- •Кримінологія як соціально-правова наука
- •Історія вчень про злочини
- •3. Етапи становлення
- •4. Біологічний напрямок
- •5. Класичний етап
- •6. Соціологічний напрям кримінології
- •7.Кримінологія зарубіжних країн
- •8. Кримінологічне дослідження.
- •12. Злочинність як соціальне явище
- •16. Поняття пенетерціанної злочинності
- •17. Загальні причини злочинності
- •18. Поняття особистості злочинця
- •19. Ознаки кримінологічної характеристики особи злочинця
- •20 Кримінологічна класифікація злочинців
- •21.Поняття типології злочинів
- •22. Поняття особи, що вчинила злочин. Співвідношення біологічного і соціального в особистості злочинця. Поняття особи потерпілого
8. Кримінологічне дослідження.
В Україні нині проводиться низка кримінологічних до¬сліджень, які охоплюють такі важливі проблеми, як: теорія та практика профілактики злочинів; значення "фонових" явищ у генезі злочинності; аналіз кількісних і якісних показників злочинності; удосконалення організації та методики кримінологічних досліджень; вивчення суб'єктивних детермінантів суспільно небезпеч¬них діянь; узагальнення позитивного досвіду запобігання злочинам у зарубіжних країнах тощо.
У цьому напрямку плідно працюють відомі вітчизняні кримінологи - Ю. Александров, В. Борисов, В. Голіна, В. Глушков, І.Даньшин, О. Джужа, А. Закалюк, О.Костенко, Ф.Лопушанський, П. Михайленко, С. Тарарухін, І. Туркевич та ін.
У зв'язку з цим необхідно відзначити також плідну діяль¬ність секції кримінального права та кримінології Інституту держави і права імені Корецького НАН України, Міжвідомчого науково-дослідного центру при Президентській координа¬ційній раді з боротьби з корупцією та організованою злочин¬ністю й Науково-дослідного інституту вивчення проблем зло¬чинності в Харкові.
Серед важливих напрямів кримінологічних досліджень в Україні останніми роками виокремлюються проблеми органі¬зованої та професійної злочинності, економічної злочинності, злочинності неповнолітніх і молоді, питання запобігання зло¬чинності, запобігання та прогнозування рецидивної злочин¬ності, кримінальної психології. Потреби практики висувають кримінологічну науку на відповідне місце в системі право¬охоронних органів.
9. За предметом дослідження кримінологія складається з чотирьох частин: 1) учення про злочинність; 2) учення про детермінацію злочинів; 3) учення про особу злочинця та жертву злочинів; 4) учення про засоби протидії злочинності.
10 Методологія – це вчення про методи наукового пізнання, їх суть, допустимість, результативність, критерії вибору тощо. Розрізняють загальну та галузеву методології. Загальна методологія досліджує основоположні принципи вибору та застосування методів наукового дослідження будь-яких явищ чи об’єктів. Галузева методологія, або як її іще називають – спеціальна, це наука про методи пізнання, які використовуються для дослідження предмета певної конкретної галузі знань.
Методологія кримінологічної науки є однією з галузевих (спеціальних) методологій. Це вчення про методи, які використовують кримінологи для дослідження об’єктів та явищ, що складають предмет кримінології.
Метод кримінології – це спосіб, засіб дослідження об’єктів та явищ, що складають предмет кримінології.
Кримінологічна методика – це сукупність методів кримінології, що використовуються для дослідження явищ кримінологічного характеру.
11. Кримінологія в системі наук
Для розкриття суті кримінології важливо визначити не лише її предмет, методологію і методику, а й місце у системі наук. Кримінологія відрізняється від усіх інших юридичних наук тим, що більшість розроблюваних нею проблем має комплексний характер і перебуває на стику філософії, політології, соціології, правознавства, психології, педагогіки, демографії, економіки, статистики тощо. Безперечно одне – кримінологія належить до класу суспільних наук. Але яке її місце, чи становить вона самостійну галузь знань, чи це лише частина іншої науки, чи це комплексна наука?
Комплексний характер кримінології визначає і безліч її зв'язків з іншими як суспільними, так і природничими науками. Суспільні науки, з якими кримінологія безпосередньо пов'язана, можна класифікувати у такому порядку:
– філософсько-соціологічні;
– юридичні;
– психолого-педагогічні;
– економічні.
