§ 3. Драматизація та інсценування художніх творів

Гра-драматизація є самостійним видом ігрової діяльності дітей.

Вона нагадує театральну виставу, де діти виступають в ролі акторів.

Джерелом виникнення гри-драматизації є художній літературний

твір, зміст якого діти відтворюють у грі. Тому характер ігрової

діяльності дітей цілком залежить від змісту художнього твору. Отже,

драматизування – це розігрування в ролях художнього літературного

твору, передача характерних рис його героїв. Ігри-драматизації

дають широкий простір для виявлення у дітей творчих здібностей,

самостійності й ініціативи.

Ігри-драматизації спочатку пропонує вихователь. Драматизуючи

художній твір, діти повинні співставляти свою поведінку з поведінкою

інших учасників гри, по ходу дій використовувати всі можливі засоби

передачі характеру персонажа (інтонацію, міміку, рухи). А для цього

треба глибоко осмислити і знати художній твір. Гра-драматизація є

ніби завершенням процесу сприймання літературного твору. Отже,

глибоке осмислення змісту художнього твору є однією з умов його

успішної драматизації.

Велике значення для досягнення успіхів у грі-драматизації має

виявлення інтересу до неї. Для цього організовують відвідування

театру і перегляд спектаклів.

При обговоренні переглянутого увагу дітей загострюють на грі

артистів, їхньому одязі, оформленні сцени. Якщо спектакль був

організований у дитячому садку, можна . провести бесіду з

артистами про їхню працю. На заняттях з музики, художньої

літератури слід вчити дітей втіленню в настрій, душевний стан,

характер героїв. У повсякденному житті можна планувати виконання

тренувальних вправ типу: виконати з різною інтонацією пісеньку

Колобка (радісно, сумно, здивовано), зобразити зустріч Машеньки з

ведмедями, відтворити голос хитрої лисички, показати, як рухаються

ведмідь, вовк, заєць.

Якщо діти молодшого дошкільного віку виявляють інтерес до

гри-драматизації лише з приводу участі в ній, зручно розташований і

настроєний радіоприймач. До початку радіопередачі (12 хв)

вихователька повідомляє її тему і розсаджує дітей. Під час передачі

100

вона пояснює незрозумілі слова, вирази, а після прослухування

організовує бесіду за змістом.

Майже в кожному дитячому садку є телевізор, що дає змогу

організувати перегляд телепередач для дітей. Телепередачі повинні

органічно входити до єдиної систето старших дошкільників вже

цікавить якість виконання ними ролей. У них розвиваються здібності

оцінювати виконання ролей своїми товаришами, формуються

навички самоаналізу. В дитячому садку проводять ігри-драматизації

за змістом казок, оповідань та сюжетних віршів, їх проводять у різних

вікових групах. В молодшій і середній групах дітей вчать

драматизувати на заняттях з розділу «Художня література». В

старшій групі ігри-драматизації проводять лише в другу половину

дня. Діти старшої групи можуть драматизувати казки для малят.

Успіх гри-драматизації залежить від правильного вибору

літературного твору. Тому для драматизації повинен бути вибраний

у повному розумінні слова драматичний твір, де дії героїв цікаві, їхні

вчинки повчальні, ситуації конфліктні. В літературному творі повинні

мати місце короткі монологи та діалоги дійових осіб. У грі-

драматизації допускається відхилення від тексту художнього твору в

діалогах і мові персонажів, яких грають діти. Якщо ж художній твір

написаний не в прозовій, а у віршованій формі, слід дотримуватись

авторського тексту. Художній літературний твір, обраний для

драматизації, повинен бути доступним для розуміння. Адже діти

повинні ніби «пропустити» образи твору через себе, поставити себе

на місце його героїв. Бажано добирати твори, в яких багато дійових

осіб. Це дасть можливість охопити при драматизації більшу частину

дітей групи.

Отже, гра-драматизація не потребує спеціального тренування.

Діти можуть відтворювати сюжет твору, не дотримуючись при цьому

тексту. А коли художній твір доступний дітям, простий і динамічний,

то його художні образи легко запам'ятовуються. Найчастіше

основою ігор-драматизацій у молодшій і середній групах на заняттях

з розділу «Художня література» є українські народні казки. Вони

легко драматизуються, в них яскраво показано образи героїв, є

короткі і виразні діалоги, гострі драматичні ситуації, швидкий

розвиток подій, емоційна насиченість мови художніми засобами

виразності. Це казки «Колобок», «Колосок», «Козенята та вовк»,

«Котик і півник», «Коза-дереза», «Телесик» та ін. У молодшій і

середній групах використовують літературні твори з нескладними

ігровими діями. Це народні потішки, вірші українських поетів («Два

півники», «Столярики-молодці», «Журавель», Г. Бойка «Вереда», М.

Вінграновського «Іде кіт через лід» та ін.).

101

Для дітей старшої і середньої груп можна брати такі твори, як Н.

Забіли «Про півника та курочку й про хитру лисичку», А.

Коцюбинського «Артист», А. Костецького «Добрий сніговик»;

«Лисичка-сестричка і вовк-панібрат», «Пан Коцький», «Дід, баба і

вовк-співак» та ін.

Після читання чи розповідання художнього твору вихователькою

діти переказують його, щоб краще запам'ятати сюжет. При цьому не

варто показувати дітям, як вести себе від імені того чи іншого героя

твору, щоб не стримувати творчої самостійності дітей. Усі зусилля

слід зосередити не на спеціальному розучуванні сценарію гри, а на

розвитку у дітей самостійної творчості при виконанні ролей і

осмислення ними змісту художнього твору.

У середній і особливо старшій групі ігри-драматизації складніші і

проводяться в основному як розваги в другій половині дня. Діти

разом з вихователькою виготовляють костюми, атрибути,

обговорюють, кому з дітей яка роль підходить, колективно їх

розподіляють. Вихователька, керуючи грою, нагадує й уточнює текст

художнього твору, стежить за точністю виразів, іноді може взяти і

собі якусь роль. Старші діти охоче беруть участь у грі-дра-матизації і

виступають її ініціаторами.

У дитячому садку поряд з іграми-драматизаціями проводять ще й

інсценування за змістом художніх творів. Інсценізація – це точне і

послідовне відтворення авторського літературного твору. Тому на

відміну від гри-драматизації тут застосовують спеціальне заучування

тексту. Інсценізацію літературних творів проводять лише з дітьми

старшої групи в основному під час проведення літературних ранків,

концертів, свят. При інсценізації того чи іншого художнього твору

обов'язково використовують декорації, костюми, атрибути. В

інсценівці, як правило, є ведучий, який промовляє слова від автора.

Інсценувати можна віршовані твори; Н. Забіли «Ранок», Олени

Пчілки «Журавель та чапля», П. Тичини «Івасик-Телесик», М.

Коцюбинського «Івасик та Тарасик».