МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ

ІНСТИТУТ ПРИРОДНИЧОЇ ТА ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Технолого-педагогічний факультет

Кафедра психології

Гладішевська Олена Вікторівна

Розвиток вольових якостей у підлітковому віці

Курсова робота

Науковий керівник:

викладач Ольховецький С. М.

Умань – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ I. Психологічні особливості волі………………………………….5

1.1 Визначення поняття «воля»……………………...……………………..6

1.2 Вікові особливості волі…………………..……………………………..14

РОЗДІЛ II. Єкспериментальне дослідження вольових якостей підлітків.16

2.1 Розвиток волі в підлітковому віці…………………………………...…16

2.2 Діагностика вольових якостей підлітків………………………...…..…19

2.2.1 Аналіз результатів, отриманих після проведення методики «Соціальна сміливість»…………………………...…………....…………...20

2.2.2 Аналіз результатів, отриманих після проведення методики «Самооцінка сили волі»……………………………………………………..21

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….22

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……….………………………23

ДОДАТКИ……………………………………………….………………...…25

ВСТУП

Актуальність проблеми дослідження волі в такому віці визначається потребами цілого ряду громадських інститутів, безпосередньо включених в процес формування і виховання членів суспільства. Для виконання дослідження були використанні данні отримані під час проходження педагогічної практики в Уманській ЗОШ №11

Сім'я, школа, суспільство з кожним роком пред'являють до підростаючого покоління все більш високі морально-етичні, соціально-політичні, ідеологічні вимоги.

Важко уявити собі ту кількість зовнішніх і внутрішніх факторів, які впливають на підростаючу дитину і щоразу змінюють світ її переживань. Далеко не всі діти володіють своїми думками, почуттями і вчинками.

Багато вчених, що досліджують психологію підліткового віку, звертають увагу на переважання у неповнолітніх емоційної сфери над волею, що проявляється, наприклад, в емоційній нестійкості, дратівливості і навіть агресивності. Оскільки життєвий досвід підлітків недостатній, то їм властиве прагнення до самоствердження, до показу своєї самостійності. У колі своїх однолітків вони часто прагнуть затвердити своє положення, показати себе людьми, які знають життя. Таке твердження пов'язане найчастіше з наслідуванням асоціальною форм поведінки (неприйняття виховних заходів).

Для підлітка воля як риса характеру стоїть на одному з перших місць. Вольові люди стають для нього ідеалом, на який він хотів би бути схожим. Однак як раз про підлітків прийнято говорити, що воля в них слабка.

У дітей цього віку дуже яскраво виражено прагнення підбирати аргументи на користь емоційно більш привабливої поведінки, за рахунок поведінки необхідного. Інакше кажучи, у підлітків сильні емоції набагато частіше, ніж у дорослих, блокують розумне рішення.

Батьки і вчителі мають вплив на формування особистості підлітка і саме тому пильна увага до питань формування та виховання волі в підлітковому віці - важлива умова ефективності індивідуального підходу в навчально-виховній роботі. Центральне місце в роботі займає дослідження особливостей вольової регуляції дітей підліткового віку.

В своїй роботі ми будемо опиратися на дослідженнях Є.П. Ільїна, Б.Г. Ананьєва, А.І. Висоцького та ін.

Використані, здебільшого, типологія вольових якостей К.К. Платонова, П.А. Рудик, С.Л. Рубінштейна.

Об'єкт дослідження:

Підлітковий вік – підліток і його особливості.

Предмет дослідження:

Вольові якості особистості підлітка.

Завдання:

1. Зробити аналіз літературних джерел, що висвітлюють питання психології волі.

2. Підібрати психодіагностичні методики для вивчення вольові якості особистості підлітка і з їхньою допомогою провести дослідження.

Для вирішення поставлених завдань використано такі методи та методики дослідження:

теоретичний аналіз методологічної, психологічної та педагогічної наукової літератури з аналізованої проблеми;

методика "Самооцінка сили волі "

методика "Вивчення імпульсивності і вольової регуляції у підлітків "

методика "Соціальна сміливість "

Структура роботи. Основними структурними елементами роботи є: вступ, два розділи основної частини, висновок, бібліографічний список використаної літератури, додатки.

РОЗДІЛ I. Психологічні особливості волі

1.1 Визначення поняття «воля»

Прояв волі (точніше було б - "сили волі", вольового зусилля) в різних специфічних ситуаціях змушує говорити про вольові якості, властивості особистості. При цьому як саме поняття "вольові якості", так і конкретний набір цих якостей залишаються досить невизначеними, що змушує деяких вчених сумніватися в дійсному існуванні цих якостей.

