24. Компетенція органів місцевого самоврядування в сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів

Важливим напрямком реалізації екологічної політики та вирішення місцевих екологічних проблем полягає у впровадженні дієвих механізмів екологічної політики в органах місцевого самоврядування. Органах місцевого самоврядування можуть більше врахувати екологічні інтереси населення відповідної території.

Відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до екологічної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення таких питань, як:

-         затвердження цільових місцевих екологічних програм;

-         затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, у тому числі на природоохоронні заходи;

-         встановлення місцевих податків і зборів, у тому числі екологічних, та розмірів їх ставок у межах, визначених законом;

-         нагромадження позабюджетних цільових, у тому числі екологічних, коштів;

-         прийняття рішень про надання місцевих позик, у тому числі екологічних;

-         затвердження відповідно до законодавства ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що перебувають у власності відповідних територіальних громад;

-         вирішення згідно із законодавством питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування цього дозволу;

-         прийняття рішень про організацію територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, які підлягають особливій охороні;

-         надання відповідно до законодавства дозволу на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з чинними нормативами охоплює відповідну територію.

25.Правовий статус Міністерства екології та природних ресурсів у сфері охорони довкілля

До органів спеціальної надвідомчої компетенції в сфері екологічої безпеки можна віднести систему органів Міністерства екології та природних ресурсів. Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінекоресурсів України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Це провідний орган у системі центральних та ін. органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів і, зокрема, екологічної, ядерної, радіаційної безпеки. Повноваження Мінекоресурсів України визначаються відповідним Положенням. Для виконання відповідних функцій і повноважень при Мінекоресурсів України створено спеціальні структурні підрозділи – Департамент екологічної безпеки, у складі якого функціонують Управління екологічної експертизи та оцінки впливу на довкілля, управління відходів, управління екологічної безпеки хімічних речовин. У той же час Мінекоресурсів України здійснює свої повноваження через підпорядковану йому систему органів – Державну екологічну інспекцію, Державний комітет АР Крим по охороні навколишнього природного середовища і природних ресурсів, державні управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, Державну інспекцію по охороні Азовського моря і Державну інспекцію по охороні Чорного моря, які реалізують аналогічні функції на відповідному адміністративно-територіальному та басейновому рівнях у межах наданої їм юрисдикції в сфері забезпечення екологічної безпеки.

26. Громадське управління в сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів.

Конституція України і нормативні акти екологічного законодавства (хоч і з різним ступенем конкретизації) визнають громадське управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища важливим конституційним принципом екологічного права. Він ґрунтується на декількох конституційних нормах. По-перше, природні багатства України є об'єктами права власності Українського народу, а кожний громадянин має право користуватися цими природними об'єктами відповідно до закону (ст. 13). По-друге, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50). По-третє, громадяни зобов'язані, у свою чергу, не заподіювати шкоду природі та відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66). По-четверте, громадяни України мають право на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації для захисту своїх прав і свобод та задоволення інтересів (ст. 36), в тому числі і екологічних. Отже, наведені норми свідчать, що кожний громадянин як вправі, так і зобов'язаний робити свій особистий внесок в раціональне природокористування і охорону довкілля, діючи самостійно або в складі громадського об'єднання екологічного напряму.

Для досягнення своїх статутних цілей і завдань, залучення широких верств населення до охорони довкілля та формування належної екологічної свідомості відповідні громадські організації мають право:

— вільного доступу до інформації про стан довкілля, джерела його забруднення, захворюваність населення. Така інформація ніким не може бути засекречена (ст. 50 Конституції);

— розробляти і пропагувати свої природоохоронні програми;

— брати участь у розгляді радами, іншими органами місцевого самоврядування питань охорони навколишнього природного середовища, використання природних об'єктів і забезпечення екологічної безпеки або виступати з ініціативою винесення цих питань на місцеві і республіканські референдуми;

— проводити громадську екологічну експертизу в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, і публічні слухання або відкриті засідання щодо оцінки екологічної безпеки об'єктів експертизи;

— виконувати за власні кошти та з трудовою участю членів організацій роботи по охороні і відтворенню природних ресурсів, збереженню і покращенню стану навколишнього природного середовища;

— брати участь у проведенні державними органами спеціальної компетенції перевірок дотримання підприємствами, установами, організаціями та громадянами екологічного законодавства та попередження відповідних правопорушень;

— пред'являти до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення екологічного законодавства, в тому числі здоров'ю громадян та майну громадських об'єднань;