29.Роль Флемінга, Чейна, Флорі, Ваксмана у створенні перших антибіотиків. Класифікація антибіотиків за походженням та за механізмом дії на мо.

Флемінг у 1929р. виявив антибіотики, але він не зміг виділити їх у чистому вигляді. У 1940 р. Флорі і Чейн виділили чисті антибіотики,які отримали назву “пеніцилін”-за назвою гриба-продуцента. Флемінг, Флорі і Чейн у 1945 році були удостоєні Нобелівської премії. Ваксман вів целеспрямований пошук продуцентів протимікробних речовин серед мо грунту. У 1942 р. він відкрив перший антибіотик аміноглікозидного ряду-стрептоміцин. Ним був запропонований термін “антибіотик” і одне з перших вдалих визначень антибіотиків(1953).”Антибіотики- хімічні речовини,що утворюються мікроорганізмами, які здатні у розчинах пригнічувати ріст або навіть руйнувати клітини бактерій та інших мо.”

За механізмом дії на мо антибіотики класифікують на:

1.Інгібітори синтезу клітинної стінки:

-пеніциліни

-цефалоспорини

-іншіβ- „|„p„{„„„p„}„~і „p„~„„„y„qі„€„„„y„{„y

-бацитрацини

-ванкоміцини

-циклосерини

2.Інгібітори синтезу білка:

-аміноглікозиди

-тетрацикліни

-левоміцетин

-макроліди

-азаліди

-лінкозаміди

3.Інгібітори транскрипції нуклеїнових кислот:

-рифаміцини

Класифікація антибіотиків за походженням:

1.Похідні бактерій-поліміксин,граміцидин.

2.Похідні грибів-пеніцилін,цефалоспорини.

3.Похідні актиноміцет-стрептоміцин,тетрациклін.

4.Похідні рослин-іманін, сальвін,хлорофіліпт

5.Похідні тварин-лізоцим,інтерфером

6.Похідні мохів та лишайників-уснінова кислота

23. Явище антагонізму мікробів. Роль вітчизняних мікробіологів у розвитку вчення про антагонізм мікробів. Антибіотики, характеристика, принципи одержання, одиниці виміру. Класифікація за механізмом дії на мікроорганізми

Антагонізм – форма взаємовідносин, коли один мікроорганізм пригнічує розвиток інших.

Механізми антагонізму:

• конкуренція за поживний субстрат (різна швидкість росту)

• виділення мікробами-антагоністами кислот, спиртів, лугів

• виділення мікробами-антагоністами антибіотиків та бактеріоцинів

• хижацтво

Мечников разом з Пастером заклали основи вчення про антагонізм бактерій, яке пізніше виросло у надзвичайно важливе для практичної медицини вчення про антибіотики. З усіх мікробів-антагоністів Мечников віддав перевагу молочнокислим бактеріям. На їх основі він запропонував три лікувальних препарати - простоквашу, йогурт і лактобацилін. Тепер такі бактерійні препарати називаються пробіотиками.

Антибіотики – хіміотерапевтичні препарати біологічного походження, які здатні в низьких концентраціях вибірково вбивати мікроби або клітини злоякісних клітин або затримувати ріст злоякісних утворень.

Процес отримання антибіотика включає в себе чотири основні стадії: отримання відповідного штаму - продуцента антибіотика, придатного для промислового виробництва; біосинтез антибіотика; виділення і очищення антибіотика; концентрування, стабілізація антибіотика та отримання готового продукту.

Вимоги до антибіотиків: висока активність проти мікробів, мінімальна токсичність, розчинність, хороший розподіл в організмі, легке виведення, відсутність алергенності, якомога повільніший розвиток лікарської стійкості у мікробів.

Одиниці виміру:

ОД – одиниця дії – мінімальна кількість антибіотику, здатна пригнічувати ріст мікроорганізму.