До цих пір є великі труднощі в розведенні або ідентифікації понять, що позначають вольову активність. Чи виявляє дитина, вимагає від батьків, щоб йому неодмінно зараз купили вподобану іграшку наполегливість, завзятість? Чи завжди дисциплінованість і ініціативність характеризують силу волі? Чому у психологів рішучість неодмінно згадується разом, зі сміливістю. Де грань між моральним і вольовим якістю? Чи всі вольові якості моральні? Ці та ряд інших питань представляють не тільки теоретичний, а й практичний інтерес, оскільки від їх вирішення залежать методи діагностики вольових проявів і педагогічні методи розвитку конкретного вольового якості.

Вольові якості - це особливості вольової регуляції, які проявляються в конкретних специфічних умовах, обумовлених характером подоланої труднощі.

Бажання, воля - суть стану свідомості, добре знайомі кожному, але не піддаються якому-небудь визначенням. Ми бажаємо відчувати, мати, робити всілякі речі, яких в дану хвилину ми не відчуваємо, не маємо, не робимо. Якщо з бажанням чого-небудь у нас пов'язано усвідомлення того, що предмет наших бажань недосяжний, то ми просто бажаємо, коли ж ми впевнені, що мета наших бажань досяжна, то ми хочемо, щоб вона здійснилася, і вона здійснюється або негайно, або після того, як ми зробимо деякі попередні дії.

Єдині цілі наших бажань, які ми здійснюємо зараз же, безпосередньо, - це рух нашого тіла. Які б відчуття ми не бажали випробувати, до яких би володіння ми не прагнули, ми можемо досягти їх не інакше, як зробивши для нашої мети кілька попередніх рухів. Цей факт дуже очевидний і тому не потребує прикладах: тому можна прийняти за вихідний пункт дослідження волі те положення, що єдині безпосередні зовнішні прояви - тілесні руху. Доведеться тепер розглянути механізм, за допомогою якого здійснюються вольові руху.

Вольові акти - суть функції нашого організму. Рухи, які досі розглядалися, належали до типу автоматичних, чи рефлекторних, актів, і притому актів, значення яких не передбачається виконують їхніх особою (принаймні особою, яка виконує їх перший раз у житті). Рухи, до вивчення яких приступаємо, будучи навмисними і складаючи завідомо об'єкт бажань відбуваються з повним усвідомленням того, які вони повинні бути. Звідси випливає, що вольові рухи представляють похідну, а не первинну функцію організму. Це - перше положення, яке слід мати на увазі для розуміння психології волі. І рефлекс, і інстинктивний рух,. Нервові центри так влаштовані, що певні стимули викликають у відомих частинах їх розряд, і істота, що вперше відчуває подібний розряд, переживає абсолютно нове явище досвіду¹¹ Джемс У.. Психологія - М., 1991. с-98. .

Воля як свідома організація і саморегуляція діяльності, спрямована на подолання внутрішніх труднощів,-це перш за все влада над собою, над своїми почуттями, діями. Загальновідомо, що у різних людей ця влада має різним ступенем вираженості. Буденна свідомість фіксує величезний спектр індивідуальних особливостей волі, що розрізняються по інтенсивності своїх проявів, що характеризуються на одному полюсі як сила, а на іншому як слабкість волі. Людина, що володіє сильною волею, уміє долати будь-які труднощі, що зустрічаються на шляху до досягнення поставленої мети, при цьому виявляє такі вольові якості, як рішучість, мужність, сміливість, витривалість і т.д. Слабовільні люди пасують перед труднощами, не виявляють рішучості, наполегливості, не вміють стримувати себе, придушувати одномоментні спонукання в ім'я більш високих, морально виправданих мотивів поведінки та діяльності.

Поняття волі, як відомо, має в психології безліч значень. Будемо вважати, що воля - це здатність людини досягати свідомо поставлену ціль, долаючи при цьому зовнішні і внутрішні перешкоди. Вольова поведінка в цьому аспекті передбачає цілеспрямованість, самоконтроль поведінки, можливість утримуватися у разі необхідності від тих чи інших дій, тобто оволодіння власною поведінкою.

