1. Дослідження внутрішнього та закордонних ринків :

Основою виконання цього етапу є проведення маркетингового дослідження стану внутрішнього і зовнішнього ринків взуття. У результаті здійснення цього дослідження повинні бути вирішені такі задачі:

1. Визначення попиту на взуття:

- обсяги продажу товару;

- вимоги споживачів до товару;

- аналіз перспектив розвитку цього ринку.

2. Визначення пропозиції взуття на ринку:

- обсяги поставки товару на ринок;

- аналіз можливостей збільшення пропозиції за рахунок імпорту;

- оцінка діяльності конкурентів.

3. Ознайомлення з умовами роботи на ринку:

- форми збуту;

- умови доставки товару;

- законодавчі та нормативні акти.

Щоб здобути інформацію для опрацювання скористаємось такими доступними і дешевими джерелами інформації, як всесвітня мережа Інтернет, періодичні видання, різноманітні статистичні дані, зібрані раніше для інших цілей.

Отже, серед усіх існуючих методів дослідження ринку буде застосовуватись кабінетний метод збору інформації, оскільки взуття не є невідомим чи рідкісним товаром і інформації про нього достатньо.

Маркетингове дослідження є функцією, яка пов’язує організацію зі споживачем через інформацію. Тому дуже важливо провести його правильно, адже у іншому випадку компанія може понести значні втрати або зовсім зникнути з ринку.

На проведення цього етапу необхідно відвести приблизно 2 тижні.

2. Визначення можливих потенційних партнерів.

Для пошуку та визначення потенційних зовнішньоекономічних партнерів доцільно використовувати довідники про суб’єктів діяльності на ринку взуття та аналітичні матеріалами по результатам обстежень цього ринку та ситуації на ньому.

На виконання даного етапу достатньо 1 тиждень.

3. Налагодження ділового контакту з закордонними партнерами.

На основі результатів попереднього етапу ми отримали перелік потенційних закордонних партнерів. Для того, щоб налагодити з ними діловий контакт, необхідно насамперед ініціювати обмін інформацією. Як показує практика, найбільш доцільне використання запиту – це надасть нам можливість отримати повну інформацію безпосередньо від партнера, а йому чітко зрозуміти наші потреби.

Тривалість цього етапу складає 3 тижні.

4. Аналіз конкурентних пропозицій.

Отримавши на запити необхідну інформацію, необхідно ретельно її проаналізувати та порівняти, врахувавши усі можливі фактори. На основі зробленого висновку вибираємо найбільш вигідні умови для здійснення угоди, тобто визначаємо майбутнього партнера.

На виконання цієї роботи відводиться 1 тиждень.

5. Узгодження основних умов угоди та її оформлення.

Відповідно до чинного законодавства України укладаємо зовнішньоекономічну угоду в письмовій формі з використанням контракту. Узгодження головних умов угоди та складання контракту – складний і важливий процес. Тому безпосередню участь на даному етапі будуть приймати не тільки перші керівники фірми, але й фахівці з міжнародного торгового права та національного податкового законодавства (бухгалтер, аудитор). Оформлення та підписання контракту буде здійснюватись на зустрічі партнерів у процесі переговорів.

Приблизна тривалість етапу 2 тижні.

Усе вищенаведене і є основними етапами підготовки та укладання контракту при здійсненні зовнішньоекономічної операції. Кожен з його складових є запорукою успішному та вигідному завершенню операції.

Приблизна тривалість підготовки зовнішньоекономічної угоди складає 2 місяці.

РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ МОЖЛИВОСТЕЙ КРАЇНИ З ЕКСПОРТУ ТОВАРУ

• Каталог українських виробників [1,] :

1. Одяг :

-М-TAC

-Velmet

-TurGear

-Staff

-Urban Planet

2. Взуття :

-Крок

-М-ТАК

-Beans

-Спецвзуття Талан

-VOKU

-MIDA

Більшість виробів легкої промисловості – одяг та взуття – Україна експортує до країн Євросоюзу.

