Образи п’єси

Анна – прямодушна і чесна, людина твердих моральних принципів. Вона лише після тяжкої внутрішньої боротьби насмілилась самій собі признатись, що жандарм Михайло для неї багато значить. Обстоюючи право на щастя й любов, вона своєю поведінкою кинула виклик суспільству. Але, засліплена спалахом дівочих почуттів, Анна не зважила, що Михайло – це вже не той прямодушний сільський парубок, яким він був колись. У цьому її трагічна помилка, життєва безвихідь.

Драматичний образ Анни – один з найяскравіших образів жінок-селянок в українській класичній літературі. Він втілює чарівні риси жіночого характеру: душевне багатство, розум, чесність, щирість, глибоку поетичність. Споріднений з прогресивною традицією в українській літературі, самобутній художній тип Анни Задорожної певною мірою виражає естетичний ідеал письменника.

Концепція образу Анни в «Украденому щасті» Франка була новою в українській драматургії. Іван Франко відмовився від зовнішнього драматизму і зосередився на розкритті характеру двадцятип’ятилітньої жінки. Він показав її гаряче і щиро люблячою, вольовою, сильною характером і силою почуттів.

В образі Миколи Задорожного Франко змалював наймита, селянина-трудівника у типових побутових і суспільно-правових обставинах тодішньої дійсності. Спочатку вражає його терплячість. У ході подій Задорожний закономірно виходить на передній план, набуває глибокого соціального узагальнення. Усвідомлюючи свою правоту, Микола вступає у нерівну боротьбу зі своїм мучителем-жандармом. В усіх перипетіях драми, особливо в четвертій дії, показано складний психологічний процес, зміну в настроях, психології Миколи Задорожного. З глибоким драматизмом і психологічно правдиво змальовується його образ. Франко підкреслив у своєму герої поступове зростання свідомості. Ідейно-естетична суть образу бідняка Миколи Задорожного виявляється в тому, що він одважився підняти караючу руку на жандарма-напасника, який розбив його родинне життя. Образ Задорожного уособлює потенціальні можливості народу, здатного на протест проти соціальної несправедливості.

Складний також і суперечливий образ жандарма Михайла. Сумна досценічна історія змальовує селянського сина Михайла Гурмана жертвою шахрайських дій багачів і сільської адміністрації. Кривда, заподіяна йому в

минулому, а особливо деморалізуючий вплив військової казарми та безкарної жандармської служби, зробили з нього жорстоку і немилосердну людину.

Драматичною є доля Гурмана. Щастя його вкрали брати Анни. Озлоблений, він поставив собі за мету в будь-який спосіб повернути своє.

Образ жандарма – це образ героя-лиходія, що рухає драматичну дію та водночас фатум, що по-своєму карає Анну, Миколу й себе.

Намагаючись повернути втрачене щастя, він іде напролом. Нечесним способом він усуває з дороги Миколу, весь час знущається з нього, зневажливо і брутально ставиться до всіх людей, часто немилосердний навіть у стосунках з Анною.

Михайло примушує Анну зізнатися, що вона його й досі кохає, погрожує помститись родині. Чоловік нехтує загальнолюдськими морально-етичними законами. Слова про кохання до Анни розходяться із його справжніми намірами, учинками: грубість проявляється у ставленні до неї (маніпулюванні, використанні у власних цілях), у відсутності серйозних намірів щодо майбутнього із коханою: «Жий та дихай, доки жиєш! Зле тобі? А коли не зле, то дякуй богу. Як буде зле, тоді час буде думати про те зле! Чим скінчиться! Нічим не скінчиться. Будемо жити, доки можна. Будемо любитися, доки можна. Будемо людям в пику сміятися, доки можна, доки вони нас під ноги не візьмуть. А потому? Потому один кінець: всі помремо і чорту в зуби підемо». Таким чином, досягнувши мети (помсти, завоювання Анни), Михайло втратив сенс існування. Ось чому він радісно сприймає власну смерть: «Спасибі тобі! Ти зробив мені прислугу, і я не гніваюсь на тебе! Я хотів і сам собі таке зробити, та якось рука не піднялася. Кажу тобі, що мені зовсім добре. Навіть і ліків не треба!»

У фіналі смертельно поранений Гурман виявляє милосердя й людяність, рятуючи Анну та Миколу від в’язниці, говорячи війтові, що сам заподіяв собі смерть.