Уміння володіти своєю поведінкою - важлива якість зрілого, дорослої людини. "Ми тільки тоді можемо говорити про формування особистості, - писав Л.С. Виготський, - коли є очевидна оволодіння власною поведінкою "¹¹ Виготський Л.С. Собр. Соч.Т. 4. - М., 1983. с. 225.

Перш за все, вольовим актом можна називати тільки дії або метопідлеглі процеси. Під метою розуміється деякий передбачуваний свідомий результат, до якого має прийти дія. І, таким чином, процеси можна розділити на дві групи: мимовільні (до них відносяться автоматичні, інстинктивні, імпульсивні дії, тобто дії за прямим спонуканням, дії під впливом афекту, пристрасті) і навмисні, довільні, тобто метопідлегливість. Цілком очевидно, що коли ми говоримо про волю, то вже інтуїтивно завжди відносимо ці процеси до групи довільних.

Отже, існує схема будь якої дії, що може бути названа вольовою. Ще раз ця схема: дія реалізує об'єктивно дві різних відносини, тобто здійснює дві різні діяльності, отже, підкоряється двом різним мотивам. У випадку, коли один з цих мотивів є негативно емоційно забарвленим, а інший, навпаки, позитивно, то виникає ситуація, типова для здійснення вольової дії. Якщо обидва мотиви є позитивними, то дія йде, але випадає з категорії вольових. Те ж саме з негативними мотивами, дію просто не йде, її немає.

Вольові якості. Як вже говорилося, воля - це тільки узагальнене поняття, за яким ховається багато різних психологічних елементів. Говорячи про складові елементи волі, мається на увазі їх сукупність, їх кількість, відмінності і зв'язку між ними.

Найчастіше відзначаються такі елементи (якості), як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, витримка, самостійність, сміливість, стійкість, самовладання та ініціативність. До елементів волі віднесені критичність, старанність і впевненість (Таблиця 1).

А.Ц. Пуні вважає, що "у кожної людини вольові якості виступають як єдина цілісна система, але структура ланок цієї системи у різних людей неоднакова. Більше того, у однієї і тієї ж людини в різних видах діяльності вона змінюється. Тому, сукупність вольових якостей слід розглядати як рухливу, динамічну систему ланки якої можуть по-різному співвідноситися, зв'язуватися між собою "¹¹ Пуні А.Ц. Психологічні основи вольової підготовки в спорті. - М., 1977. с. 23.

В психології склалося кілька підходів до класифікації вольових якостей особистості.

Наприклад, Ф.Н. Гоноболін ділить вольові якості на дві групи, пов'язані з активністю і з гальмуванням небажаних дій і психічних процесів. До якостей першої групи він відносить рішучість, сміливість, наполегливість і самостійність; до якостей другої - витримку (самовладання), витривалість, терпіння, дисциплінованість і організованість. При цьому Ф.Н. Гоноболін додає, що неможливо всі вольові якості особистості строго розділити на дві групи залежно від переважання процесів збудження і гальмування. Іноді, придушуючи одні дії, людина проявляє активність в інших. І цим відрізняють, з його точки зору, дисциплінованість і організованість¹¹ Гоноблін Ф.Н. Психологія. Навчальний посібник. - М., 1976. с. 42.

Р. Ассаджіолі виділяє наступні вольові якості:

1) енергія - динамічна сила - інтенсивність; ця якість визначається

трудністю досягнення мети;

2) майстерність - контроль - дисципліна; це якість підкреслює регулювання і контролювання волею інших психічних функцій;

3) концентрація - зосередженість - увага; це якість має особливе значення, коли об'єкт впливу та завдання непривабливі;

4) рішучість - швидкість - моторність проявляються у прийнятті рішення;

5) наполегливість - стійкість - терпіння;

6) ініціатива - відвага - резолюція на вчинки; цей схильність до ризику;

7) організація - інтеграція - синтез; воля виступає тут як організуюче ланка об'єднання тих коштів, які необхідні для вирішення задачі.

У цій класифікації звертає на себе увагу об'єднання якостей, що не мають відношення до "силі волі" і часом несумісних, в тріади (наприклад, майстерність - контроль - дисципліна).

Інший підхід до класифікації вольових якостей базується на висловленій С.Л. Рубінштейном думці про відповідність різних вольових якостей фазам вольового процесу. Так, прояв ініціативності він відносить до самого початкового етапу вольової дії, після чого виявляються самостійність і незалежність, а на етапі прийняття рішення проявляється рішучість, яку на етапі виконання вольової дії змінюється енергійність і наполегливість.

