С,

M A(2)

-

сума моментів відомих сил,

прикладених до ланки 2

відносно точки А:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M A(2)

= M S2

+ FS2 lAB sin(αS2 ϕ2 ) +G2 lAB sin(2700

ϕ2 ) =

 

 

=7,3 + 720 0,15 sin(2300

+17,50 ) + 200 0,15 sin(2700 +17,50 ) = −121,1H м

M C (3)

= −M 0 M S3

= −135 5,5 = −140,5H м.

 

 

 

 

Тоді: X 23

=

0,15 cos(17,50 ) (140,5) +

0,15 cos249,80 (121,1)

= −615,2 H

 

 

 

 

 

 

 

0,15 0,15 sin(17,50

249,80 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Y

 

=

 

0,15 sin(17,50 ) (140,5) + 0,15 sin 249,80 (121,1)

=1040,5 H .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

23

 

 

 

 

 

 

 

 

0,15 0,15 sin(17,50

249,80 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вектор повної реакції має довжину

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R

= X

2

+Y

2 =

(615,2)2 +1040,52

 

=1208,8 H

 

 

 

 

23

 

 

23

 

 

 

23

 

 

 

 

Y23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

та кут нахилу до осі Ох:

tgα23 =

 

=

1040,5 = −1,6913.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

X 23

 

615,2

 

 

 

 

Враховуючи

 

знаки

 

проекцій

 

 

на

 

координатні

осі,

дістанемо:

α23

= arctg(1,6913) +1800 =120,60

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

27

 

Реакцію

 

R21 у зовнішній кінематичній парі А знаходимо з рівнянь

рівноваги для ланки 2:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Fx =0 :

 

 

X 21 + FS2

cosαS2

 

+ X 23 =0;

X 21 = −720cos2300

+ 615,2 =1078H

Fy =0 :

 

 

Y21 + FS2

sinαS2

G2 +Y23 =0;

Y21 = 200 720sin 2300

1040,5 = −288,9 H

R

=

X 2

 

+Y

2 =

10782 + (288,9)2 =1116 H

 

 

 

 

 

 

21

 

21

 

 

 

21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

α21 = arctg

 

Y21

 

= arctg

288,9

= −150 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

X 21

1078

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аналогічно знаходимо реакцію R30 в кінематичній парі С:

 

 

Fx =0 :

 

 

X 30 + X 32 =0;

 

 

X 30 = −X 32

= X 23 = −615,2 H

 

 

 

 

Fy =0 :

 

 

Y30

 

+Y32

G3 =0;

Y30

=G3 Y32 =G3 +Y23 =150 +1040,5 =1190,5 H

R

=

X 2

 

+Y

2 =

 

(615,2)2 +1190,52

=1340 H

 

 

 

 

 

30

 

30

 

 

 

30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

α30

= arctg

 

Y30

 

= arctg

1190,5

= −62,70

+1800 =117,30

 

 

 

 

 

X 30

 

615,2

 

RG21 = −R12 (отже,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розраховуємо початкову ланку 1,

враховуючи, що

R

= R

,

 

 

α

12

 

=α

21

+1800

= −150

+1800 =1650 ).

 

 

 

 

 

12

 

21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Складаємо рівняння рівноваги для ланки 1:

 

 

 

 

 

 

M O =0 :

 

M зр + R12lOA sin(α12 ϕ1 ) =0;

 

 

 

 

 

 

 

M зр = −1116 0,15 sin(1650

2200 ) =137 H м

 

 

 

 

 

 

 

Невідому реакцію RG10 знаходимо по складових:

 

 

 

 

Fx =0 :

 

 

X10 + X12 =0;

 

 

X10 = −X12

= X 21 =1078H ,

 

 

 

 

Fy =0 :

 

 

Y10

 

+Y12

G1 =0;

Y10

=G1 Y12 =G3

+Y21 =150 288,9 = −138,8 H

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R

 

=

X

2

 

+Y 2 =

10782

(138,8)2

=1087 H

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10

 

 

10

 

10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

α10 = arctg

Y10

= arctg 138,8 = −7,30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

X10

 

 

 

 

б) Графоаналітичний метод.

