Ансамбль загальний

Хорова звучність складається з трьох основних елементів: ансамблю, строю і нюансів. В разі порушення одного з елементів хорової звучності втрачається враження від сприймання мініатюри. У хоровій партитурі «Лісові далі» Леся Дичко використовує наступні форми утворення ансамблю хорової звучності:

● половинний ансамбль різнорідних груп хору (партії альтів і тенорів) – вступ (1-3 такти);

● загальний ансамбль мішаного хору – перший і другий періоди;

● половинний ансамбль однорідного чоловічого хору – третє речення другого періоду (45 такт);

Художнє виконання вказаної хорової мініатюри обов’язково охоплює роботу над такими видами ансамблю, як метроритмічний, темповий, динамічний, тембровий, вокальний, дикційний тощо.

Диригент повинен навчити співаків умінню чути свою партію і хор у цілому, підпорядковувати свій голос до загальної звучності, гнучко узгоджувати свої дії з діями інших співаків, зливатися тембрально з іншими індивідуальними тембрами хористів у конкретній партії, не виокремлюватися із загального звучання, підкорятися вимогам керівника хору тощо.

Стрій гармонічний (вертикальний) і мелодичний

Гармонічний стрій і гармонічний ансамбль обумовлюється правильним інтонуванням гармонічних інтервалів і акордів в акордово-гомофонній тканині хорової фактури a cappella Лесі Дичко «Лісові далі». Слід зазначити, що правильне інтонування мелодії кожного хорового голосу даної хорової мініатюри сприяє правильному звучанню акорду, тобто вертикально-гармонічному строю.

Диригенту необхідно пам’ятати, що у хоровій практиці під час поєднання хорових партій точно вивірений горизонтальний стрій не завжди й не відразу дає бажане звучання акорду. Співаки впродовж певного часу звикають до нових звукових сполучень та поєднань і шукають необхідну інтонацію в нових умовах. У результаті багаторазового повторення під керуванням хормейстера хорові голоси мають «підстроїтися». В цьому «підстроюванні» і полягає основна складність роботи над вертикально-гармонічним строєм.

Пропонуємо більш типові характеристики умов природного і штучного гармонічного ансамблю на прикладі окремих фрагментів a cappella Лесі Дичко «Лісові далі»:

Приклад №1

4-6 такти На першому плані диригент повинен почути внутрішнім слухом та інтонаційно «чисто» вистроїти паралельні тризвуки першого, другого і сьомого ступенів «D dur» у жіночої групи голосів. При цьому слід звернути увагу на високий терцовий тон тонічного тризвуку у партії перших альтів, на альтеровану підвищену четверту ступінь «D dur» у партії

сопрано й перших альтів, на ввідні тони до «D dur» у партії других альтів. Після загального вибудовування вертикалі фрази жіночих голосів варто підключити основний тон тонічного органного пункту «h moll» – унісон чоловічої групи голосів.

Приклад №2

17-18 такти На першому плані диригент повинен почути внутрішнім слухом та інтонаційно «чисто» вистроїти тему-зерно у партії сопрано відносно мелодичного строю на тлі гострої квінти і підголоску у партії басів та баритонів. При цьому слід окремо побудувати низхідний рух паралельних секстакордів у партії альтів і тенорів відносно мелодичного строю. Після

цього варто об’єднати голоси усіх груп мішаного хору. У загальному хоровому звучанні вертикалі акордової фактури тема партії сопрано повинна бути на першому плані.

Приклад №3

28-30 такти На першому плані диригент повинен почути внутрішнім слухом та інтонаційно «чисто» вистроїти тризвук натуральної домінанти до п’ятого ступеня – відхилення до натурального «fis moll». Це забезпечить якість проведення основної теми у партії сопрано відносно мелодичного строю «fis moll» та, власне стійкість вертикалі основного тризвуку. При цьому слід

звернути увагу на високий терцовий тон тонічного тризвуку «fis moll» у партії тенорів і на гостру квінту у партії альтів, від чистоти звучання яких відштовхується висхідний і низхідний рух паралельних терцій.

Приклад №4

34-36 такти На першому плані диригент повинен почути внутрішнім слухом та інтонаційно «чисто» вистроїти тризвук сьомого ступеня «D dur» з альтерованим квінтовим тоном як натуральну домінанту до «fis moll». Це забезпечить якість низхідного плавного паралельного переходу вертикалі повного тризвуку до основної тональності – натурального «h moll».

При цьому слід звернути увагу на чистоту октавного унісону основних тонів тризвуків першого і третього ступенів («h moll»-«D dur») у партії басів і альтів, на високі терцові тони вказаних тризвуків у партії сопрано, на гостроту квінтових тонів й альтеровану прохідну шосту ступінь у партії тенорів.

Вибудовування мелодичного строю під час вивчення хорової мініатюри Лесі Дичко «Лісові далі» зумовлюється певними правилами та закономірностями інтонування ступенів мажорного і мінорного ладів, що викладені у праці К. Пігрова «Керування хором» (1956). Детальний аналіз мелодичного строю даної обробки дивіться у нотному прикладі на сторінці № 24-25.