Отже, Михайло мріяв знайти своє щастя з коханою дружиною, але сувора логіка життя розсудила по-своєму.

Інші дійові особи драми «Украдене щастя» виконують допоміжну, службову роль у зіткненнях, боротьбі, що розгортається між головними героями твору. Але й ці образи яскраво індивідуальні, колоритні, типові для тогочасних умов життя села і змальовані автором з великою реалістичною майстерністю. Герої Франка часто не висловлюють своїх думок до кінця, а тільки натякають на те, що вони знають, думають або про що лише здогадуються. Однак ці натяки не лишаються нерозшифрованими, вони служать авторові тільки одним із засобів підсилення драматизму дії, поглиблення характеристики провідних персонажів, психологічної зумовленості їх поведінки та вчинків.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДО ТЕМИ «ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ»

І рівень

1. Назвіть справжнє прізвище І. Карпенка-Карого:

а) Тобілевич; в) Садовський;

б) Саксаганський; г) Карпенко.

2. Назвіть регіон України, в якому народився і тривалий час працював І. Карпенко-Карий:

а) Кіровоградщина; в) Миколаївщина;

б) Харківщина; г) Київщина.

3. Від кого малий Іван Карпенко-Карий наслухався захопливих розповідей про вистави мандрівних труп, які розбудили в нього мрії про театр?

а) від батька; б) від матері; в) від братів.

4. І. Карпенко-Карий народився:

а) 29 вересня 1845 р.;

б) 25 листопада 1838 р.;

в) 13 травня 1849 р.

5. Ким із 14 років служив І. Тобілевич?

а) чиновником; б) писарчуком; в) канцеляристом.

6. Любов до театру зблизила І. Карпенка-Карого з:

а) М. Старицьким; б) Марком Кропивницьким; в) П. Саксаганським.

7. За що було встановлено гласний нагляд над І. Карпенком-Карим?

а) за театральну діяльність;

б) за народницькі погляди;

в) за літературну діяльність.

8. Драматичний твір, в якому висміюються і засуджуються недоліки та пороки суспільного життя й характеру людей, називається:

а) трагедією; б) комедією; в) драмою.

9. Мова автора у п’єсі називається:

а) репліка; б) монолог; в) діалог: г) ремарка.

10. Ті слова в окремому висловлюванні одного персонажа, на які відповідає інший персо-наж, називаються:

а) діалогом; б) реплікою; в) монологом; г) ремаркою.

11. Твір «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого є зразком а) ліро-епосу; б) епосу; в) лірики; г) драматургії.

12. Жанр твору «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого

а) трагедія; б) трагікомедія; в) комедія; г) мелодрама.

13. Мотивом до написання п’єси «Мартин Боруля» для І. Карпенка-Карого

а) була відсутність п’єс українською мовою для театрів; б) було бажання засудити прагнення українців стати дворянами; в) стала реальна історія, пов’язана з Карпом Тобілевичем; г) було бажання створити твір для «театру корифеїв».

14. За піднятою проблематикою п’єса «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого близька до п’єси

а) «Ревізор» М. Гоголя; в) «Назар Стодоля» Т. Шевченка;

б) «Міщанин-шляхтич» Ж.-Б. Мольєра; г) «Наталка Полтавка» І. Котляревського.

15. Кульмінацією в п’єсі «Мартин Боруля» є сцена

а) втечі панка Націєвського; б) відмови Мартину Борулі у дворянському титулі; в) сватання до Марисі сусідського шляхтича; г) переконування Мартина сусідами спалити документи.

16. Дійовою особою, яка відверто висміює Мартина Борулю за його прагнення стати дворянином,є

а) наймит Омелько; в) пан Красовський;

б) повірений Трандалєв; г) син Степан.

17. В уривку: «Губерський секретар, ще й регістратор!.. Якраз для нашої Марисі жених,

а за придане нехай не турбується. Скажи, щоб приїздив. Коли хоче, то нехай на

наших же конях і приїде, я його і звідціля одвезу в город на своїх. Побалакай з ним...

так, знаєш, політичне, і, коли тепер не приїде, то напиши мені, що скаже», — мова

йде про

а) Націєвського; в) Матвія Дульського; б) Миколу Гуляницького; г) Красовського.

