5. Інформаційна складова документа

Документ створюється для збереження й передачі соціальної інформації в часі і/або просторі. Саме документ організує, систематизує інформацію, дає її у фіксованому виді. У будь-якому документі вона подається у певному порядку, взаємозв'язку різноманітних даних.

У документі інформація і її носій генетично пов'язані в єдине. Проте для розуміння сутності документа необхідно умовно розділити інформаційну і матеріальну сторони документа й розглянути їх окремо.

Слово «інформація» (лат. informatio – роз'яснення, виклад) має велику кількість значень.

В інформатиці під інформацією прийнято розуміти відомості, повідомлення, знання і т.ін. У теорії інформації все різноманіття її форм прийнято поділяти на елементарну інформацію, що циркулює в неживій природі; біологічну, що циркулює в живій природі; соціальну, осмислену людським суспільством.

Функцію елементарної інформації коротко можна зводити до передачі енергії шляхом структурної взаємодії матеріальних об'єктів. Біологічна інформація містить у собі як кодування генетичної інформації, так і керування складними психологічними процесами у вищих тварин на основі передачі енергії. Соціальна інформація створюється й використовується соціумом.

Вперше питання про соціальну інформацію було поставлене вченими ще в 1920-1930-і рр. Проте найбільше прийнятне її визначення дав А.Соколов наприкінці 1980-х рр. Пізніше, найбільш глибоку сутність соціальної інформації розкрив Ю.Столяров. Сучасну класифікацію соціальної інформації розробили А.Урсул, А.Михайлов, А.Чорний, Р.Гіляревський, С.Кулешов та ін.

Соціальна інформація – це засіб (форма) передача знань, емоцій і вольових впливів. Узагальнено соціальну інформацію можна визначити як відомості, призначені для передачі в просторі й часі. Саме така інформація, що міститься в документі, є об'єктом вивчення документознавства, а також інформатики, книго, бібліотеко-, бібліографо-, архівознавства, теорії масових комунікацій та інших наук документно-комунікативного циклу.

Соціальна інформація – явище складне, що розподіляється на види за різними принципами розподілу.

Першим принципом розподілу соціальної інформації є її соціальне призначення. З цього погляду інформація поділяється на масову і спеціальну. Масова інформація – соціальна, адресована всім членам суспільства. Інформація цього роду доступна будь-якій людині, тому вона називається масовою. Спеціальна інформація призначена окремим соціальним групам, зокрема, спеціалістам. Масова, у свою чергу, ділиться на публіцистичну, естетичну й повсякденну, спеціальна – наукову, технічну, планово-економічну, комерційну й т. ін. види. Це обумовлює цільове призначення різноманітних видів і типів документів, поширення їх через канали спеціальних і неспеціальних (масових) комунікацій.

При цьому обидві комунікативні структури можуть містити ту саму відповідно оформлену інформацію, чітко спрямовану визначеному адресату. Виняток складають твори мистецтва й художньої літератури, адресовані переважно масовій аудиторії.

Другий принцип розподілу заснований на засобі відбиття інформації людською свідомістю. Коли людина сприймає інформацію різного роду аналізаторами, вона розкодовує (відбиває) її головним мозком. Відповідно до цього інформація поділяється на логічну та естетичну.

Логічна інформація – результат пізнання й логічного осмислення законів природи, суспільства й мислення. Логічна інформація різноманітна і різниться відповідно до приналежності до галузей людської діяльності.

Естетична інформація – результат образно-асоціативного, переважно художньо-естетичного відбиття дійсності. У сукупності з фізіологічними особливостями сприйняття естетичної інформації поширюється такими видами мистецтва, як: живопис, графіка, архітектура, скульптура, музика, художнє слово, театр, хореографія, кіно.