1. Докласичний – рання Античність, пошук абсолютної істини, спостереження і роздуму, метод аналогій.

2. Класичний – хуі-хуіі ст., поява плануванняекспериментів, запровадження принципу детермінізму, зростає значимість науки.

3. Некласичний – кінець хіх ст., поява потужних наукових теорій, зокрема, теорії відносності, пошук відносної істини та ін.

3.

Наука і техніка відіграли значну роль в цивілізаційному розвитку суспільства. Спочатку прогрес продуктивних сил забезпечувала система «Людина-техніка». В подальшому ця система була доповнена третім, не менш важливим компонентом - природа, а пізніше - все довкілля. Сталося так тому, що людина створює техніку за законами природи, для виробництва продуктів праці використовує природний матеріал, і, в кінцевому рахунку, продукти людської діяльності самі стають елементами навколишнього середовища. У наш час остання формується цілеспрямовано за логікою потреб людини. Таким чином, у сучасному розумінні техніку можна визначити як елемент системи, що несе на собі відбиток її численних закономірностей.

В останні десятиліття продовжується кардинальна революція, яка принципово змінює ставлення світу людини і світу природи. Вона ще не отримала загальноприйнятої назви. У різних теоретичних системах вона іменується неоднаково. У однією термінології це «науково-технічна революція», за цивілізаційної типології О. Тоффлера -- «Соціо-технічна революція». Найчастіше її називають інформаційно-комп'ютерною або інформаційно-екологічною. Її власним внутрішнім стрижнем виступає створення і розгортання електронно-комп'ютерної та біотехнології. Її результатом в самому широкому сенсі може стати нова цивілізація, умовно кажучи «постіндустріальна», «інформаційна», «Інформаційно-екологічна».

Під національною наукою можна розуміти відносно цілісну діяльність наукового співтовариства в межах суспільного життя окремої країни та її інституційне оформлення у вигляді диференційованих певним чином організаційних підрозділів, а також наукових шкіл, напрямів і досліджень.

Українська наука та її історія значно відрізняються від традиційно структурованих і поступово прогресуючих у своєму комулятивістському русі за обсягом накопичених знань наук країн Західної Європи і США. Феномен української науки парадоксальний у тому відношенні, що вона протягом майже всієї своєї історії перебувала у непевному стані буття-небуття. Хоча за часів СРСР досягнення науки України були визнані в усьому світі в найпрестижніших галузях знання (кібернетиці, літакобудуванні, електрозварюванні, машинобудуванні та ін.). Але насправді існуючий науковий простір був науковим простором СРСР, наука України була лише його частиною. Після розпаду СРСР він зруйнувався, але це не означало автоматичного утворення наукових просторів колишніх республік, оскільки порушилася стара пропорційність наукових складників, а нова лише повинна була сформуватися. Фундаментальна наука переважно відійшла до Росії. В Україні ж і досі надається перевага прикладним і технічним дослідженням. Україна здатна народжувати більше наукових новацій, ніж може впровадити практичне життя.

Національна наука виявляється не в кінцевих висновках, в них вона загальнолюдська. Наука національна за своїм живим, творчим джерелом.

Геній кожного народу вніс і вносить своє у багатство загальнолюдського скарбу. Висловлювання «національний внесок у світову науку» має глибокий смисл, оскільки кожен народ на усіх своїх історичних шляхах створює свою єдину національну наукову лабораторію, що виникає з усієї його національно-духовної сутності, у зв’язку з його національною державністю і його національним господарством.

Лженаука

З тих пір, як людство знайшло здатність висловлювати думки і передавати досвід пізнання навколишнього світу, між знанням і незнанням утворилася проміжна область, в якій завжди знаходилося місце для опису загадкових дій чаклунів, пророкувань астрологів, невпізнаних літаючих об'єктів і багато чого іншого, що складає предмет "альтернативної науки ". Останнім часом - час, коли світ і, зокрема, нашу країну захлеснула хвиля "інформаційної революції" - у суспільства значно зріс інтерес до надприродного, до заперечення завоювань розуму і до безлічі проявів ірраціональності і містицизму в нашому повсякденному житті.

Серед основних відмінностей псевдонауки від науки — некритичне використання нових неперевірених методів, сумнівних і часто помилкових даних і відомостей, а також заперечення можливості спростування, тоді як наука заснована на фактах (перевірених відомостях), методах, що верифікуються^[10], і постійно розвиваються, розлучаючись зі спростованими теоріями і пропонуючи нові.

Креаціонізм (англ. creationism) — віра в те, що світ, людина та різні формижиття на Землі створені вищою, надприродною силою. Креаціонізм не є цілісною доктриною — існує багато різновидів креаціонізму з різними уявленнями про час акту творіння та різним ставленням до сучасних наукових поглядів на біологічну та геологічну еволюцію.

Нова хронологія - підбір певних фактів, красива провокаційна інтелектуальна гра.

Псевдонаукова теорія радикального перегляду всемирной истории, созданная группой под руководством академика РАН, математика А. Т. Фоменко.

Отвергнута научным сообществом как противоречащая установленным фактам, а её методы и гипотезы были опровергнуты. В частности, против «Новой хронологии» выступили историки^[3][6], археологи^[7][8][9], лингвисты^[10], математики^{[11][12][13][14]}, физики^[4][15], астрономы^[16][17] и представители других наук.

