10. Фонетична та фонематична транскрипції.
Фонематична
транскрипція –
передавання на письмі фонемного складу
слів і текстів без відтворення їх
реального звучання. Фонематичну
транскрипцію використовують для
встановлення фонемного складу слів і
морфем, для виявлення засобів їх
розрізнення й розпізнавання, а також
для зіставлення фонологічних систем
різних мов. Завдання фонематичної
транскрипції – позначати лише фонеми
– структурні одиниці звукової системи
певної мови, що встановлюється шляхом
лінгвістичного аналізу.
Зафіксувати
правильну вимову на письмі дає змогу
фонетична транскрипція. Фонетична
транскрипція –
фіксація особливостей звучання певних
звуків, слів та їх сполучень. Завдання
фонетичної транскрипції – якнайточніше
передати всі відтінки вимови у записуваному
тексті.
Рідше
вживана морфологічна транскрипція
(позначувана { } або < >) використовується,
щоб виділити морфеми, ігноруючи ті
чергування звуків, що відбуваються
автоматично, наприклад, основа слова палець
—пальця транслітерується
як <пал'≠ц' — >, бо е з'являється
автоматично, коли після ц’ нема
голосного, а пом'якшення л зникає
автоматично перед е.