Цю ідею С.Л. Рубінштейна розвинув М. Бріхцін. Він виділив 11 ланок психічного управління і кожному з них приписав прояв певних вольових якостей. Правда, в розряд вольових властивостей у нього потрапили передбачливість, моторність (спритність), обачність та інші характеристики особистості, які важко віднести до власне вольових проявів¹¹ Бріхцин М. Воля і вольові якості / / Психологія особистості в соціалістичному суспільстві. - М., 1989.

В.В. Нікандров виходить у своїй класифікації вольових якостей на уявлення про наявність у проявах волі просторово-часових та інформаційно-енергетичних параметрів. Просторова характеристика полягає в направленні вольової дії на самого суб'єкта, тимчасова - в її процесуальності, енергетична - у вольовому зусиллі, при якому затрачається енергія, інформаційна - в мотивах, меті, способі дій і досягнутому результаті. Відповідно до цього до просторового параметру він відносить самостійність (незалежність, цілеспрямованість, впевненість), до тимчасового - наполегливість (завзятість, терпіння, впертість, стійкість, твердість, принциповість, послідовність), до енергетичного - рішучість і самовладання (витримка, контроль, сміливість, відвага, мужність), до інформаційного - принциповість²² Нікандров В.В. Систематизація вольових властивостей человека. - Вістник СпбУ-1995. - №3.

Серед спортивних психологів прийнято розділяти вольові якості за ступенем їх значущості для того чи іншого виду спорту. Найчастіше їх поділяють на загальні і основні.

Перші мають відношення до всіх видів спортивної діяльності, другі визначають результативність у конкретному виді спорту До загальних вольовим якостям П.А. Рудик, Є.П. Щербаков віднесли цілеспрямованість, дисциплінованість і впевненість А.Ц. Пуні і Б.М. Смирнов вважає загальним вольовим якістю тільки цілеспрямованість.

До основних П. А. Рудик та Є. П. Щербаков відносять наполегливість, завзятість, витримку і самовладання, сміливість і рішучість, ініціативність і самостоятельность.

Ф. Генов і А.Ц. Пуні ділять вольові якості на три групи: провідні для даного виду спорту, найближчі до провідних і наступні за ними (підтримуючі).

Іншим шляхом у вирішенні проблеми класифікації вольових якостей йде В.К. Калін. Він, виходячи з функцій вольової регуляції, ділить вольові якості на базальні (первинні) та системні (вторинні). До перших він відносить енергійність, терплячість, витримку та сміливість.

У ході накопичення життєвого досвіду базальні вольові якості поступово "обростають" знаннями та вміннями, необхідними для того, щоб здійснювати вольову регуляцію різними способами і компенсують недостатньо ефективні прояви вольових зусиль. Таким чином, низький рівень розвитку яких-небудь базальних якостей змушує утворювати більш складні системні (вторинні) вольові якості з елементів, що виконують компенсаторні функції.

Системність вторинних вольових якостей пов'язана, не тільки з включенням в них ряду базальних вольових якостей як складових частин,: але і з накопиченням знань і умінь у вольової регуляції, використанням самих різних безпосередніх і опосередкованих способів регуляції, з широким включенням функціональних проявів, що відносяться до інтелектуальної та емоційної сфер. ²² Калин В.К. На путях построения теории воли //Психологический журнал. - 1989. - №2.

Прикладом системної власне вольової якості може служити хоробрість, що включає як складові частини сміливість, витримку та енергійність.

До системних вторинним вольовим якостям В.К. Калін відносить також наполегливість, дисциплінованість, самостійність, цілеспрямованість, ініціативність, організованість, що включають функціональні прояви не тільки вольової сфери, а й інших сторін психіки.

Вищою і найбільш складною системною вольовою якістю В.К. Калин вважає самоврядування організацією психічних функцій, тобто здатність і вміння легко (швидко і з найменшими витратами) створювати і підтримувати таку функціональну організацію, яка найбільш адекватна цілям та умовам предметної діяльності. Це системна якість пов'язана з тим, наскільки глибоко знає людина особливості та закономірності функціонування своєї психіки.

Велике місце у виробленні цього вміння займають профілактика (виключення) випадків встановлення взаємодії з середовищем через енергоємні функції та мінімізація енерговитрат на саму вольову регуляцію за рахунок підбору найбільш адекватних способів вольової регуляції.