4.2. Структура страхового ринку
Структура страхового ринку – це співвідношення та пропорції між різними інститутами, суб’єктами (страховими компаніями й страхувальниками) та об’єктами (видами й технологіями страхування) страхового ринку, що виникають і відтворюються в результаті процесу страхування.
Структура страхового ринку обумовлена суб’єктами ринку:
– професійними учасниками страхового ринку, до яких належать
страхові компанії, перестрахові компанії, страхові посередники;
– страхувальниками – споживачами страхових послуг;
– суб’єктами інфраструктури страхового ринку: актуаріями,
аудиторами, консультантами та ін.
Структура страхового ринку може бути охарактеризованою в інституціональному й територіальному аспектах.
Інституціональна будова ґрунтується на розмежуванні форми власності страховиків. Вона може бути репрезентована акціонерними, корпоративними, взаємними, державними страховими компаніями.
У територіальному аспекті можна виділити:
місцевий (регіональний) страховий ринок, що задовольняє страхові
інтереси регіону;
національний (внутрішній), який задовольняє страхові інтереси, що
перейшли за межі регіону й розширилися до рівня держави;
світовий (зовнішній) страховий ринок, що задовольняє попит на страхові послуги в масштабі світового господарства.
Внутрішня структура страхового ринку містить в собі такі елементи:
– страхові продукти;
– систему організації продажу страхових продуктів і формування
попиту на них;
– систему тарифів;
– власну інфраструктуру страховика (агентства, філії, представництва);
– матеріальні, фінансові й трудові ресурси страховиків.
Усі елементи внутрішньої системи страхового ринку взаємопов’язані та
взаємодіють із зовнішнім середовищем, що складається з елементів, якими
страховики здатні управляти, й тих, на які вони впливати не можуть, але повинні враховувати у своїй діяльності.
Основним структурним елементом страхового ринку є страхові компанії. Страхова компанія – організація, що відповідно до отриманої ліцензії бере на себе за певну плату зобов’язання відшкодувати страхувальникові, застрахованим заподіяний страховим випадком збиток або виплатити страхову суму.
Згідно Закону України «Про страхування» страхові компанії – це
фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України «Про господарські товариства», з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Класифікація страхових компаній
1. За організаційно-правовою формою:
– акціонерні товариства;
– повні, командитні товариства;
– товариства з додатковою відповідальністю.
2. За характером виконуваних операцій:
– спеціалізовані (займаються лише особистим або лише майновим страхуванням);
– універсальні (надають широкий спектр страхових послуг);
– композитні (займаються страхуванням і життя, і загальних видів
страхування);
– перестрахувальні.
Цей поділ досить умовний, тому що останнім часом спостерігається
тенденція до ліквідації вузької спеціалізації страхової діяльності.
3. За зоною обслуговування:
– регіональні (місцеві);
– національні;
– міжнародні (транснаціональні).
4. За величиною статутного капіталу, обсягу страхових платежів та
іншими економічними показниками:
– великі;
– середні;
– малі.
Специфічні форми організації страхових компаній:
Кептивна страхова компанія – акціонерна страхова компанія, що
обслуговує цілком або переважно корпоративні страхові інтереси засновників, а також суб’єктів, що самостійно господарюють, які належать до структури багатопрофільних концернів або великих фінансово-промислових груп.
Кептив може бути дочірньою страховою компанією.
Державна страхова компанія – правова форма організації страхового фонду, власником якого є держава. Організацію державних страхових компаній здійснюють шляхом їх заснування державою або в результаті націоналізації акціонерних страхових компаній.
Товариства взаємного страхування (ТВС) – форма організації
страхового фонду на основі централізації коштів за допомогою пайової участі його членів. Учасник товариства взаємного страхування одночасно є
страховиком і страхувальником. ТВС – це неприбуткова організація, перевищення доходів над витратами йде на поповнення страхових резервів або розподіл дивідендів між пайовиками.
ТВС створюються у сферах страхування ризиків малого бізнесу, сільськогосподарських ризиків фермерів, особистого страхування. У сучасних умовах у розвинених країнах сфера діяльності ТВС концентрується переважно в галузі особистого страхування.