Принцип верховенства права.

Одним зі загальних принципів не лише адвокатури, а й права загалом є принцип верховенства права.

Верховенство права - конституційна декларація. Суть принципу означає абсолютний і безумовний пріоритет права, незалежно від того, хто стоїть перед Законом. Головним критерієм верховенства права і законності будь-якого нормативного акту передусім є його відповідність Конституції як Основному Закону України, який має найвищу юридичну силу. У розбудові і діяльності адвокатури в цілому цей принцип закладається як одна з головних підвалин єдиної незалежної професійної правозахисницької інституції країни, як акт свідомого визнання і сприйняття конституційного пріоритету у всіх правотворчих та правозастосувальних процесах на теренах України.

Безпосередньо в діяльності кожного адвоката цей принцип виявляється в питаннях оцінки правозастосувальних дій фізичних та юридичних осіб і правоохоронних органів, як ознака професіоналізму та високої правової культури. Саме таких характеристик потребують справи у високих судових інстанціях та Конституційному Суді України. Останнє зовсім не означає відсутність таких ситуацій в повсякденній практиці [16].

Принцип законності.

Поряд із принципом верховенства права загальним принципом адвокатури є також принцип законності. Адвокат у своїй професійній діяльності зобов’язаний дотримуватись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципу верховенства права, застосовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб [17, с. 225]. Принцип законності з-поміж усіх інших принципів адвокатури знайшов чи не найбільший розвиток у положеннях Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Для адвокатури законність - це орієнтир і суть курсу в організаційній і повсякденній діяльності, для адвоката законність - це інструмент повсякденної практики, це робочий і постійно діючий принцип. Він потребує від адвоката перш за все бездоганного знання закону, з яким йому довелося зіткнутися у даний момент.

Адвокат, як ніхто інший, повинен орієнтуватися в "найсвіжіших" змінах у сфері законодавства. Інша справа - немає і не може бути юриста, який знає все, і, як це не дивно, до неможливого і не слід прагнути. Головне для адвоката - завжди мати під рукою законодавчу і нормативну базу і швидко орієнтуватися у пошуках потрібного закону чи норми, які діють на даний момент. Це головна зброя адвоката у будь-якій справі.

Принцип демократизму чинний Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо не визначає, з чим важко погодитися. Він виокремлювався в Законі «Про адвокатуру» 1992 року, що втратив чинність. Як зазначає М.А. Судейко, принцип демократизму в діяльності адвокатури передбачає її створення на підставі демократичних засад, вільного бажання особи, яка підтвердила свої професійні знання шляхом складання кваліфікаційного іспиту та відповідає іншим вимогам, закріпленим у ст. 2 Закону «Про адвокатуру» [18].