2. Методика використання українського фольклору у роботі з дітьми дошкільного віку.

У повсякденному житті й у процесі роботи з художньою літературою ви­хователь постійно використовує малі фольклорні жанри: прислів'я, приказки, примовлянки, загадки, мирилки, а також фразеологізми. Найчастіше їх підбирають за тематич­ним принципом для найбільш вдалої характеристики образів героїв, точного висловлення головної думки твору.

Розглянемо методику роботи з різними жанрами усної народної творчості.

Прислів’я і приказки. Прислів’я доступні дітям усіх вікових груп. Вони входять до складу занять з мовленнєвого розвитку, ознайомлення дітей з українськими народними традиціями, обрядами, побутом, рідною природою. Заучують прислів’я індивідуально або з невеличкою групою дітей впродовж дня. При цьому вихователь звертається до дітей: «Діти, в Україні в народі так кажуть: «Сьогодні ти смієшся з нього, а завтра – він з тебе».

Широко використовують прислів’я і приказки під час режимних процесів, упродовж яких завжди можна знайти привід для застосування тієї чи іншої приказки. Зараз ми спробуємо з вами посортувати прислів’я відповідно режимних моментів.

На столах для вихователів роздані смужки паперу із змістом прислів’їв. Завдання полягає в тому, щоб посортувати їх відповідно заданих критеріїв.

Критеріїї:

Якщо хтось із дітей образив іншого;

«Слово може врятувати людину, слово може і вбити»,

«Рана загоїться, а лихе слово – ні).

На прогулянці взимку;

«Любиш їздити – люби і санчата возити»,

«Любиш смородину, люби і оскомину»,

«Як захоче коза сіна, то до воза прийде»,

«Якби знав, де впаду, то й соломки підстелив».

Під час сніданку, обіду, вечері;

«Кашу маслом не зіпсуєш»,

«Дорога ложка до обіду»,

«Добрий горщик та малий»,

«Так їсть - аж за вухами лящить» та ін..

Під час спостережень за природними явищами;

«Багато снігу – багато хліба»,

«Де багато пташок, там нема комашок»,

«Як у травні дощ на дворі, то восени повні комори»

«Синиця пищить – зиму віщить»,

«Осіння муха боляче кусає».

«Зимою сонце світить та не гріє» та ін..

Після читання творів про чесність, правдивість;

«Правда і в морі не тоне»

«Краще гірка правда, ніж солодка брехня»

«Правда кривду переважить»

«На злодієві шапка горить» та ін..

Праця дітей на ділянці дошкільного закладу, на городі супроводжується прислів’ями:

«Добрий початок – половина діла»,

«Як посієш, так і пожнеш»,

«Щоб мати, треба працювати»,

«Не хитруй, не мудруй, а чесно працюй» тощо.

На заняттях з образотворчої діяльності, коли діти виготовляють різні речі, іграшки, малюють, ліплять, до тих, хто поспішає, не старається, вихователь промовляє прислів’я:

«Поспішиш – людей насмішиш»,

«Косо, криво – аби живо»,

«Люди - працювати, а ти – руками махати»,

«Робить, як мокре горить»

«Лінощі псують людину» та ін..

Крім такого фрагментарного використання фольклорних творів у старшій групі можна запропонувати спеціальні заняття, цілком побудовані на народних прислів’ях і приказках на тему: «Чому так у народі говорять?». Для цього вихователь добирає прислів’я з кількох моральних тем, наприклад, про скромність, ввічливість, дружбу, чесність, правдивість, сміливість. Заняття починається з прислів’я, наприклад, такого: « Хвалько – пустий чоловік». Діти пояснюють зміст прислів’я, наводять конкретні приклади з художньої літератури про скромних та хвальків, називають знайомі прислів’я на цю тему, аналізують поведінку дітей своєї групи. Після цього пропонується інше прислів’я і т.д.Для того, щоб прислів’я увійшли в активний словник дитини, вихователю потрібно постійно стимулювати дітей до вживання їх в активній мовленнєвій практиці як на занятті, так і в повсякденному житті.

Такі заняття планують 1-2 рази у квартал для всіх вікових груп.. Поступово дітей підводять до сумісного з педагогом складання за зразком загадок, скоромовок, забавлянок, колискових, лічилок тощо.

Цей вид занять не має чіткої структури. За­няття складається з кількох частин, кожна з яких присвячена певному жанру. Наприклад, структура заняття в середній групі містить дві - три частини: 1 — загадки, 2 — чистомовки, 3 — колискові.

Спочатку в дітей формують уявлення про при­значення кожного жанру, його мовні, компо­зиційні особливості, вчать розуміти художньо-об­разну основу тексту. На занятті використовують різноманітні методичні прийоми: декламування; проспівування пісень, колискових; інсценування за змістом фольклорних творів; застосування коротких дидактичних творів, що доводять доречність вживання певних виразів; художній аналіз словосполучень, текстів; лексичні вправи на матеріалі загадок; пояснення значення та етимології образних висловів; складання творчих розповідей за прислів’ями, скоромовками; театралізовані ігри та інше.