Теория утверждает, что существующая хронология исторических событий в целом неверна, что письменная история человечества значительно короче, чем принято считать, и не прослеживается далее X века нашей эры, а древние цивилизации и государства Античности и раннего Средневековья являются «фантомными отражениями» гораздо более поздних культур, вписанными в историческую летопись из-за неправильного (ошибочного или тенденциозного) прочтения и интерпретации источников. Авторы предлагают собственную реконструкцию истории человечества, в основе которой лежит гипотеза о существовании в Средние века гигантской империи с политическим центром на территории Руси, охватывающей почти всю территорию Европы и Азии (а согласно позднейшим публикациям — даже обе Америки). Противоречия «Новой хронологии» с известными историческими фактами её авторы объясняют глобальной фальсификацией исторических документов.

Нумероло́гія — система езотеричних віруваь про містичні зв’яки чисел з фізичними об’ектами, процесами і життям людей та їх свідомістю, які взаимопов’язані та впливають один на одного.

Телегонія (від грец. - «віддалене народження») — псевдонаукове уявлення в галузі репродуктивної біології, яке полягає у тому, що спадкові ознаки попередніх (особливо першого) статевих партнерів самиці начебто можуть передаватися у тій чи іншій мірі усім її наступним нащадкам.

Згідно з цим уявленням, якщо в жінки до зачаття дитини мали місце статеві стосунки з одним чи більше партнером, окрім батька цієї дитини, навіть якщо при цьому використовувались презервативи або інші протизаплідні засоби чи робились аборти після «невдалих» статевих актів, то все одно в результаті у народженої такою жінкою дитини, окрім батька, від якого він успадкував гаплоїдний набір хромосом, є ще й декілька батьків за телегонією, від яких він може успадкувати фенотипні ознаки.

АСТРОЛОГІЯ – переконує, що небесні тіла здатні впитливати на на земний світ, характер і дії людини..

Є десятки різновидів цієї теорії

ХВИЛЬОВА ГЕНЕТИКА : згідно теорії Гаряєва: 

• більша частина інформації міститься в ДНК у вигляді хвилі; 

• ДНК здатна отримувати інформацію, включаючи емоції, з голосової мови; 

• молекула ДНК здатна передавати інформацію хвильовим шляхом в промінь лазера (або інші «носії») і приймати таку інформацію, що може викликати морфогенетические і фізіологічні ефекти, наприклад, одужання (симпатична магія); 

• після смерті живих істот, починаючи з клітини і навіть окремої ДНК, протягом 40 днів зберігається їх фантом, здатний впливати на інші тіла і поля. 

Для студентів ІЗДН

ТЕМИ контрольних робіт:

1. Періодизація історії науки і техніки.

2. Еволюція розвитку техніки та формування наукових знань у Стародавню добу. «Неолітична революція».

3. Прогрес матеріальної культури у ранніх цивілізаціях Європи і Сходу.

4. Кукутень-Трипільська цивілізація.

5. Наукові знання та розвиток техніки і технологій в Античний період.

6. Внесок Архімеда в науку, його основні винаходи.

7. Наука і техніка за часів Середньовіччя: досягненні і гальмівні фактори.

8. Розвиток техніки та поширення наукових знань у Київській Русі.

9. Прогрес в галузі науки, техніки і технологій у ХІУ-ХУІІІ ст.

10 Розвиток науково-технічних знань на теренах України у ХІУ-ХУІ ст.

11. Характерні риси матеріальної культури епохи Відродження.

12. Внесок Леонардо да Вінчі у розвиток техніки.

13. Становлення наукового методу і раціоналістичних концепцій, зародження класичної науки (ХУІІ ст.)

14. Києво-Могилянська академія: дослідження її вченими природничої тематики. .

15. Промислова революція ХІХ ст.

16. Перехід від класичної до некласичної науки. Головні досягнення в науковій сфері у ХІХ- початку ХХ ст.

17. Зародження і розвиток залізничного транспорту в Європі.

18. Винаходи двигуна внутрішнього згорання та його практичне застосування в автомобілебудуванні.

19. Розвиток водного транспорту у ХІХ- початку ХХ ст.

20. Початок світової авіаери і зародження вітчизняної авіації. О.С.Кудашев.

21. Київське товариство повітроплавання – провідний центр фомування авіафахівців в Україні.

22. Діяльність видатних авіаконструкторів в Україні на початку ХХ ст..

23. І.І.Сікорський – видатний авіаконструктор, фундатор вітчизняної багатомоторної авіації.

24. Українська наука і техніка у 20-30 рр. ХХ ст.

25. Формування і розвиток цивільної авіації УРСР (1921-1941 рр.).

26. Науково-технічні здобутки українських вчених періоду Другої світової війни.

27. Розвиток науки, техніки і технологій в Україні у 40-80-х роках ХХ ст.

28. Цивільна авіація в Україні у 1956-1991 рр. Діяльність КБ О.К.Антонова.

29. Наука, техніка і технології в незалежній Україні (1991-2014).

30. Стан і розвиток цивільної авіації в незалежній Україні (1991-2014).

31. Розвиток космонавтики в Україні. Загальнодержавна цільова науково-технічна космічна програма України на 2013-2017 роки

Перелік питань на диференційований залік