- •Кримінологія як соціально-правова наука
- •Історія вчень про злочини
- •3. Етапи становлення
- •4. Біологічний напрямок
- •5. Класичний етап
- •6. Соціологічний напрям кримінології
- •7.Кримінологія зарубіжних країн
- •8. Кримінологічне дослідження.
- •12. Злочинність як соціальне явище
- •16. Поняття пенетерціанної злочинності
- •17. Загальні причини злочинності
- •18. Поняття особистості злочинця
- •19. Ознаки кримінологічної характеристики особи злочинця
- •20 Кримінологічна класифікація злочинців
- •21.Поняття типології злочинів
- •22. Поняття особи, що вчинила злочин. Співвідношення біологічного і соціального в особистості злочинця. Поняття особи потерпілого
12. Злочинність як соціальне явище
Соціальна природа злочинності визначається насамперед тим, що причини та умови, що її породжують, мають здебільшого соціальний характер. Злочинність в якості підсистеми входить в систему відносин відповідного суспільства в цілому; складається з конкретних діянь, вчинених членами суспільства проти його інтересів; порушує встановлений в суспільстві порядок функціонування його інститутів і відносин між людьми. Об'єктивний характер злочинності не виключає її залежності від стану суспільства; рівня його розвитку, ступеня стабільності, соціальної захищеності громадян, досягнень і напрямків науково-технічного прогресу, трансформації суспільних відносин. Більшість російських кримінологів виходить із соціальної природи злочинності.
У той же час слід зазначити, що в кримінології присутні відмінні погляди на природу злочинності. Так, на думку професора В. С. Устинова, злочинність - це і біологічне, і одночасно соціальне явище, бо людина - істота біосоціальна, тому його поведінка визначають не тільки соціальні, а й генетичні, та інші біологічні чинники. Інші вчені (Ч. Ломброзо, Д. А. Дрім, Н. А. Неклюдов, Ш. Глюк та ін.) Виходять з того, що біологічні фактори визначають природу злочинності [1].[1]
13. Ознаки злочинності
відносна масовість (з часом кількість вчинених злочинів може зростати або зменшуватись);
соціальна обумовленість (дане явище існує в суспільстві, наявні певні соціальні передумови для виникнення злочинності);
історична мінливість (в кожній історичній епосі існувала злочинність із специфічним набором сукупності злочинів, які могли вчинятися саме на даному історичному етапі розвитку суспільства);
кримінально правове явище (сукупність кримінально караних діянь).
14. Елементи злочинності
Злочинність - це не механічне безліч, а цілісна сукупність, система злочинів. Вона має певні системні властивості, тобто стійкі взаємозалежності злочинів усередині цілісності та з іншими зовнішніми соціальними явищами. Причому її елементи - окремі злочини і їх групи (підсистеми) - знаходяться в певних статистично вимірюваних взаимозависимостях і взаємодіях.
Злочинність складається з конкретних злочинів, скоєних на даній території у відповідний період часу.
15. поняття латентної злочинності
Латентна злочинність - це сукупність передбачених кримінальним законом діянь, які з різних причин не були взяті до уваги органами внутрішніх справ, прокуратурою, службою безпеки та судом. Суспільна небезпека латентної злочинності полягає в тому, що: - питання боротьби з латентною злочинністю не беруться до уваги і не плануються, а тому не можуть бути ефективними; - вона зменшує ступінь достовірності прогнозів злочинності, утруднює визначення напрямків боротьби з нею; - якщо при розкритих злочинах спричинення матеріальних збитків частково відновлюється, то в разі прихованих - вони не тільки не відновлюються, але немає навіть процесуальних шляхів для цього; - почуття безкарності заохочує осіб, які скоїли тяжкі злочини, продовжувати свою злочинну діяльність, тобто сприяє зростанню злочинності, зокрема, рецидивної; - латентна злочинність, оскільки вона все ж "помічається" довколишніми, руйнує їхні моральні та правозаборонні бар'єри; - під її впливом деякі члени суспільства стають на злочинний шлях; - складає хибне враження про фактичні обсяги злочинності, її рівень, структуру, динаміку, про величину й характер шкоди, завданої злочинністю; - заважає реалізації принципу невідворотності відповідальності за вчинені злочини; - підриває авторитет правоохоронних органів держави; - знижує активність громадян у боротьбі зі злочинністю; - сприяє зростанню соціальної напруги в суспільстві; - сприяє процесам самодетермінації злочинності.