18. Репліка: «Так от яке діло, пане Мартине: ти знаєш, що я чоловік не бідний, Микола у

мене один, то й він не буде бідувать; а в тебе одна дочка... Мій Микола і твоя Мари-

ся умісті виросли і полюбили одно другого, а ми з тобою давні приятелі... То як ти

скажеш: чи не поженимо ми своїх дітей? Нехай давня наша приязнь закінчиться

весіллям наших діток!..» — належить а) Протасію Пеньонжці; в) Гервасію Гуляницькому; б) Мартину Борулі; г) Трандалєву.

19. Реплікою: «І вигнав би, жаль — давно служить, і привик до нього так, що як не бачу

довго, аж скучно. А він, чорт його знає, чи нарошне дражнить мене, чи таки справді

дурний трохи зробився» — Мартин говорить про а) Миколу; б) Омелька; в) Гервасія; г) Протасія.

20. «Слугою двох панів» у п’єсі «Мартин Боруля» виступає а) Націєвський; в) Красовський;

б) Трандалєв; г) Дульський.

21. У п’єсі «Мартин Боруля» основним засобом творення комічного ефекту є а) макаронічна мова; в) слова-паразити; б) канцеляризми; г) неологізми.

22. До «театру корифеїв» належать усі, окрім а) Івана Карпенка-Карого; в) Марка Кропивницького; б) Марії Садовської-Барілотті; г) Івана Нечуя-Левицького.

23. Події в п’єсі «Мартин Боруля» розгортаються в послідовності, визначеній у рядку

а) від’їзд Степана до міста — сватання сусідського шляхтича до Марисі — приїзд панка

Націєвського — приїзд повіреного — спалення документів; б) сватання сусідського шляхтича до Марисі — приїзд повіреного — приїзд панка

Націєвського — від’їзд Степана до міста — спалення документів; в) приїзд повіреного — від’їзд Степана до міста — спалення документів — приїзд панка

Націєвського — сватання сусідського шляхтича до Марисі; г) від’їзд Степана до міста — приїзд повіреного — сватання сусідського шляхтича до

Марисі — приїзд панка Націєвського — спалення документів.

24. Репліка Мартина Борулі дорогою не балакай до мене, бо я тебе, капнут собако, чисто

всього обпатраю! адресована

а) Омелькові; г) Націєвському;

б) Трохимові; ґ) Гуляницькому.

в) Миколі; 25. Найбільшим комізмом сповнені діалоги між Мартином і

а) Палажкою; г) Трохимом; б) Степаном; ґ) Марисею. в) Омельком;

26. «Мартин Боруля» має такі композиційні особливості

а) ремарки, три дії, події відбуваються в домі Борулі;

б) п’ять дій, події відбуваються протягом кількох тижнів; в) ремарки, вставки народних пісень, п’ять дій; г) об’ємний пролог на початку твору, чотири дії; ґ) невеликі репліки, кульмінація на початку твору.

ІІ рівень

1. Установіть відповідність

Дійова особа Репліка

1 Мартин а) Поросят тілько у ночвах патрають, 2 Омелько а ти хочеш благородного чоловіка... 3 Марися б) Краще жить на світі щасливим мужиком, 4 Трандалєв ніж нещасним паном – це всяке знає!

в) Красовський державець... – вір мені, що як будеш отак роздувать свій гонор, то Красовський з’їсть тебе!.. г) Їздю на своїх конях по просителях: і коней годують, і мене годують, і фурмана годують, і платять!..

ґ) Та я ж письмоводителеві над ночвами ціле відро води на голову вилив.

2. Установіть відповідність

Дійова особа Вчинок

1 Мартин а) біжить до шпиля виглядати гостя; 2 Гервасій б) тікає із власних заручин; 3 Націєвський в) просить благословити дітей до шлюбу;

4 Трандалєв г) спалює папери про дворянство; ґ) працює повіреним в обох ворогуючих сторін.

______________________________________________________________________

БЛОК ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

1. Скласти хронологічні таблиці на теми: «Життєвий і творчий шлях Івана Карпенко-Карого», «Життєвий і творчий шлях Івана Франка».

2. Скласти цитатні характеристики образів Мартина Борулі і Мойсеяю

3. Написати розгорнуті відповіді на запропоновані запитання.