Товари з лейблом "Made in Ukraine" нині користуються великим попитом у країнах не лише ЄЄ, але й світу. За останній рік Україна експортувала готові товари легкої промисловості в 37 країн (основних торгівельних партнерів) на суму 35,5 млн доларів. А до ЄС – на 20750,7 млн доларів, експорт до цих країн зріс на 3,0%. Загалом країни ЄС – на першому місці серед держав світу, до яких надходить продукція нашого легпрому. Також активно продається український одяг до Казахстану, Молдови, Афганістану, США, Грузії, Норвегії та Канади ,Росії ,Білорусії.[2]

Торгівля взуттям  –  це сезонна торгівля, отже приблизно чотири рази на рік майже повністю оновлюється асортимент. У більшості магазинів одночасно виставлено в продаж кілька сотень моделей. Найкраще купувати взуття на початку сезону, коли є найбільший вибір  –  і за моделями, і за кольором, і за розміром.

У цьому сезоні модні бірюзовий, коричневий, червоний і чорний кольори. Українські жінки (переважно середнього достатку) найбільше люблять чорний колір взуття, адже воно до всього підходить. Взуття чорного кольору ми продаємо до 50 %.

Якщо ще років 10 тому найбільш ходовими були 37-38 розмір, то тепер акселерація зробила свою справу, і найбільш ходовими стають 39-41 розміри. Поряд із цим, як це не дивно, стало більше дівчат із 35-36 розміром ноги.

Майже 60 % взуття населення України купує сьогодні на речових ринках. Тут взувається близько половини жінок і двох третин чоловіків. Купувати на ринках найбільше схильні підлітки, молодь, старше покоління, найменше  –  жінки середнього віку. Дівчата й молоді жінки, особливо у великих містах, віддають перевагу фірмовим магазинам, а жінки старші  –  універмагам та спеціалізованим магазинам. Ще 5-6 років тому майже 60 % населення України бажали придбати виключно продукцію зарубіжних виробників, а стійкими прихильниками вітчизняного взуття були лише 8 %, та й то переважно на селі. Сьогодні на придбання імпортного взуття налаштовані 22 % населення країни, для абсолютної ж більшості потенційних покупців не має значення, вітчизняний товар чи імпортний.

Серед великого розмаїття можна побачити польське, словацьке, індійське, італійське, китайське, пакистанське, португальське і турецьке взуття, однак, як правило, все воно виготовлено на італійських лініях і обладнанні.

Привозять його як із країн-виробників, так і з українських оптових ринків  –  одеського, чернівецького, хмельницького. Тим, хто торгує великими партіями взуття, найвигідніше привозити його безпосередньо із підприємств-виробників

Як правило, в торговельній мережі ціну на взуття встановлюють на 50 % вищу, аніж та, за якою його було придбано у виробника, адже треба не лише покрити витрати на митні платежі, транспортування, зарплату працівників, оренду приміщення, комунальні послуги, а ще й заробити. Коли ж після закінчення сезону торгівля встановлює нам 20-30 % знижки, то все одно ми платимо за взуття більше, аніж воно коштувало у виробника. Зрідка в кінці сезону ці знижки можуть сягати максимуму, до 50 %, і тоді маємо шанс придбати взуття за ціною виробника.

Фахівці радять: взуття треба купувати за розміром своєї ноги, лише тоді воно буде зручним і добре виглядатиме. Коли жінки, піддаючись на вмовляння продавців, мовляв, розноситься, купують тісне взуття, то воно розтягується, деформується, втрачає форму. Раніше, коли в країні був тотальний дефіцит, ми при нагоді купували взуття будь-яке, незважаючи на те, чи підходило воно за колодкою, кольором чи розміром. Тепер асортимент такий великий, що кожна жінка може вибрати собі зручне і гарне взуття. До речі, зараз дуже часто жінки хочуть придбати взуття разом із аналогічного кольору сумочкою.

В окремих магазинах вже стараються формувати такі комплекти, але, на жаль, вибір сумок дуже невеликий, навіть за кордоном. Скажімо, ринок дуже слабо відреагував на модні бірюзовий, червоний, бордовий кольори. Аксесуарів і сумок таких кольорів майже немає.

А щодо того, яке краще купувати взуття  –  прошите чи проклеєне, то фахівці переконані, що це не має жодного значення. Зараз такі добрі технології, що клеєне взуття досить високої якості. Знаю, що навіть багато львівських ремонтних майстерень вже відмовилися від такого виду ремонту, як прошивання взуття. Вони використовують високоякісний клей, який за міцністю не поступається звичному для нас прошиванню. Єдина вимога при цій технології  –  взуття треба клеїти сухим і знежиреним. Тоді клей візьметься міцно.