4. Прислів’я загадки та приказки в роботі дошкільного навчального закладу

Серед малих жанрів усного народного епосу особливе місце займають прислів'я, приказки, загадки.

Прислів'я - це влучний і образний народний вислів, який узагальнює різні явища життя і має повчальний характер. Найчастіше вони утворюються за принципом аналогії. Наприклад, прислів'я «Куй залізо, поки воно гаряче» цінне не своїм прямим змістом, а тим, що воно може широко використовуватись у різноманітних аналогічних ситуаціях, тобто в переносному значенні.

Видатні українські письменники Т.Шевченко, Марко Вовчок, І.Франко, Леся Українка високо оцінювали прислів'я та приказки, використовували їх у своїх творах. Радили записувати та зберігати ці краплини народної мудрості для виховання майбутніх поколінь. Іван Франко називав прислів'я та приказки скарбом нашої мови, «коштовними перлинами».

Народ висміює ледарів, нероб і оспівує трударів: «Хто не боїться праці, той і голоду не знає», «Хто діло робить, а хто ґави ловить», «Лінивому все ніколи» тощо.

Велику групу становлять прислів'я повчального характеру, з яскраво вираженим моральним змістом. У них висміюються негативні риси і вади людини і прославляються чесність, правдивість, хоробрість, мужність тощо. Кому не відомі такі влучні приказки, як «Краще не обіцяти, як слова не здержати», «Як «на» - то чує, а як «дай» - то глухий», «Хитрощами недовго проживеш», «Хитрий, як лисиця», «Сміливого куля боїться», «Друзі пізнаються в біді» і т. ін. Прислів'я і приказки - це своєрідний кодекс моральної поведінки і кожний може тут знайти пораду, підтримку, осуд.

Прислів’я і приказки - це і своєрідна програма навчання, інформативна дидактика. У них закодована різноманітна інформація:

- з історії України та суспільствознавства («Славний козак Максим Залізняк - славнішає Запоріжжя», «За наше жито та ще нас і бито», «За рідний край - хоч помирай»);

- із народної агрономії (« Кожному овочу свій час ». « Що посієш, те й пожнеш», «Де трактор ходить, там золота пшениця родить»);

- із народної метеорології («Синиця пищить - зиму віщить»).

- із народної медицини та гігієни («Пар кісток не ломить», «Чистота - запорука здоров'я»);

- із народної етики й естетики («Все любить міру», «Не хвались, а вчись», «Рана загоїться, а лихе слово - ні», «Шануй людей - і тебе шануватимуть»);

- із народної географії («Язик до Києва доведе», «Україна —рідна ненька»);

- із народного природознавства («Ластівка день починає, а соловейко його кінчає», «Зимою сонце світить, та не гріє»).

Прислів'я доступні дітям усіх вікових груп. Вони входять до складу занять із розвитку українського мовлення, ознайомлення дітей з українськими народними традиціями, обрядами, побутом, рідною природою.

Заучують прислів'я індивідуально або з невеличкою групою дітей упродовж дня. При цьому вихователь промовляє: «А в Україні в народі говорять: «Сьогодні ти смієшся з нього» а завтра - він з тебе».

У старших групах можна провести заняття цілком побудоване на українських народних прислів'ях та приказах - «Чому так у народі говорять?» Для цього вихователь добирає прислів'я за кількома моральними темами, наприклад, про скромність, ввічливість, дружбу, чесність, правдивість, сміливість. Заняття починається з прислів'я. наприклад, такого: «Хвалько - пустий чоловік». Діти пояснюють зміст прислів'я, наводять конкретні приклади з художньої літератури про скромних та хвальків, називають знайомі прислів'я на цю тему, аналізують поведінку дітей своєї групи. Після цього пропонується інше прислів'я, заняття продовжується.

Для того щоб прислів'я увійшли в активний словник дитини, вихователю потрібно постійно стимулювати дітей до вживання їх як на занятті, так і в повсякденному житті. Стимулюючи дітей промовляти прислів'я і приказки, вихователь стежить за правильною вимовою слів українською мовою згідно з літературними нормами.

Загадка - це стислий поетичний, алегоричний опис якогось предмета чи явища, дається у формі запитання, описового речення чи у віршованій формі, що потребує відповіді. Загадка містить порівняльні ознаки, за якими потрібно встановити, що це за річ чи явищ. Основне призначення загадок - оцінка знань людини, ЇЇ спостережливості, кмітливості, допитливості.

Загадки використовуються в дидактичних цілях з метою розумового виховання людини, як засіб навчання та організації дозвілля.

Кожна загадка це своєрідне логічне завдання, яке потрібно розв'язати, тобто на основі аналізу його умови знайти правильну відповідь. Таке розгадування потребує активної мисленнєвої діяльності людини.

Народні загадки високо оцінював К.Д.Ушинський, зауважуючи, що загадки він вміщував не тільки для того, щоб діти їх обов'язково відгадали, а більше для того, щоб дати учням можливість для вправляння розуму. На його думку, відгадування загадок є для дітей своєрідною гімнастикою розуму, корисною розумовою вправою: «...я дивився на загадки як на мальовничий опис предмета. Яка жива і корисна бесіда може бути закріплена в душі дитини такою загадкою!». Видатний педагог у двох книгах «Рідне слово» вмістив 275 фольклорних творів, з них 48 загадок.

Ставляться відповідні вимоги і до літературного оформлення української загадки. Кожна загадка, що пропонується дошкільникам, повинна бути написана образною простою і літературною українською мовою. Не припустимі в загадці вульгаризми, діалектизми, просторічні вирази.

Є.І.Тихеєва рекомендує вчити дітей складати описові загадки. Заняття будується за такою схемою: