2 Загальні питання побудови еталонів

2.1 Функції еталона

Вище було дано визначення еталона і показано, що він повинен виконувати функції відтворення одиниці фізичної величини, її зберігання і передачі підпорядкованим засобам вимірювальної техніки. Розглянемо ці функції більш докладно.

ДСТУ 2681-94 дає таке визначення терміну “відтворення одиниці (фізичної величини)”: відтворення одиниці шляхом формування фіксованої за розміром ФВ відповідно до визначення її одиниці.

Оскільки “розмір ФВ – це кількісний вміст ФВ у даному об’єкті”, то під відтворенням одиниці розуміється як формування відповідної ФВ, так і її кількісне визначення.

Зберігання одиниці– сукупність операцій, що забезпечує незмінність в часі розміру одиниці, що притаманний даному засобу вимірювань.

Незмінність у часі відтвореного розміру одиниці – надзвичайно важлива вимога до еталона. У різних еталонах ця вимога забезпечується по-різному. Є еталони, в яких можливо перед кожним застосуванням за призначенням провести його калібрування (тобто відтворення одиниці), а є такі еталони, де треба гарантувати довготривалу незмінність (стабільність), оскільки процедура відтворення може бути виконана через значний інтервал часу. Граничним прикладом може бути еталон маси – прототип кілограма, кількісний вміст якого встановлено один раз і де незмінність його маси – основна вимога. Для таких еталонів створюються спеціальні умови зберігання, іноді дуже жорсткі, а також методи і засоби контролю їх стабільності.

Передавання розміру одиниці, згідно з ДСТУ2681-94, є зведення одиниці ФВ, яка відтворюється або зберігається засобом вимірювання, що повіряється, до розміру одиниці, що відтворюється або зберігається еталоном, яке здійснюється при їх звіренні (повірці або калібруванні). При створенні еталона обов’язково розглядаються питання (методи і засоби) передавання розмірів відтворених ними одиниць підпорядкованим засобам вимірювання, проградуйованих в цих одиницях.

2.2 Класифікація еталонів

За призначенням, функціональними можливостями і метрологічними характеристиками еталони поділяють на первинні, державні, вторинні, вихідні, еталони-копії, робочі, еталони передавання [1, 15].

Первинний еталон– еталон, що забезпечує відтворення одиниці з найвищою в країні (порівняно з іншими еталонами тієї ж одиниці) точністю.

Державний еталон – еталон, визнаний спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології як основа для встановлення значень усіх еталонів даної одиниці вимірювань, що є у державі.

Вторинний еталон– еталон, що одержує розмір одиниці безпосередньо від первинного еталона даної одиниці, або, у разі його відсутності, − відповідного еталона іншої країни.

Вихідний еталон– еталон, який має найвищі метрологічні властивості серед еталонів даної одиниці, що є у державі, на підприємстві, в установі чи організації.

Робочий еталон – еталон, призначений для повірки чи калібрування засобів вимірювальної техніки.

Еталон-копія − вторинний еталон, призначений для передавання розміру одиниці ФВ робочим еталонам. Створюється, як правило, для зниження завантаження первинного еталона та застереження його фізичного зносу.

Еталон передавання (звіряння) − вторинний еталон, як правило, транспортабельний (мобільний), призначений для взаємного звірення еталонів, які за якихось обставин не можуть бути звірені безпосередньо.

Зауважимо, що вимога відтворення одиниці є обов’язковою тільки для первинного еталона. Інші еталони, у залежності від різних обставин, можуть не відтворювати розмір одиниці, але вимога зберігання і передавання залишається необхідною для всіх категорій еталонів.