35. Екологічний аудит.

Екологічний аудит (ЕА) - це вид підприємницької діяльності по здійсненню незалежних перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, оперативної документації, податкових декларацій та екологічних зобов’язань з точки зору їхньої відповідності діючому

До основних принципів ЕА належать:

1. Об’єктивність та незалежність аудиторів від суб’єктів господарювання, які підлягають перевірці, а також власників та керівників екологічних організацій та третій осіб під час проведення ЕА.

2. Професіоналізм та компетентність аудиторів в питаннях охорони довкілля, природокористування, а також специфіки суб’єктів господарювання.

3. Достатність та повнота інформації, наданої суб’єктами господарювання.

4. Планування робіт з проведення ЕА.

5. Комплексність ЕА (охоплення усіх аспектів впливу на довкілля).

6. Конфіденційність інформації, одержаної внаслідок проведення ЕА.

7. Відповідальність аудиторів за результати виконаних досліджень.

Об'єктами можуть бути будь-які підприємства та організації незалежно від форм власності і підпорядкування, діяльність яких пов'язана з екологічним ризиком для НПС і здоров'я населення.

Суб'єкти екологічного аудиту - це спеціалісти, що мають право надавати екологічні послуги підприємствам організаціям і готувати екологічні висновки.

До типів екологічного аудиту належать:

• екологічна експрес-оцінка інвестиційних ризиків;

• оцінка екологічного стану території, власником якої є підприємство, або власник якої змінюється у процесі приватизації;

• аналіз системи еко-менеджменту підприємств.

екологічному законодавству в галузі охорони довкілля та природокористування, а також надання інших еколого-аудиторських послуг.

Предметом ЕА є не стільки екологічна звітність підприємства, скільки його фактична виробнича діяльність в усіх аспектах, до яких належить:

1. Встановлення природоохоронних цілей та завдань;

2. Стан екологічного менеджменту на підприємстві;

3. Розробка екологічної програми та політики підприємства;

4. Моніторинг, регулювання, мінімізація обсягу викидів та скидання забруднюючих речовин, утворення відходів;

5. Раціональне використання природних ресурсів, сировини, матеріалів, реагентів, а також готової продукції;

6. Діяльність щодо забезпечення безпеки персоналу, включаючи оцінку ризику виникненню аварій, їх попередження та заходи за умови їх виникнення;

7. Взаємодія з органами державного екологічного контролю та регулювання, включаючи ліцензування природокористування, сертифікацію;

8. Екологічне інформування, освіта та навчання персоналу;

9. Зменшення ризику виникнення відповідальності за порушення природоохоронного законодавства, зміну платежів за забруднення довкілля.

36. Правове регулювання оцінки впливу на довкілля.

Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) спрямована на виявлення й прогнозування очікуваного впливу на навколишнє середовище, здоров'я та добробут людей із боку господарської та іншої діяльності.

Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) - це визначення масштабів і рівнів впливів проектованої діяльності на навколишнє середовище, заходів щодо запобігання або зменшення цих впливів, прийнятності проектних рішень з екологічного погляду.

Відповідно до українського законодавства підсумковим результатом проведення ОВНС є Заява про екологічні наслідки діяльності, яка являє собою юридичний документ, що подається разом з іншими проектними матеріалами на екологічну експертизу. У цьому документі, крім інформації про результати проведення ОВНС, дається аналіз техніко-економічних та соціальних наслідків запланованої діяльності, пов'язаних з її впливом на навколишнє середовище, аналіз екологічного ризику, а також обґрунтування вибору пропонованого варіанта. Повнота, об'єктивність і кваліфіковане виконання ОВНС — необхідні умови для зваженої оцінки проекту органами державної екологічної експертизи та подальшого обґрунтованого рішення органів управління щодо реалізації проекту.

Завдання та об`єкти оцінки впливу на навколишнє природне середовище, її зміст.

Метою ОВНС є запобігання погіршенню стану природних ресурсів, екосистем і здоров'я населення в процесі реалізації проектів господарських об'єктів. У документації на об'єкти державної екологічної експертизи, згідно із ст. 15 закону України "Про екологічну експертизу", передбачена обов'язкова наявність комплексної еколого-економічної оцінки впливу запланованої чи здійснюваної діяльності на стан навколишнього природного середовища, використання й відновлення природних ресурсів, яка оформлена у вигляді окремого тому (книги, розділу) документації і Заяви про екологічні наслідки діяльності.

Нині методологія ОВНС розглядається ще як спосіб виявлення зворотного зв'язку у взаємодії навколишнього середовища зі створюваним об'єктом. Як додаткове завдання на ОВНС покладається визначення впливу конкретного природного середовища на створюваний соціальний і господарський комплекс (умови експлуатації об'єкта, життєдіяльності населення тощо).

ОВД виконують для:

• всіх проектів, від яких можна сподіватися помітних впливів на довкілля;

• порівняння альтернативних проектів, методів менеджменту;

• вироблення чітких положень, які доносять інформацію про значення для довкілля ймовірних наслідків тих чи інших дій, їх особливості;

• залучення громадськості та здійснення адміністративного контролю;

• вчасного реагування і надання інформації;

• реалізації моніторингу та процедур зворотного зв'язку