4. Вивчити напам’ять одну поезію на вибір із збірки «Зів’яле листя» («Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Чого являєшся мені у сні…»).

__________________________________________________________________________________

БЛОК ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ __________________________________________________________________________________

ІВАН ФРАНКО «МОЙСЕЙ»

1. Поема «Мойсей» була написана І. Франком…

а) 1900 р.; б) 1905 р.; в) 1906 р.

2. В основу твору І. Франка «Мойсей» лягла історія

а) Старого Заповіту Біблії; в) давньоєгипетські легенди;

б) Нового Заповіту Біблії; г) одкровення Іоанна Богослова.

3. Твір «Мойсей» Івана Франка за жанром

а) драма; б) повість; в) трагедія; г) поема.

4. Визначте основну тему поеми І. Франка «Мойсей»:

а) боротьба українського народу за своє соціальне та національне звільнення;

б) боротьба знедоленого селянства проти соціального гноблення за змогу реалізовувати творчі можливості народу;

в) «Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, непризнаного своїм народом. Ся поема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім опові-данні» (І. Франко);

г) «Довгі літа мав я спосібність придивлятися тій страшенній експлуата­ції, що, мов зара-за, шириться щораз дальше, ...мав я спосібність огля­дати й немало сумних-сумних наслідків її» (І. Франко).

5. До композиційних ознак твору І. Франка не належить визначена рядком

а) наявність прологу;

б) наявність двадцяти розділів;

в) наявність позасюжетних елементів;

г) наявність розлогих авторських відступів.

6. Притча про терен у поемі «Мойсей» І. Франка є

а) зав’язкою; в) елементом розвитку дії;

б) кульмінацією; г) позасюжетним елементом.

7. Основний мотив прологу

а) утвердження думки про світле прийдешнє рідного народу;

б) засудження шовіністичної політики завойовників;

в) викриття неправедних дій провідників, лже-пророків нації;

г) возвеличення поетичного слова в житті свого народу.

8. Слова:

«Цвіт безтямності плодить усе

Колючки лиш і муки.

А як вийде самому той плід

Донести не спромога, –

То найкраще увесь свій тягар

Положити на бога»,

належать…

а) Авірону; б) Датану; в) Азазелю.

9. Словами «Народе мій, замучений, розбитий…» починається …

а) епілог; б) перша пісня; в) пролог.

10. Поема «Мойсей» складається з…

а) прологу та двадцяти пісень;

б) прологу, дев’ятнадцяти пісень, епілогу;

в) двадцяти одного розділу.

11. Головний герой поеми І. Франка «Мойсей»:

а) Мойсей;

б) породжений і відроджений героєм-пророком народ;

в) Авірон;

г) завзятий Датан, за покликом якого пішов народ.

12. Неправильно визначено символічний зміст образу в рядку

а) Мойсей — провідник, який втратив орієнтири й віру в себе;

б) Датан — облудний провідник народу, що не бачить перспектив;

в) Єгошуа — новий тип провідника, який бачить ціль і шляхи її досягнення; г) Авірон — помічник справжнього провідника, здатний критично мислити.

13. Мойсей блукав по арабській пустині…

а) сорок років; б) тридцять років; в) десять років.

14. Закликає закидати Мойсея камінням…

а) Єгошуа; б) Азазель; в) Данатан.

15. Слова: «Горе вам, нетямучі раби на гордині котурні! Бо ведуть вас, неначе сліпих, ошуканці і дурні» належать…

а) Єгові; б) Мойсею; в) Авірону.

16. Поема «Мойсей» написана в річищі…

а) неоромантизму; б) романтизму; в) неокласицизму.

17. Кульмінаційним у творі є…

а) розмова Мойсея з Єговою та смерть вождя;

б) покарання народом псевдовождів, висування зі свого середовища нового поводиря – Єгошуа;

в) роздуми Мойсея над драматичною долею народу.

18. У кінці дев’ятнадцятої пісні Мойсей…

а) привів народ до обітованого краю;

б) бачить землю обітовану, але не вступивши на неї, помирає;

в) не знаходить землю обітовану й помирає, втративши надію.

19. Головна ідея поеми «Мойсей» — це

а) засудження пророка за недотримання даного народові слова;

б) оспівування славного минулого єврейського народу;

в) заклик вірити у свій народ, позбутися рабської психології й будувати нове життя;

г) викриття ганебної політики Єгипту щодо єврейського народу;

ґ) засудження молодого покоління через його недалекоглядність.

