29. Причини переходу від ненатурального до натурального виробництва

30. Економічна сутність інфляції, причини інфляції

Інфляція — це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги. Інфляція є складним, багатостороннім явищем, причини якого — у взаємодії факторів сфери виробництва і сфери грошового обігу. Інфляція зовні виглядає як знецінення грошей внаслідок їхньої надмірної емісії, яка супроводжується зростанням цін на товари та послуги. Але не кожне підвищення цін служить показником інфляції. Ціни можуть підвищуватися в результаті поліпшення якості продукції, погіршення умов видобутку паливно-сировинних ресурсів, змінюватися під впливом циклічних і сезонних коливань виробництва, стихійних лих і т. ін.

Інфляція ж є результатом порушення економічної рівноваги, яка зумовлена комплексом внутрішніх і зовнішніх причин причинами інфляції є:

— порушення пропорцій суспільного

виробництва

— значне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, зумовлених непродуктивними державними витратами;

— надмірна емісія паперових грошей, яка порушує закони грошового обігу;

— мілітаризація економіки, що відволікає значну частину ресурсів в оборонну промисловість, призводить до недовироб-

ництва товарів народного споживання

— Недосконалість податкової системи;

— випередження темпів зростання заробітної плати порівняно з темпами зростання продуктивності праці.

Причини інфляції:

-Збільшення соціальних витрат порівняно із об’ємами виробництва

-Політика дешевих грошей

-Державне регулювання цін на рівні товарного дефіциту

Інфляція- це зростання цін

Нецільове використання грошових фондів

*Наслідки інфляції:

Стагфмеція- ріст безробіття та інфляції

Девальвація- знецінення національної грошової одиниці

Погіршення життєвого рівня населення

Знецінення заощаджень

Банкрутство вітчизняних товаровиробників

31. Грошова маса, грошові агрегати

В складовому грошовому обігу грошова маса яка планується НБУ (національним банком України) і розділяється на грошові агрегати.

*Грошові агрегати:

Мо-готівка

М1-М2+ гроші на поточних рахунках

М2-М1+ гроші на строкових рахунках

М3-М2+ страстові (Страхові операції)

*Грошова маса планується на основі:

M*V=P*Q

M- грошова маса

V- швидкість обігу грошей

P- ціна товару

Q- кількість товару

M*V>P*Q - інфляція

M=Р-К+Плстн-Взп.пл/V

М- грошова маса

Р- ціна товару

К- товари, подані в кридит

Плст- платежі строково оплачувальними наступними платежів

Взп.пл- взаємно погашаємі платежі

Для кожної держави характерна власна грошова система, яка склалась історично і закріплена законодавчо.

Складові грошової маси:

Складово. Грошового обігу є грошова маса – це готівка та безготівкові розрахунки. Вона розподіляється на активну та пасивну частину.

Активна-гроші, знаходяться в обігу.

Пасивна-залишки на рахунках

32. Характеристика постійних і змінних витрат

Усі витрати, що несуть аграрні підприємства в процесі виробництва продукції, мають не однаковий зв’язок з обсягом її вироб­ництва. Залежно від характеру такого зв’язку витрати виробництва поділяють на постійні і змінні.

Постійні — це такі витрати, що безпосередньо не змінюються при збільшенні або зменшенні масштабів виробництва в корот­костроковому періоді. В рослинництві до постійних витрат відносять: амортизацію техніки і приміщень, орендну плату за землю або інші ресурси, земельний податок, заробітну плату постійних працівників, страхові платежі за посіви і майно рослинниць­ких галузей, загальновиробничі витрати в галузі, ремонт приміщень, що використовуються в рослинництві. До постійних витрат у тваринництві відносять амортизацію приміщень і техніки, що використовується в цій сфері виробництва, ремонт даних приміщень, амортизацію робочої і продуктивної худоби, податок на майно, витрати на підтримуючий корм, страхові платежі, оплату праці постійних працівників, рівень якої безпосередньо не пов’я­зується з обсягом виробленої продукції, загальновиробничі витрати в галузі, орендну плату.

Особливістю постійних витрат є те, що в короткостроковому періоді трудовому колективу їх важко зменшити. Якщо, скажімо, підприємство придбало бурякозбиральний комплекс, то загальна сума постійних витрат не залежатиме від збиральної площі. Тому для ефективної роботи підприємству необхідно раціонально використовувати ресурси, які є носіями постійних витрат, зменшуючи цим їх суму на одиницю площі або (і) на одиницю продукції. Якщо такі ресурси не використовуються, то вони, по суті, втрачаються безповоротно. Яскравим прикладом такої втрати можуть бути порожні або не повністю використовувані виробничі приміщення. Підприємство повинно нараховувати на них амортизацію і здійснювати ремонт, але ці витрати повністю або частково є непродуктивними, а частина споживної вартості даного ресурсу буде безповоротно втраченою.

Змінними називають такі витрати, величина яких безпосередньо залежить від масштабів виробництва продукції. В рослинництві до таких витрат відносять вартість насіння, витрати на мінеральні добрива й отрутохімікати, на органічні добрива, паливно-мастильні матеріали, на технічний огляд і ремонт техніки, транспортні витрати на перевезення і доробку продукції, витрати на оплату праці найманих працівників і працівників підприємства, які виконують збиральні роботи і роботи, пов’язані з використанням ресурсів, що є елементом змінних витрат (наприклад, оплата працівників, які обробляють посіви отрутохімікатами).  У тваринництві до змінних витрат відносять оплату праці постійних працівників, рівень якої (оплати) безпосередньо пов’язується з обсягом виробленої продукції, оплату праці найманих працівників, продуктивні корми, витрати на ветеринарне обслуговування і племінну справу, технічний догляд і ремонт машин та обладнання галузі, витрати на електроенергію, воду, на молоко для випоювання телят, транспортні витрати тощо.

Обгрунтоване розмежування витрат на постійні і змінні має велике значення для оцінки й аналізу ефективності виробництва та прийняття виважених, економічно доцільних управлінських рішень. У наступних розділах ми неодноразово будемо використовувати цих два види витрат для розв’язання відповідних економічних завдань. Тут же звернемо увагу на два напрями такого використання. Перший з них — оцінка співвідношення між постійними і змінними витратами. На виробництві різних видів продукції і за різних технологій таке співвідношення може бути різним, що безпосередньо впливає на результати виробництва.  В західній економічній літературі таке співвідношення називають операційним лівериджем (Ол), який формалізовано можна представити виразом:

Ол = ПВ : ЗВ,

де ПВ — постійні витрати; ЗВ — змінні витрати.

Величина операційного лівериджу безпосередньо впливає на рівень виробничого ризику. Чим нижчий цей коефіцієнт, тим мен­ший ризик при зниженні обсягів виробництва продукції, оскіль- ки за таких умов менше зросте собівартість одиниці продукції за рахунок підвищення в ній частки постійних витрат, ніж це мало б місце за високого коефіцієнта операційного лівериджу.

Другий напрям — визначення рівня врожайності (продуктивності тварин), за якого відшкодовуються постійні та окремо сукупні витрати. Підприємство може стати перед вибором: чи йому відмовитися від виробництва збиткової продукції, чи таки здійснювати його, щоб відшкодувати постійні витрати і таким чином мінімізувати збитки. Така мінімізація відбувається тоді, коли відшкодовувані врожаєм (продуктивністю) постійні витрати перевищують суму змінних витрат, які необхідно понести, щоб отримати урожай (продуктивність), достатній для такого відшкодування.