5. Класичний етап

Класичний період тривав з другої половини XVIII ст. до останньої третини XIX ст., позитивістський (біологічні (антропологічні), психологічні, соціологічні школи) – з останньої третини XIX ст. по 20-ті рр. XX ст.; третій (плюралістичний, сучасний) період – з 30-40 рр. XX ст. до нашого часу.

Класичний період розвитку кримінологічної науки розпочинається з публікації у 1764 р. праці італійського вченого-правознавця Ч. Беккаріа «Про злочини і покарання». У цій роботі учений досліджує окремі злочини та практику застосування покарань за їх учинення, а також проблему запобігання злочинності. Відомим став його вислів: «Краще запобігти злочину, ніж потім карати за нього».

Кримінологічні ідеї учених цього періоду формувались у межах класичної школи кримінального права.

Основні положення кримінології класичного періоду наступні:

· людина, наділена розумом і волею, однаковою мірою здатна вчинити злочин чи утриматися від нього; усе залежить від її вибору, від її вільної волі;

· від учинення злочину людину можна утримати загрозою суворого покарання;

· покарання за вчинення злочину має бути невідворотним і відповідати тяжкості вчиненого злочину.

6. Соціологічний напрям кримінології

Соціологічний напрямок у кримінології- концепція, яка при з'ясуванні причин злочинності приділяє основну увагу екзогенним факторам, а також вивченню масових соціальних явищ. Представники цього напрямку дотриму­ються дво- або тричленної класифікації причин (факторів) злочинності: інди­відуальні (стать, вік, раса та ін.); фізичні (географічне середовище, пора року, клімат та ін.); соціальні {безробіття, рівень цін на продукти, заробітна платня тощо).

Соціологічний: як і за біол. підходу, воля лю­дини не визначається причиною злочинності, але на відміну від нього такою причиною вважаю­ться не біол. (антропологічні) фактори, а соціоло­гічні. Цей підхід був започаткований на підставі ідей, сформульованих критиками Ч. Ломброзо, зокрема Е. Феррі в його праці «Кримінальна соціологія» (1881). Протидія злочинності, вихо­дячи із зазначеної причини, полягає у впливі на соціол. чинники, які начебто здатні визна­чити поведінку людей поза їхньою волею, не­залежно від її стану. Отже, «винне» у злочині «со­ціальне середовище», а не злочинець.

ТЕОРІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ

Варіанти соціальної поведінки, розроблені професором Р. Мертоном (США)

-Відхилення від норм поведінки при досягненні життєвих цілей

-Ритуальна поведінка

-Законослухняна поведінка

-Відмова від старих еволюцій­них традицій, перехід до революційної боротьби

-Заперечення мети життя, втеча від нього (алкоголізм, наркоманія самогубство)

ТЕОРІЯ соціальної дезорганізації (за проф. В. Стансю, Франція)

-Дегуманізація в умовах НТР

-Нудьга, алкоголізм, наркоманія

-Перенаселення

-Етнічно-психологічна несумісність

-Стандартизація умов життя

-Жадоба збагачення

-Устремління до комфорту

-Фрустрація (крах надій)

-Психологія натовпу

7.Кримінологія зарубіжних країн

У США існують три моделі превентивної діяльності: модель громадських установ, модель безпеки індивідуума і модель впливу через навколишнє середовище. На федеральному і місцевому рівнях реалізуються програми попередження злочинів. У деяких штатах участь громадян у зміцненні правопорядку дозволило знизити кількість пограбувань на 30%. Тут використовується винагороду за інформацію, що має оперативно-профілактичне значення.

У Канаді широко практикується участь громадян у патрулюванні. Діючи спільно з поліцією, цивільні патрулі знижують страх перед злочинцями і підтримують відчуття особистої безпеки. У ряді випадків створюються так звані контрольні пости навколо виявлених зон підвищеної злочинної активності, особливо в нічний час.

У Великобританії розроблені мінімальні стандарти кримінальної безпеки, широко використовується залучення населення до співпраці з поліцією (патрулювання, чергування в найбільш криміногенних районах). Для представників громадськості практикується безкоштовна видача "поліцейського" обмундирування (без знаків розрізнення та службової атрибутики), засобів радіозв'язку, кийків, наручників і навіть зброї для "бойового" патрулювання на поліцейських автомашинах. Вся ця діяльність отримує моральну і матеріальну підтримку суспільства і держави.

Одним з найбільш затребуваних є виктимологический напрямок попередження злочинів. Воно не вимагає великих матеріальних витрат і реалізує властиве всім людям прагнення до самозахисту. У Західній Європі та США з'явилося безліч популярних статей і посібників на тему "Як захистити себе, свою сім'ю, своє житло і свою власність від злочинних посягань". Реалізуються програми захисту потерпілих і свідків у кримінальних справах, сформувалися асоціації потерпілих від злочинів. Повсюдно виникають "асоціації сусідів", члени яких патрулюють мікрорайони і селища і при необхідності викликають поліцейські патрулі.