20. Доведіть слушність висловлювання М. Коцюбинського про І. Франка:

«... Франко – лірик високої проби, і його ліричні твори просяться часто в музику».

ІВАН ФРАНКО «УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ»

1. Драма «Украдене щастя» була видана в…

а) 1891 році; б) 1893 році; в) 1890 році.

2. За жанром «Украдене щастя» – це…

а) побутово-психологічна драма;

б) соціально-психологічна драма;

в) трагедія.

3. Експозицією твору є…

а) одруження Анни з Миколою;

б) поява жандарма;

в) знайомство з героями.

4. Слова «Ні, кумо …, я тобі кажу: він живісінький. У жандармах служить уже три роки. Десь був у іншій стороні, а тепер його до нас перенесли. Вчора до нас у хату заходив, про тебе розпитувався» належать...

а) Анні; б) Миколі; в) Насті.

5. Слова «Господи, господи, вона зовсім одуріла! Говорить, мов у гарячці. Се він, проклятий, дав їй якісь чари, якесь дання, він її з розуму звів» належать…

а) Насті; б) Миколі; в) Михайлові.

6. Твір закінчується тим, що…

а) жандарм говорить, що сам на себе руки наложив, і помирає;

б) жандарм говорить, що його забив Микола, і помирає;

в) жандарм помирає, а Микола зізнається війтові, що забив Михайла.

7. Фразеологізм наявний у реченні…

а) Не слухай того, куме, бігме, не слухай!

б) Гарував чоловік, весь вік робив, аж йому очі з голови лізли, мучився, терпів – ой Господи, кілько натерпівся!

в) На лаві, на ослоні, на припічку і на печі дівчата і парубки, одні прядуть, другі мотають пряжу на мотовилах; насеред хати при стільці один парубок плете рукавиці, другий на коливороті крутить шнур.

8. Установіть відповідність між цитатою та героєм твору:

Герой твору	Цитата
1. Анна	А. «Спасибі, спасибі тобі, що хоч ти за неї дбав. Чув я там, у тім пеклі, чув, як ти її дозирав. Спасибі!»
2. Настя	Б. «Не хотіли мені нічого дати з вітцівщини. Ну, а якби я була пішла за Гурмана, то той би їм був з горла видер. Ти знаєш, який він був чоловік. Боялися його, то й постаралися разом з війтом, що його, одинака в матері, випхано на війну, а потому скористали з часу, щоби мене також випхати в інший бік. Ось і вся мудрість».
3. Микола	В. «А мене вбив! Мене зробив нещасливим! Ні, не говори мені про нього! Яке мені до нього діло? Я йому не ворог, а трафилися такі сліди, що свідчать против нього, то я його мушу арештувати. Мушу, чуєш? Се моя служба. Коли він не винен, то в суді його правда покажеться».
4. Михайло	Г. «Вона здавна з ним любилася, ще дівкою бувши. Він з того села, що й вона. А її брати силою видали за Миколу».
	Д. «Але ж, пане начальнику, ви не маєте права мені заказувати. Се мій заробок. У мене є патент».

9. Установіть відповідність між словом та його значенням.

Слово	Значення
1. Шандар.	А. Голова волосної управи.
2. Батіг.	Б. Гвинтівка полегшеної ваги, з коротким дулом.
3. Карабін.	В. Особа, що служить у військах жандармерії.
4. Війт.	Г. Прикріплений до держака мотузок або ремінець, яким поганяють тварин.
5. Припічок.

10. Установіть відповідність між словами з твору й засобом виразності.

Слова з твору	Засіб виразності
1. Бідний, як той горох при дорозі.	А. Метафора
2. Ой там у лісі, ой там у лісі плужочок, плужочок-чок-чок-чок, плужочок. Ой виорав він ланочок, Ланочок-чок-чок-чок, ланочок. Ой насіяв він (2) конопель, Конопель-пель-пель-пель, конопель.	Б. Епітет
3. Так ті зубищі білі та великі виставить, що, здається чоловікові, ось-ось укусить.	В. Порівняння
4. А нащо ж воно мені? Хіба мені життя буде?	Г. Рефрен.
5. Але моє серце чує якусь біду.