Продуктивність та інтенсивність праці

Як правило, всі, хто працює, зацікавлені у зростанні заробітної плати. Матеріальною основою цього процесу є зростання продуктивності праці на людино-годину.

Продуктивність праці це кількість продукції, яка виробляється за одиницю робочого часу.

Із зростанням продуктивності праці у кожній одиниці продукції втілюється менша кількість праці. Внаслідок цього вартість одиниці продукції зменшується, а вартість всієї виробленої маси залишається незмінною. Якщо продуктивність праці зросла вдвічі (наприклад внаслідок впровадження нової технологічної лінії), то за 8 годин стали виготовлятися 2 тис. пар взуття. Суспільно необхідний робочий час на виготовлення однієї пари скоротився вдвічі – раніше він становив 8:1000=0,008; тепер 8:2000= 0,004, але час на вироблення всієї маси продукції залишився незмінним.

У всіх країнах з розвинутою ринковою економікою спостерігається унікальний зв’язок між динамікою продуктивності праці й оплати праці. В ринкові економіці попит на працю залежить від продуктивності. Чим вища продуктивність праці ,тим більший попит на неї. Висока чи низька продуктивність праці залежить від якості затраченої праці, кількості та якості факторів виробництва, що взаємодіють та рівня використання технічних знань. Якість праці залежить від грамотності, освіченості, навченості та кваліфікованості робітників. Країна з малоосвіченими робітниками не спроможна освоїти сучасні технології, складну техніку.

На продуктивність праці впливають також кількість і якість факторів виробництва, що взаємодіють. Велике значення для рівня і динаміки продуктивності праці мають прогресивні технології, форми власності та методи управління. Слабкий менеджмент, низька виконавча та технологічна дисципліна знижують рівень продуктивності праці.

Отже, поєднання вищої якості робочої сили і праці, нагромадження капіталу і науково-технічного прогресу веде до значного підвищення продуктивності праці й попиту на працю. На цьому матеріальному підґрунті зростає й заробітна плата.

Інтенсивність праці це затрати праці за одиницю часу.

Зростання інтенсивності праці рівноцінне подовженню робочого дня. Це зумовлено тим, що при зростанні інтенсивності праці вдвічі робітник за хвилину повинен робити вдвічі більше рухів (нахилятися, щоб перенести вантаж, вдвічі більше повертатися, щоб забрати деталь в іншого робітника тощо) , а отже, у стільки разів більше витрачати фізичної нервової енергії. Тому інтенсивніша праця створюється за одиницю часу більшу вартості, ніж менш інтенсивна. Отже, вартість товару буває в обернено прямо пропорційній – від інтенсивності праці.

Індивідуальні та суспільно необхідні затрати праці.

Розрізняють індивідуальну і суспільна необхідну працю й відповідно індивідуальну і суспільну вартість товару. Товаровиробники діють у різних індивідуальних і природно-кліматичних умовах. Тому на в-во товарів одного й того самого виду, однакової маси і однакової якості витрачається різна к-сть праці, що знаходить своє втілення в витратах роб. часу. Згідно з цим у товарах втілюється різна індивідуальна вартість. Робочий час, витрачений на в-во товару окремим виробником (підприємством), називається індивідуальним робочим часом, а вартість, створена ним, - індивідуальною вартістю. Проте на ринку товари однакової споживної вартості оцінюються покупцями однією мірою, яка не збігається з індивідуальним робочим часом. Це означає, що ринок у процесі обміну враховує лише сусп. вартість. Величина її визначається не індивідуальними витратами праці, а суспільно необхідним робочим часом, тобто тим робочим часом, який визначається нормальними умовами в-ва при середній мірі техніки, інтенсивності праці, і середній вмілості.