1.2. Економiчна думка України доби середньовiччя

Для вивчення економiчної думки Київської Русi велике значення мають лiтописи, які стали основним джерелом як економiчних, так і полiтичних знань. Найпершим питанням економiчної полiтики, яке необхідно було вирішити, стала проблема отримання коштiв для утримання двору. Цi кошти збирались з населення у формi данини й оброку. В ХI ст. князi вже отримували i торгове мито.

Питання податкової полiтики посідали важливе мiсце в економiчної дiяльностi київських князiв, пов’язаною з органi­зацiєю грошової системи i грошового обiгу золотих i срiбних монет. Економiчна полiтика також охоплювала сферу регулю­вання зовнiшньої торгiвлi, яка регламентувалася.

Чернець Печерського монастиря Нестор (початок ХI ст.) є автором літописного зведення "Повість временних літ", де розглядаються джерела доходів Київської держави: дани­на і збори з населення, надходження з господарства, тор­гове мито, штрафи. Виплата данини грошима сприяла розвиткові товарного виробництва. Нестор вважає розумову і фізичну працю однаково важливими для суспільства, для забезпе­чення його багатства й добробуту.

При Ярославовi, відомому в історії на прізвисько Муд­рий (початок XII ст.), з’явився перший писаний громадян­ський статут "Руська правда". Відомі 106 списків "Руської правди", які складено в ХIII – ХVIII ст. З iм’ям Володимира Мономаха пов’язують появу декiлькох нових важливих статей "Руської правди": наприклад про закупи, проценти.

Найважливiший твiр Володимира Мономаха — "Повчання дiтям". У "Повчаннi" малюється образ iдеального правителя, надаються поради, як треба управляти пiддани­ми. Автор закликає своїх дiтей до працьовитостi; радить самим нагля­дати за всiма справами і не перекладати роботу на iнших, а також вчитися тому, чого сам не знаєш. Дружина князя повинна добре обходитися з населенням. Особливу увагу слід приділяти гостям з iнших країн, тому що, мандруючи, вони будуть прославляти по всiх країнах відвідане князівство. Економiчні поняття "Руської правди" свідчать про складнiсть та рiзноманiтнiсть економiчних вiдносин, якi iснували в Київськiй Русi.

Списки тексту цього документа мали три редакції: Крат­ку, Поширену (друга половина XII ст.) і Скорочену, основану на Поширеній правді і на деяких актах, які до нас не дійшли.

"Руська правда" укладалася протягом декількох столiть. Частково вона вiдображає звичаєве право схiдних слов’ян. Одна з частин, яка має назву "Правда Ярослава", з’явилася в 30-і роки ХI ст. Виникнення другої частини — "Правди Ярославичiв" — пов’язують з 70-ми роками ХI ст., а появу статтi "Статут Володимира Всеволодича" — з 1113 роком.

Центральне мiсце в "Руській Правді" посідають питання економічних і майнових відносин: визначення відповідаль­ності за злочини в цiй сферi, а також нормування майнових вiдносин на рабiв i осіб напiврабського стану. Значну увагу приділено фiскальнiй ролi княжого суду в Київськiй Русi, порядку спадкування.

У восьми статтях цього документа мова йде про позику i процент, про охорону майнових iнтересiв позикодавця, про умови, за яких вимоги про повернення позики мають юри­дичну силу.

Оскільки лихварськi вiдносини досить широко викори­сто­вувались у Київськiй Русi, крiм грошової позики, розгляда­лися також борговi зобов’язання в природнiй формi (позики продуктами за умови їхнього повернення з надбавкою).

У "Руській правді" визначено розмiр процента за гро­шову позику. В статті 53 "Статуту Володимира Всеволодича" роз­по­вiдається, що Володимир Мономах встановив таке: позико­вець, який дав у позику грошi за проценти "в третину куни", має право отримувати цi проценти лише два рази, пiсля чого вiн може повернути тiльки свiй капiтал. Якщо ж позикодавець процент отримає три рази, то вiн втрачає право на повер­нен­ня свого капiталу вiд боржника. Таким чином, законом було виз­на­чено максимальний розмiр про­цента. Розмiр позичко­вого про­цента був дуже високим, тому княжа влада повинна була зако­нодавчо регламентувати розмiр процента в бiк його зменшення.

Багато статей "Руської правди" присвячено закупам (смер­дам, якi змушенi були брати у феодала в борг позичку). Наприклад, встановлено випадки, коли закуп перетворю­вав­ся на повного раба (якщо вкраде щось, а пан заплатить за це, або у випадку втечi вiд пана).

Шістнадцять статей Поширеної правди присвячено холо­пам — найбiльш бесправнiй частинi населення Київської Русi. Визначаються умови, за якими вiльна людина перетворю­єть­ся у раба. Згiдно зі статтею 110, це, наприклад: 1) купiвля люди­ни при свiдках (навiть за пiвгривні) та вiддача грошей при само­му холопi; 2) шлюб з рабом без будь-яких умов, якщо ж люди­на бере шлюб за визначеними умовами, то залишається на тих правах, якi було обумовлено; 3) вступ до тиунiв, або ключникiв.

Особлива увага придiлялася в "Руській правді" захисту власностi князiв i бояр. За порушення власностi князя, наприклад крадiжку княжого коня, встановлювався штраф у 1,5 рази бiльший, нiж за крадiжку коня у звичайної людини.

Узагальнюючи викладене вище, слід зауважити, що "Руська правда" була першим кодексом законiв, а зафiксо­ванi в ньому юридичнi норми виражали економічну політику Київської держави.