4.3. Інфраструктура страхового ринку
Інфраструктура страхового ринку – сукупність елементів (інститутів,
установ, організацій, технологій, норм, систем), що забезпечують, регулюють і створюють умови для нормального, безперебійного, багаторівневого функціонування ринку як особливої економічної системи, а також взаємодії його суб’єктів на основі купівлі-продажу страхових продуктів.
Виділяють посередницьку, ділову й інституційну інфраструктури
страхового ринку. Посередницьку інфраструктуру страхового ринку становлять збутові структури: страхові агенти, брокери та інші організації – канали просування страхових послуг. Наступним елементом інфраструктури страхового ринку є ділова інфраструктура страхового ринку, яку формують: організації із забезпечення страхової та перестрахової діяльностей; організації, що займаються попередженням випадків страхового шахрайства й веденням відповідних баз даних, аутсорсингом конкретних функцій діяльності страховиків; інвестиційні компанії, організації, що займаються оцінюванням майна, ризиків і збитків; організації, що спеціалізуються на наданні консалтингових і рекламних послуг страховикам, наукові й освітні установи, а також інформаційні агентства.
До інституційної інфраструктури страхового ринку, що забезпечує
функції суспільного й державного регулювання страхового ринку, належать
державні наглядові органи, товариства із захисту прав та інтересів
страхувальників і застрахованих осіб, об’єднання страховиків та учасників
страхового ринку, а також гарантійні фонди.
4.3.1. Страхові посередники
Основним елементом інфраструктури страхового ринку є страхові
посередники. Страхові посередники можуть надавати послуги й виконувати
роботи безпосередньо пов’язані з продаванням та обслуговуванням договорів страхування (агенти й брокери), або пропонувати послуги та роботи іншої, не страхової, діяльності (аварійні комісари, сюрвейєри, диспашери тощо).
Перших називають прямими страховими посередниками, інших –
непрямими. Страхові агенти – фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
Страховий агент зобов’язаний:
– перераховувати страховикові отримані від страхувальника премії
впродовж двох робочих днів після отримання;
– оформити договір страхування за один робочий день із моменту
одержання страхової премії;
– подекадно репрезентувати страховикові дані про укладені договори
страхування й суми отриманих премій.
Якщо агент порушив ці вимоги, страховик зобов’язаний припинити
агентську угоду на строк 3 і більше місяців.
Страхові брокери – юридичні або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого
імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери – фізичні особи, які зареєстровані у
встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності, не мають
права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та
виплати страхового відшкодування.
Перестрахові брокери – юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.
Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у
страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і
може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу,
пов’язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів
страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у
частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або
перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні.
Розвиток посередницької діяльності на страховому ринку передбачає
також активне функціонування непрямих страхових посередників. Вони не
беруть безпосередньої участі в процесі укладання та дії договорів страхування, проте виконують інші важливі функції, без яких неможливе функціонування сучасного ринку страхових послуг. Непрямими страховими посередниками вважаються: андерайтери, аварійні комісари, аджайстери, актуарії, диспашери, сюрвеєри.
Андерайтер – діє від імені страховика та має право брати на страхування запропоновані ризики, оцінювати їх, визначати тарифні ставки та умови договорів страхування на основі норм страхового права, оформляти страхові поліси.
Сюрвеєр – інспектор чи агент страховика, який оглядає майно, що
приймають для оцінки, визначає ймовірність реалізації страхового ризику.
Аварійний комісар – особа, яка визначає причини настання страхового випадку, характер і розміри збитків страхувальника. Він повинен мати спеціальну кваліфікацію, визначену органом нагляду за страховою діяльністю.
За наслідками роботи аварійний комісар складає аварійний сертифікат.
Аджастер – фізична або юридична особа, яка представляє інтереси страхової компанії, оцінює страховий ризик під час урегулювання заявлених претензій страхувальника й виплачування страхової компенсації.
Диспашер – спеціаліст в галузі морського права, який здійснює
розрахунки після загальної аварії, розподіляє збитки між судном, вантажем і
фрахтом.
Актуарій – спеціаліст, який має відповідну фахову підготовку,
підтверджену свідоцтвом, і право проводити актуарні розрахунки, тобто
обчислення страхових тарифів. У закордонній практиці актуарії залучені до
процесу здійснення фінансового аналізу страхових компаній, структури та
якості чинного портфеля й прогнозування його розвитку в майбутньому.
Актуарії беруть участь в оцінюванні структури, якості та ефективності
перестрахувальних операцій.