2.4 Паронімія
Пароніми у вузькому розумінні – “це подібні за звучанням, але не однакові за значенням спільнокореневі слова з наголосом на одному і тому ж складі, які відносяться до одного і того ж логічного ряду – однієї частини мови, одного роду (і виду, якщо це дієслова та їхні форми) – та, які виражають поняття, відмінність яких полягає в незначних смислових відтінках лексичних значень, що слугують уточненню думки.
Пароніми можуть бути утворені від одного й того ж кореня за допомогою різних афіксів і вживані в лексичній системі мови з різними значеннями. Пароніми належать до однієї й тієї ж частини мови: дійовий (здатний активно діяти або впливати на що-небудь), діючий (той, що діє, виконує певні функції), діяльний (особа або група осіб, що активно працює, виконує обов’язки у якій-небудь сфері діяльності). За звуковим складом пароніми бувають: - однокореневі – відрізняються лише суфіксами або префіксами: земний «пов'язаний із землею, земною сушею» – земельний «пов'язаний із землекористуванням» – земляний «зроблений із землі» – землистий «з частками землі», «за кольором подібний до землі»; - різнокореневі – відрізняються одним-двома звуками: компанія «товариство» – кампанія «сукупність заходів». За лексичним значенням пароніми бувають: - синонімічні: повідь – повінь, крапля – капля, слимак – слизняк; - антонімічні: лепський – кепський, прогрес – регрес; - семантично близькі: крикливий – кричущий, церемонний «манірний, проханий» – церемоніальний «урочистий, за певним розпорядком»; - семантично різні: газ – гас, глуз – глузд, орден – ордер.
Висновок
Отже, мова – це безпосереднє відображення людської діяльності, його соціального досвіду і культури. Мова – це система систем. І самої рухомий з них є лексико-семантична система мови. Основна причина складності даної системи в з'єднанні в ній лінгвістичних і нелингвистических елементів. Слово як одиниця лексико-семантичної системи відображає дійсність, звідси, системність слів є відображення системності світу. Будь-яке отражаемое значення представлено у формі цієї мови. Проблема полягає в тому, що форма може бути «оформленням» для кількох значень. Лексико-семантична система мови – це той випадок, коли представляється дуже важким відокремити один від одного зміст і форму. У даному випадку лінгвісти звертаються до поняття концепту – ментальної сутності, яка має ім'я в мові і відображає культурно-національне уявлення людини про світ. Справа в тому, що всю пізнавальну діяльність людини можна розглядати як розвиваючу вміння орієнтуватися у світі, а ця діяльність пов'язана з необхідністю ототожнювати і розрізняти об'єкти: концепти виникають для забезпечення операцій цього роду. До кінця ХХ ст. лінгвісти зрозуміли, що носій мови – це носій певних систем. І аж ніяк не завжди ці системи збігаються, що створює ряд певних труднощів, пов'язаних з перекладом з однієї мови на іншу. При перекладі це проявляється в граматичних та лексичних трансформаціях, які необхідно здійснювати, щоб уникнути випадки неправильного перекладу, і кальки, що найчастіше веде до спотворення сенсу і створенню непотрібного акценту. Причини, що викликають подібного роду трансформації, різноманітні: це і виділення різних ознак одного і того ж явища чи поняття, і відмінність у смисловій структурі слова, і різниця у смисловому обсязі слова, а також різна сполучуваність слів у зазначених мовах. Кожне слово здійснює поняття про предмет їм позначається. У семантиці слова відбиваються різні ознаки предмета, його властивості і зв'язку його значення з позначаються об'єктами. У семантиці слова відбито бачення світу, властиве даному мови, вірніше, носію цієї мови. При пізнаванні насправді можуть бути виділені різні ознаки одного і того ж об'єкта – денотата, що знаходить своє відображення у семантичній структурі відповідного слова. Термін трансформації тісно пов'язаний з терміном понятійних категорій, вивченням яких займалися такі відомі вітчизняні та зарубіжні дослідники, як О. Єсперсен, В. фон Гумбольдт, Г. Пауль, Г. Гійом, Кацнельсон С. Д., А. В. Бондарко, І. І. Мещанінов та ін Вони досліджували природу понятійних категорій позамовною і універсальний характер понятійних категорій, їх безпосередній зв'язок з мисленням людини та її психологією.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Бук С. 3000 найчастотніших слів розмовно-побутового стилю сучасної української мови / С. Бук / наук. ред. Ф. С. Бацевич.- Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2006. – 180 с.
Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А до Я / Упоряд. Загнітко А. П. — Донецьк: Вид. «Бао», 2008. — 704 с.
Гладка В. Полісемія як повторна номінація мовного знака / В.А. Гладка // Матер. Другої Всеукр. наук. конф. романістів: Структурно семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми сучасного романського мовознавства. – Чернівці: Рута, 2008. – С. 25-27.
Калашник В.С. Термінологізація загальновживаного слова (семантико-лексикографічний аспект) / В.С. Калашник, М.І. Філон // Тези доп. 3-ої Міжнародної конференції “Проблеми української науково-технічної термінології”. – Львів, 1994. – С.88-89.
Кочерган М. П. Вступ до мовознавства / М. П. Кочерган. – К.: Академія, 2008. – 368 с.
Крижанівська А.В. Склад і структура термінологічної лексики української мови / А.В. Крижанівська, Л.О. Симоненко, Т.І. Панько. – К.: Наук. думка, 1984. – 194 с.
Словник української мови: В 20 т. – Т. 1: “А-Б”. – К.: Наук, думка, 2010.-912 с.