Л5. Міське господарство в системі управління містом. Місто як соціально-економічна система. Загальні принципи побудови міської системи управління

Життя міської громади і сталий розвиток великого міста в будь-якій країні світу неможливо уявити без сучасного міського господарства. Постійне зростання кількості населення міст, висока щільність його проживання, розвиток промисловості, застосування досягнень науково-технічною прогресу породжує формування якісно нових проблем. Це зумовлює необхідність застосування адекватних засобів стосовно запобігання надзвичайним ситуаціям, упровадження ринкових механізмів для підтримки в робочому стані житлового фонду та інженерних споруд, а також пошуку нових технологій з метою покрашення умов життя городян, укорінювання європейських стандартів щодо обсягу та якості послуг, реалізації організаційно-управлінських засобів безперебійної роботи всіх систем міського господарства.

Змістовні характеристики міського господарства, механіку його управління й динаміку розвитку важко зрозуміти без з'ясування специфічних особливостей міста як складної соціальної системи [5].

Місто як соціально-економічна система

Місто − складна соціально-економічна, саморозвиваюча самодостатня та самоуправляюча система, створена людиною для влаштування своєї життєдіяльності і адаптована нею відповідно до своїх потреб. Історію міста можна, без перебільшення, вважати історією розвитку суспільства в цілому (Р. Парк).

Формація "місто" є системним утворенням, яке за основними властивостями й характеристиками можна поділити на окремі елементи, які знаходяться в постійному взаємозв'язку, наповнені суперечностями і водночас складають єдине ціле.

Місто виступає як системне, цілісне утворення відносно середовища, яке його оточує: воно споживає і переробляє елементи свого оточення (сировинні й енергетичні ресурси, воду та ін.) і водночас викидає назовні значну частку невикористаної продукції (промислові відходи, стічні води, викиди в атмосферу) тощо). Сутність системи "місто" полягає в єдності й нерозривності "процесу" і "місця" діяльності людей. Тому вивчення будь-якого процесу міського життя повинно ґрунтуватися на єдності просторового й управлінського функціонування елементів міської системи [5].

Усі визначення міста, що існують, можна згрупувати за такими ознаками:

• територіально-демографічні − фіксуються кількісні ознаки: площа поселення, кількість мешканців, концентрація населення, специфічні особливості організації території проживання (особлива архітектура, транспорт, благоустрій);

• політико-адміністративні − з правової точки зору місто є поселення З визначеною територією, якому державною владою привласнено особливі адміністративні права. Законозатверджувальним моментом в утворенні міста виступає відповідний акт державної влади;

• економічні − техніко-технологічний поділ праці на сільське господарство і промисловість; поділ праці на таку, що привласнює, і таку, що виробляє; ступінь професійної диференціації праці; фінансово-економічні;

• за характером домінуючого капіталу: виробничий, торговий, кредитний;

• виробничо-економічні − за типом виробництва матеріальних ресурсів, послуг, інформації, тощо;

• соціоструктурні − місто визначають як місце концентрації соціальних структур (груп та інститутів) і рольових функцій. Так відомий урбаніст М. Анциферов зазначає: "Містом є місце, пристосоване для співжиття соціальної групи складного характеру, що отримала внутрішню правову форму і внутрішньо диференційована" ;

• соціокультурні − "притягальну силу міст" визнають всі урбаністи світу. У художній літературі місто уявляється в образі якоїсь гіпнотичної сили, що вабить нездійсненною примарою щастя. Місто − це не тільки кількісні параметри проживання і діяльності, а особлива соціокультурна атмосфера і стан.

Дефініції "міста" різні за своїм характером. Загальною є така: місто являє собою відносно замкнене поселення, "населений пункт", з тісно розташованими помешканнями й відсутністю специфічного для співтовариства людей знайомства один з одним.

Місто − специфічне просторове середовище, яке формується у процесі розвитку суспільства і є одним з вищих проявів цивілізації.

Місто − це те, що історія на кожному етапі свого розвитку породжувала як деяку ідеальну модель спільного проживання, з конституцією, економічними системами, цивільними правами. Виникнення міст спочатку пов'язано з протиставленням природному середовищу і характеризується високою компактністю, щільністю освоєння, комунікаційною насиченістю міського простору. Концентрація ресурсів в одному місці дозволяє співіснувати великій кількості людей і ефективно співпрацювати.

З прадавніх часів, в умовах зміни суспільних формацій і політичних систем, місто залишається колискою майже всіх вищих досягнень людства.

Отже, як соціально-економічна система місто має складну внутрішню структуру, до якої входять декомпозовані підсистеми: населення, виробництво, невиробнича сфера, екологія, оборона, простір, фінанси, зовнішня економічна сфера.

У контексті міського (муніципального) господарства місто уявляється як територія муніципального утворення, що виникла в результаті гуртового ведення господарства і на основі спільних інтересів городян:

• спільне використання ресурсів для виробничої і будь-якої іншої господарської діяльності;

• спільне користування соціальною інфраструктурою;

• регулювання суспільного життя муніципального утворення (суспільний порядок, національні відношення, тощо).

Місто − це не просте скупчення матеріальних об'єктів (житлових і виробничих будинків, інженерної інфраструктури і транспорту), а, насамперед, визначена соціальна спільність людей.

Будучи цілісним організмом, місто мас три істотні характеристики:

1. Юридична − місто можна визначити як місцеве співтовариство, наділене правом контролювати й управляти під свою відповідальність місцевими справами в межах, дозволених законом. До того ж воно має відповідний комплекс ознак:

• адміністративну границю, що обмежує визначену територію;

• наявність органу влади, який керує справами на цій території і має компетенцію, права на власність, відмінну від державної;

• особливий статус, який відрізняє місто від села та інших територіальних одиниць.

2. Соціально-економічна − місто являє собою місцеве співтовариство, що має здатність формувати життя для власного блага і власними засобами. Соціально-економічні характеристики міста містять у собі:

• обумовленість меж добовим циклом життєдіяльності людини;

• концентрацію населення на обмеженій території;

• наявність муніципального (міського) майна і фінансів у розмірі наданої компетенції, ведення особливого типу господарства, метою якого є не прибуток, а користь, тобто благоустрій життя населення;

• спеціалізацію населення міста за промисловим видом суспільного поділу праці і торгівлі;

• виконання функцій науково-технологічного і культурного центра навколишніх земель;

• особливе співтовариство людей, які ведуть специфічний спосіб життя, що мають свою культуру, мистецтво.

3. Політична − місто − це місцеве співтовариство, яке самостійно будує систему органів влади і управління, відмінну від державної і яка не входить у систему державних органів влади і управління.

Зібрані разом, ці характеристики описують зміст поняття сучасного міста як соціально-економічного явища.

Сучасне місто − не просто виразник соціально-господарчої системи тієї чи іншої держави, але й істотна частина цієї ж системи, активне співтовариство людей, об'єднаних різноманітними інтересами.