МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ

Реферат

з предмета міжнародні економічні відносини

на тему:

«Етапи розвитку Європейського Союзу»

Виконав :

Студент гр.

Київ 2019 р.

Зміст

Вступ

1. Створення та організаційне об'єднання Європейських

співтовариств у 1950-1960-х роках

2. Європейське політичне співробітництво в 1970-1980-х роках

3. Створення Європейського Союзу в 1990-х роках

4. Європейський Союз на сучасному етапі

Висновок

Список використаної літератури

політичний економічний інтеграція міжнародний

Вступ

Економічні зв'язки між країнами світу існували завжди, але з поглибленням міжнародного поділу праці економічний взаємозв’язок держав стає все більш важливим чинником процесу відтворення, задоволення суспільних потреб та розвитку світового господарства. Підвищення ефективності господарської діяльності, скорочення суспільних витрат потребують постійного поглиблення спеціалізації виробництва при забезпеченні певного рівня його концентрації. Внаслідок цих процесів відбувається становлення, розвиток та розширення міжнародного співробітництва, формується світове господарство як економічна єдність, поглиблюється інтегрованість країн.

Основою міжнародної економічної інтеграції є насамперед відповідний рівень економічного розвитку. Тому найвищого ступеня зрілості економічна інтеграція досягла у групі промислово розвинутих країн, передусім у Західній Європі. Саме тут успішно функціонує Європейський Союз — єдине поки що об"єднання країн, розвиток інтеграційних процесів у якому, послідовно пройшовши чотири попередні фази (зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз), дозволяє сьогодні говорити про створення валютного союзу — міжнародної економічної інтеграції найвищого ступеня. І, безумовно, етапи формування, еволюції ЄС, його організаційно-правова побудова, сфери діяльності, механізми прийняття рішень та забезпечення їх виконання є унікальним досвідом для будь-яких міжнародних інтеграційних утворень, для СНД також.

Міжнародні економічні зв’язки країн Західної Європи завжди вирізнялись високою інтенсивністю. На їх основі стали розвиватися і макроекономічні зв’язки, тобто зв’язки між національними господарствами і країнами в цілому. Як наслідок — посилилась взаємозалежність промислово розвинутих країн Західної Європи.

2. Створення та організаційне об’єднання європейських співтовариств у 1950-1960-х роках

Історично першим кроком, з якого почалося будівництво Європейського Союзу, став виступ міністра закордонних справ Франції Роберта Шумана в 1950 р. в Парижі. Пропозиції, озвучені ним від імені свого уряду, прийнято називати «планом Шумана», а дату його оголошення - 9 травня 1950 р. - зазначають як «День Європи», офіційне свято Європейського Союзу.

Реальним автором цього плану, однак, був інший політичний діяч Франції Жак Моне, в той час комісар з планування Французької Республіки, потім - перший Голова Верховного органу ЄОВС. Саме він вважається «головним архітектором» Європейських Співтовариств.

Суть цього плану полягала в тому, що французький уряд пропонував передати усе франко-німецьке виробництво вугілля і сталі під управління загального Верховного органу, в рамках організації, відкритої для участі інших країн Європи.

Йшлося про добровільне обмеження суверенітету європейських країн, заснування нового - наддержавного (наднаціонального) органу політичної влади, у відання якого повинні були перейти дві, в той час, ключові галузі важкої промисловості: вугільна та сталеливарна. Ця мета була реалізована в 1951 р., коли був підписаний договір про заснування першого з Європейських співтовариств - ЄОВС.

Ініціатива Моне-Шумана не обмежувалася, однак, даною пропозицією. У ній була закладена програма подальшого розвитку та поглиблення інтеграції в Європі. Саме вона визначить подальший розвиток Європейських співтовариств і Європейського Союзу. Ця програма відома зараз під назвою «комунітарного методу».

«Комунітарний метод» включає чотири основні положення:

- федеративна мета,

- поступовість інтеграції,

- інтеграція як спосіб вирішення суспільних проблем [5, с. 98].

Відповідно діяльність інтеграційної організації повинна бути зосереджена на вирішенні нагальних проблем, які країни і народи не можуть вирішити поодинці. Практичне розв'язання нагальних проблем повинно сприяти появі фактичної солідарності народів Європи, тобто солідарності заснованої не на деклараціях і умовляннях, а солідарності заснованої на реальному зростанні добробуту людей. Першим таким починанням став спільний ринок.

Практична реалізація «плану Шумана» зайняла близько двох років. Незабаром після виступу 9 травня 1950 р. почала роботу міжурядова конференція з вироблення тексту угоди, 18 квітня 1951 р. в Парижі було підписано Договір про заснування Європейського об'єднання вугілля і сталі.

Сторонами договору виступили: Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Франція і ФРН. До вступу в ЄОВС активно запрошували Великобританію, однак уряд в той момент не був готовий поступитися своїми суверенними правами.

Договір про ЄОВС охоплював три найважливіші сфери суспільного життя, які відтепер ставали сферами інтеграції держав-членів Об'єднання: економічну, політичну, юридичну.

Договір про ЄОВС дав старт процесу економічної, політичної і правової інтеграції країн Західної Європи. Досвід зі створення спільного ринку для вугілля і сталі показав життєздатність комунітарного методу інтеграції. За ним пішов наступний крок: розповсюдження інтеграції на всю економіку, створення наднаціональної організації загальноекономічної компетенції.

Це сталося 25 березня 1957 р. в Римі, де було підписано Договір про заснування Європейського економічного співтовариства (ЄЕС). Договір підписали ті ж шість країн, які входили в ЄОВС [4, с. 78].

В економічній сфері створювався загальний ринок, який тепер охоплював всі відростки і сектори господарства.

У політичній сфері для керівництва спільним ринком та здійснення спільної політики були засновані інститути ЄЕС. Моделлю для них послужили інститути ЄОВС з невеликими змінами:

- головним правотворчим (законодавчим) органом ЄЕС стала Рада, що складалася з представників національних урядів;

- аналог Верховного органу ЄОВС - Комісія ЄЕС - стала виконувати, головним чином, виконавчу функцію, при цьому зберігши повну незалежність членів Комісії від держав-членів;

- статус Асамблеї і Суду ЄЕС був аналогічний статусу Асамблеї і Суду в ЄОВС [5, с. 104]. .

Одночасно з Договором про ЄЕС було підписано Договір про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії (Євратом).

Ініціатором підписання цього договору виступила Франція, яка раніше інших країн почала проводити дослідження в галузі ядерної енергетики, але швидко переконалася, що поодинці це здійснити неможливо.

Таким чином, протягом 1950-х років шість західноєвропейських держав (Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Франція і ФРН) створили три Європейських співтовариства: ЄЕС - загальноекономічної компетенції; ЄОВС і Євратом - спеціальної (вузькоспеціалізованої) компетенції.

Створені в 1950-ті роки Європейські співтовариства, в той час мали багато спільного. Склад країн-членів Співтовариств був однаковий; цілі дуже схожі (створення загального ринку); однакові були принципи, на яких базувалося їхнє функціонування; система керівних органів (інститутів).