4. Корсунь-шевченківський. Корсунь-шевченківський державний історико-культурний заповідник

КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ. Місто розташоване на північному сході області на р. Рось, за 76 км від Черкас. Корсунь-Шевченківський заснований князем Ярославом Мудрим 1032 р. для захисту південних кордонів Київської Русі від набігів тюркських кочівників. Входив до Пороської оборонної лінії. Вперше в письмових джерелах місто згадується в 1169 р. З 1195 по 40-і рр. ХІІІ ст. Корсунь — центр удільного князівства, яким правили представники роду Мономаховичів. У 40-х рр. ХІІІ ст. місто було зруйноване монголо-татарами. У 60-ті рр. XIV ст. Корсунь увійшов до складу Великого князівства Литовського, з 1569 р. — до Польського королівства, складової частини Речі Посполитої. 1580 р. князі Олександр та Михайло Вишневецькі одержали привілей польського короля Стефана Баторія на відновлення та володіння містом. 1585 р. місту було надано Магдебурзьке право та утворено Корсунське староство. У роки Національно-визвольної війни місто не раз було зруйноване. З 1778 р. Корсунське староство стало власністю польського князя С. Понятовського. У 1799 р. Корсунь перейшов у власність князя П.В. Лопухіна. З 1846 р. місто входило до Канівського повіту Київської губернії.

КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК

Створений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 08.02.1994 р. за № 79 “Про державний історико-культурний заповідник у м. Корсуні-Шевченківському Черкаської області”. Загальна площа заповідника складає 106 га.

На території заповідника знаходиться 27 пам’яток археології, архітектури та містобудування, історії, мистецтва та природи.

У м. Корсуні-Шевченківському є пам’ятки архітектури XVIII — початку XIX ст. (палац, башта в’їзних воріт, триповерховий флігель, каретна, манеж, дві православні каплички, швейцарський будиночок); пам’ятка садово-паркового мистецтва XVIII — початку XIX ст. — ландшафтний парк; пам’ятка історії — могила І.М.Сошенка; пам’ятка археології — городище XI ст.; у смт Стеблові — будинок та садиба Головинських, могила батька і діда І.С.Нечуя-Левицького, Василя Авраменка; у селі Виграєві — місце остаточного розгрому польської армії українським військом під командуванням Богдана Хмельницького.

До складу заповідника входять: Музей історії Корсунь-Шевченківської битви, історичний музей, художня галерея у м. Корсуні-Шевченківському, Меморіальний музей К.Г.Стеценка у с. Квітках, філіал заповідника — Літературно-меморіальний музей І.С.НечуяЛевицького у смт Стеблові. У фондах заповідника нараховується понад 53 тис. одиниць зберігання.

5. Трахтемирів. Державний історико-культурний заповідник «трахтемирів»

ТРАХТЕМИРІВ. 1578 р. польський король Стефан Баторій передає козакам містечко Трахтемирово разом з прилеглими землями і Зарубським монастирем. За дорученням короля козаків переписали в реєстри та призначили гетьмана. Трахтемирів, фактично, став офіційною столицею реєстрових козаків. З початком визвольної війни 1648 р. була створена Трахтемирівська сотня Канівського полку. У 1649 р. Трахтемирів — місце ув’язнення коронних гетьманів М. Потоцького та М. Калиновського. 1678 р. місто було зруйноване турками. Пізніше його відбудували. 1748 р. місто зруйноване гайдамаками. Нині в с. Трахтемирові залишилося козацьке кладовище ХVІІ—ХVІІІ ст.

ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК «ТРАХТЕМИРІВ»

Створений відповідно до Рішення Черкаської обласної ради народних депутатів від 09.08.1994 р. за № 3 та Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1994 р. за № 446 про Державний історико-культурний заповідник “Трахтемирів”.

Територія заповідника розташована на правому крутосхилому березі Дніпра між селами Трахтемирів та Григорівка Канівського району, на рубежі Черкаської і Київської областей. Саме ця ділянка узбережжя Рішенням Черкаської обласної ради народних депутатів від 19.06.1986 р. за № 185 була оголошена заповідною територією “Трахтемирів” з метою забезпечення охорони нерухомих пам’яток історії, археології та унікальних пам’яток природи.

Дослідження території розпочалося в XIX ст. У 1899 р. біля с. Зарубинці В.В. Хвойкою було розкопане поселення, яке потому дало назву археологічній культурі — зарубинецька.

Серед останніх відкриттів особливу наукову цінність має ранньослов’янське городище на горі Лисуха, де на цей час розкопано близько ста поховань давньоруського часу, а також відкрите велике середньовічне місто. На думку деяких дослідників, це може бути літописне місто Пересічень.