 

 

 

1078

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Визначаємо інерційне навантаження через прискорення, знайдені

графоаналітичним методом:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

FS2 = m2 aS2

= m2 aB

 

= 20 37 =740 H

 

 

 

 

 

 

 

M S2

= J2 ε2

=0,16 46,7 =7,47 H м

 

 

 

 

 

 

 

 

M S3

= J3 ε3 =0,068 86,7 =5,9 H м

 

 

 

 

 

 

 

 

Викреслюємо

 

структурну

 

групу

в

обраному

раніше

масштабі

µl =0,002

 

 

м

 

 

(рис.29) та прикладаємо до неї всі відомі

сили і моменти:

 

мм

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

RG21

 

 

G2 , FS2 , M S2

, G3 , M S3

, M 0 .

 

Розкладаємо

невідомі

реакції

та

R30 на

складові, одна з яких співпадає за напрямком з віссю відповідної ланки, а друга – перпендикулярна до неї (рис.29). Знаходимо складові, перпендикулярні до осей ланок, з рівнянь моментів:

28

M B(2) =0 : R21τ AB µl + M S2

=0

 

τ

 

M S2

 

 

 

7,47

 

 

 

 

 

 

R21

=

 

 

 

=

 

 

 

 

= 49,8 H

 

 

 

AB µl

75

0,002

 

 

 

M B(3) =0 :

 

R30τ

BC µl M S3

M 0 G3h1µl =0

Rτ

= −

M S3 + M 0 +G3h1µl

= −

5,9

+135 +150 27 0,002

= −993,3H

 

 

 

30

 

 

 

 

BC µl

 

 

 

 

 

75 0,002

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відстані АВ, ВС, h1 вимірюємо на схемі (в мм).

Складаємо векторнеG Gрівняння для сил, що діють на структурну групу:

R21n + R21τ +G2 + FS 2 +G3 + R30τ + R30n =0

і розв’язуємо його

 

графічно шляхом побудови плану сил в масштабі

 

µF

= 20

H

 

. Відомі

сили

 

зображуються

на

 

плані наступними

 

відрізками:

мм

 

 

 

Rτ

 

 

 

 

 

Rτ

993

 

 

 

 

 

FS

 

 

740

 

 

 

 

 

 

G

 

 

200

 

 

 

49,8

 

2,5мм,

 

49,7мм,

 

2

 

 

 

мм,

2

 

=10мм,

 

 

21

 

=

 

 

 

 

 

 

30

=

 

 

 

 

 

 

 

=

 

=37

 

=

 

 

 

µF

20

 

 

 

20

 

 

 

µF

20

µF

20

 

 

 

 

 

 

 

µF

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

G3

 

=

150

=7,5мм (рис.30).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

µF

20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З плану дістаємо: R21 =55,5мм µF =1110 H ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R30

 

=67мм µF

=1340 H ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R23 =61мм µF =1220 H.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розглядаємо рівновагу початкової ланки(рис.31): RG12 +GG1 + RG10

=0

 

Невідому

 

 

 

реакцію

 

RG10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

дістаємо з

плану,

побудованого

у

 

масштабі

µ

F

= 20

H

 

(рис.32): R =54,5мм µ

F

=1090 H .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

мм

 

10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зрівноважувальний

момент

 

визначаємо

 

з

 

рівняння

моментів

 

(рис.31):

M o =0 :

M зр R12 h2 µl

=0,

M зр

=1110 61 0,002 =135,4 H м

 

 

 

в) Важіль Жуковського.

Будуємо план швидкостей, повернутий відносно полюса на 900 в сторону, протилежну обертанню кривошипа (рис.33). У відповідні точки плану прикладаємо діючі сили. Зрівноважувальну силу прикладаємо в точку

а,

перпендикулярно

до (ра).

Моменти

 

заміняємо парами сил:

F′=

M 0 + M S3

=

135 +5,9

=939,3 H ,

F′′=

M S2

=

7,47

= 49,8 H .

lBC

 

0,15

lAB

 

0,15

Для знаходження зрівноважувальної сили Fзр складаємо суму моментів

відносно полюса. Плече для кожної сили вимірюємо на кресленні (рис.33) в

мм.

M p =0 :

F′′ h1 +G2 h2 FS2 h3 + Fзр ( pa) + F ′′ h4 F h5 =0,

29

30

Соседние файлы в предмете Теория машин и механизмов