Стилістичні особливості

У повісті яскраво виявилося модерністське образне мислення Ольги Кобилянської. Предметом дослідження письменниці є не стільки зовнішні факти і події, скільки їх внутрішній зміст. Соціально-побутові явища переломлюються в повісті крізь призму психології, внутрішнього світу людини. Психологічному аналізу, власне, підпорядковано і композицію, і художні засоби, і пейзаж, який із традиційного тла, на якому розвивається дія, переростає у самостійний образ-символ, що несе в собі відповідний до розвитку сюжету настрій (наприклад, образи «сусіднього ліска», де має відбутися вбивство, таємничої мряки, що огортає поля, темної ночі). Цьому підпорядковані й психологічні деталі (нез'єднані руки Михайли й Анни, що символізують трагічну історію їхнього кохання тощо), і вся та внутрішня поліфонічність мови, багата кольорова палітра, що нею користується письменниця для опису природи. Характерною прикметою художньої манери О. Кобилянської є олюднення природи. Передаючи всі рухи людських почуттів, усі барви природи, письменниця вдається до такого художнього засобу, як персоніфікація, вона насичує мову яскравими тропами й фігурами, досягаючи тонкої психологічно-ліричної гармонізації звуків і барв.

Символістська поетика

Повістю «Земля» О.Кобилянська започаткувала символізм як течію в українській літературі. Проникаючи в таємниці людської підсвідомості, дошукуючись істини, письменниця торкається іншого світу, не реального, а містичного. Вона вважає, що кожна людина проходить по життю тим шляхом, який їй накреслено згори, і ніщо не може змінити долі. Щоправда, доля час від часу подає певні знаки, які треба вміти бачити й розуміти. У творі ці знаки стають своєрідними символами, які так і лишаються для героїв нерозгаданими, тим самим підтверджуючи знову ж таки невідворотність долі.

АНАЛІЗ ПОЕЗІЇ МИКОЛИ ВОРОНОГО «БЛАКИТНА ПАННА»

Блакитна панна

Має крилами Весна

Запашна,

Лине вся в прозорих шатах,

У серпанках і блаватах...

Сяє усміхом примар

З-поза хмар,

Попелястих, пелехатих.

Ось вона вже крізь блакить

Майорить,

Довгожданна, нездоланна...

Ось вона — Блакитна Панна!..

Гори, гай, луги, поля —

Вся земля

Їй виспівує: «Осанна!»

А вона, як мрія сну

Чарівна,

Сяє вродою святою,

Неземною чистотою,

Сміючись на пелюстках,

На квітках

Променистою росою.

І уже в душі моїй

В сяйві мрій

В’ються хмелем арабески,

Миготять камеї, фрески,

Гомонять-бринять пісні

Голосні

І сплітаються в гротески.

Історія написання: нове XIX століття ознаменувалося зростанням напруження в суспільному, політичному житті. У цій ситуації митці-модерністи намагаються осмислити епоху шляхом пізнання метафізичних (духовних) процесів і зламів, що спричиняють появу хаосу. Микола Вороний як яскравий представник символізму та-кож у пошуках ві­чних цінностей — однією з яких є мистецтво, народжене з гармонії краси.

Рік створення: 1912.

Напрям: модернізм.

Течія: символізм.

Збірка: «Гротески».

Рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Тематичний різновид: інтимно-пейзажна лірика.

Тема: гармонія природи й мистецтва.

Ідея: звеличення краси й природи; возвеличення природи, життя як джерела творчої енергії.

Мотиви: «краса природи»; «гармонія»; «буяння життя»; «джерела творчості».

Провідні мотиви: возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом.

Вороний витворює гімн весняній природі, молодості, натхненню, оспівує весну як блакитну панну.

Образи: людей: ліричний герой — митець; природи: Блакитна Панна-Весна; хмари, гори, гай, луги, поля, земля, пелюстки, роса, квітки; предметів і явищ: крила, шати, серпанки, блавати, усміх, блакить, «Осанна!», мрія сну, врода, чис­тота, душі, сяйво мрій, арабески, камеї, фрески, пісні, гротески.

Символічні образи: Блакитна Панна (символ життя, весни, божественної присутності, краси й гармонії); блакить (символ джерела духу); «Осанна!» (сим­вол вітання бога) та ін.

Композиція (зміст): (І октава) має крилами усміхнена примарами хмар

Весна — (II октава) Весна — Блакитна Панна з’являється, їй хвала — (III окта­ва) опис краси Панни — (IV октава) у душі ліричного героя радість: «в’ються хмелем арабески, миготять камеї, фрески, гомонять-бринять пісні і сплітаються в гротески голосні».

Система віршування: силабо-тонічна.

Віршовий розмір: нерівностопний хорей.

Строфа: восьмивірш (октава).

Римування: паралельне й перехресне (ааббвгвг)

Художні засоби виразності: епітет, символ, персоніфікація, метафора, порівняння, інверсія, повтор.

Поряд зі звичними, традиційними у фольклорі та в літературі засобами виразності (весна запашна, чарівна, у прозорих шатах, у серпанках) автор використовує біблійну урочисту лексику («Осанна!»), метафори («в душі моїй, в сяйві мрій в’ються хмелем арабески»), мистецькі терміни (арабески, фрески, гротески). І це надає творові неповторне інтелектуально-мистецьке естетичне забарвлення.

Вірш має витончену форму, яскраві тропи.

Блакитна панна – це образ Весни «у серпанках і блаватах», якій уся земля виспівує: «Осанна!» і тривожить душу ліричного героя. Для символістів, як і для представників інших модерністських стилів, форма вірша, художні засоби набували дуже великого значення: важливо не стільки що сказати, а як сказати.

Микола Вороний став, по суті, новатором у розширенні музичних можливостей українського вірша. «Блакитна панна» рясніє асонансами й алітераціями, як і сама Весна, що приходить до нас із співом птахів і ручаїв. Сам автор зазначав: «Я писав не так од образу, як од звуку. І дійсно, мелос, спершу примітивний, а далі технічно все більше ускладнений, був джерелом моєї пісні-вірша». Справді, джерелом поезії, її ритму й звучання, є мелодія. Звук для символістів – понад усе. У науці навіть відоме поняття «звукосимволізм».

Не можна не помітити в «Блакитній панні» Вороного і специфічного розміщення рядків у строфах: вони ніби сходинки, за якими скрапує на весні талий сніг під грою сонячного проміння. Таке розміщення рядків поезії будить особливий темпоритм. Отже, форма у поетів-символістів – це надважливий засіб витворення потужного ліричного струменя.