Зараз використовують мікрограми. (1мкг = 1 ОД)

За механізмом дії на мо антибіотики класифікують на:

1.Інгібітори синтезу клітинної стінки:

-пеніциліни

-цефалоспорини

-бацитрацини

-ванкоміцини

-циклосерини

2.Інгібітори синтезу білка:

-аміноглікозиди

-тетрацикліни

-левоміцетин

-макроліди

-азаліди

-лінкозаміди

3.Інгібітори транскрипції нуклеїнових кислот:

-рифаміцини

4.Інгібітори функцій клітинної мембрани

5.Інгібітори дихання (актиноміцети

Класифікація антибіотиків за походженням:

1.Похідні бактерій-поліміксин,граміцидин.

2.Похідні грибів-пеніцилін,цефалоспорини.

3.Похідні актиноміцет-стрептоміцин,тетрациклін.

4.Похідні рослин-іманін, сальвін,хлорофіліпт

5.Похідні тварин-лізоцим,інтерфером

6.Похідні мохів та лишайників-уснінова кислота

Класифікація за механізмами дії на мікроорганізми:

• інгібітори синтезу клітинної стінки

• інгібітори синтезу білка

• інгібітори синтезу нуклеїнових кислот

• )

24. Лікарська стійкість мікробів,механізм утворення стійких форм. Методи визначення чутливості мікробів до антибіотиків. Мінімільна пригнічувальна та мінімальна бактерицидна концентрації. Практичне значення.Принципи бортьби з лікарською стійкістю мікроорганізмів

Під стійкістю розуміють здатність мікроорганізмів переносити більші концентрації препарату порівняно з іншими мо даного виду,або ж розвиватися при таких концентраціях,які перевищують терапевтичну дозу.

Механізм утворення стійких форм.

-перетворення активної форми антибіотика в неактивну шляхом ферментативної інактивації та модифікації.

-втрата проникності клітинної стінки для певного хіміотерапевтичного засобу

-порушенням в системі специфічного транспорту певного препарата в бактеріальну клітину

-кодування резистентності у хромосомному апараті або у плазмідах

Методи визначення чутливості мікробів:

1.Дифузійні методи:

-метод лунок – у чашки Петрі газоном засівають мікробну культуру .В агарі пробивають лунки і вносять 0,1 мл досліджуваного препарату і інкубують 18 год. при 37С.Проводять вимірювання діаметру зони пригнічення росту для кожного препарату.

-метод дисків – сіять досліджувану культуру, на агар наносять диски, просочені антимікробними препаратами, інкубують при 37С. Проводять визначення діаметру зон затримки росту та порівнюють іх з зазначеними в інструкціях.

2.Методи серійних розведень:

рідке середовище – у пробірках готують серію подвійних розведень препарату на рідкому поживному середовищі.У кожну пробірку вносять по 0,05 мл фіз. розчину, що містить 10⁶ /мл мікробних клітин.Інкубують 18-20 год при 37С.Результати враховують за помутнінням середовища,порівнюючи з контролем.

щільне середовище – готують подвійні серійні розведення препарату, потім вносять по 1 мл кожного розведення у пробірки, що містять по 4 мл розплавленого і охолодженого (45С)агару. Агар засівають тест-культурою бактерій. Суміш вносять до чашок Петрі, пробірки скошують та інкубують. Досліджують МПК.

За результатами визначають:

Мінімільна пригнічувальна концентрація – відповідає найбільшому розведенню препарату ,що гальмує ріст тест-культури.

Мінімальна бактерицидна концентрація – визначається внесенням у контрольні пробірки з рідким поживним середовищем по 0,01 мл середовища з кожної пробірки ряду розведень.Після інкубації(18-20 год)виявляють найменшу дозу препарату,щ надає бактерицидний ефект.

Боротьба з лікарсько-стійкими бактеріями проводиться різними шляхами. До них відносяться систематичне отримання нових хіміотерапевтичних препаратів, які відрізняються від існуючих механізмом антибактеріальної дії. Перспективним напрямком є ​​хімічна модифікація відомих антибіотиків із захищеними активними групами, стійкими до бактеріальних ферментів. Крім того, проводяться дослідження з вишукування інгібіторів, що пригнічують активність бактеріальних ферментів, а також препаратів, що перешкоджають адгезії бактерій на клітинах макроорганізму.