Так, завдання вихователя молодшої групи — зацікавити дітей загадками, вчити розуміти їх зміст, вчити повторювати за дорослим тексти рухливих ігор зі словами. Для занять добирають тільки описові загад­ки, прості за змістом і формою; невеличкі колис­кові, пісеньки, з численними повторами, емо­ційно-образною лексикою. Важливо якомога якнайяскравіше наочно подати дітям фольклорний твір за допомогою картиник, іграшок, рухів, співів і т. ін..

У середній групі, крім репродуктивних, вихова­тель використовує творчі завдання, підводить дітей до елементарного усвідомлення художньої форми фольклорних творів. Поряд з описовими використовують загадки, побудовані на порівнянні, запереченні, зіставленні. Дітей трену­ють у самостійному доборі засобів художньої ви­разності. Вводять нові фольклорні жанри: скоро­мовки, примовки, жарти, прислів'я.

У старшій групі ця робота продовжується. Дітям дають знання про жанрові особливості скоромовок, метафоричних загадок, фразеологізмів, прислів’їв, забавлянок. Вчать усвідомлювати образ­ну будову народної мови, переносити набуті знання і навички в самостійні висловлювання. Розумінню дітьми значення прислів'їв, приказок сприяє скла­дання оповідань, коротеньких казок та історій за їх сюжетом, малювання ілюстрацій за прислів'ями.

Скоромовки. До перлин поетичної творчості народу належать і скоромовки. Скоромовка – це фольклорний жанр, побудований на поєднанні звуків, що заважають швидкій вимові слів.

Скрегоче сорока строката, кароока. У ворони прохає оборони: «Хто йде – не мине: сполохне мене!»

Скоромовка – це своєрідна мовленнєва гра гумористичної спрямованості. Ритмічне чергування приголосних чи голосних звуків ускладнює швидку вимову слів, викликає сміх, радісний настрій. Легкість ритму, цікавий зміст сприяють легкому запам’ятовуванню скоромовок дітьми. Скоромовки використовують з метою вправлення дітей у правильній вимові звуків, збагачення їхнього словника, розвитку відповідного темпу мовлення.

Загадки. Загадки загадують дітям усіх вікових груп ( 4-6 років життя). Вони використовуються як у повсякденному житті, так і на заняттях. Кожна загадка має містити виховну цінність.

Не рекомендується в дошкільному віці загадувати дітям загадки, що відображають старі соціальні відносини: про царя та його підданих, про попа, поміщиків тощо. Такі загадки будуть дітям не зрозумілі.

Кожна загадка має відповідати віковим і психологічним особливостям дітей, тобто бути доступною. Так, загадки про одну й ту саму річ чи предмет у молодшому і старшому дошкільному віці мають бути різними.

Вихователям запропоновані 3 варіанти загадок про кота. Завдання: визначити, для якого віку дітей використовується кожна із них.

У нашої бабусі

Сидить звір у кожусі,

Біля пічки гріється

Без водички миється (Молодша група)

І вдень і вночі у кожусі на печі (Середня група)

Хто народився з вусами, і на вусату полює?( Старша група)

. Не допустимі в загадці вульгаризми, діалектизми, просторічні вирази. (Просторічними називаються слова та форми мовлення, вживання яких,, «не рекомендується літературними нормами, але які фактично у вільному, інтимному, непублічному мовленні охоче вжи­ваються». Наприклад: двера, звиняйте, урем'я, жисть і т. д.)

Повсякденне життя – широке поле для використання загадок у роботі з дітьми дошкільного віку. Загадки використовують в усіх режимних моментах. Так, у ранкові години можна планувати загадування і відгадування загадок 2-3 рази на місяць. Для цього краще добирати тематичні загадки – про меблі, одяг, іграшки, відповідно до теми занять мовленнєвого розвитку. Загадки супроводжують і трудові дії, які діти виконують під час чергування. Так, за дорученням вихователя діти накривають на стіл чи годують рибки в акваріумі. У цей час доцільно використати загадки:

«Є крила, а не літає, без ніг, а не доженеш» (Риба),

«Не ходить, хоч є ноги, все тримається підлоги» (Стіл).

Під час сніданку, обіду, вечері можна загадати загадки про продукти і страви, які пропонують дітям:

«Мене печуть, ріжуть і на стіл кладуть»(Хліб);

«Рідке, а не вода, біле – а не сніг» (Молоко).

На прогулянці відгадування загадок може бути як плановим (1-2 рази на місяць), так і позаплановим. Планове використання загадок передбачається як спеціальний вид роботи з групкою дітей. Проте на прогулянці досить часто випадає нагода для позапланового загадування загадок. Наприклад, коли пролетів літак і діти звернули на нього увагу, вихователь промовляє загадку:

«Тріскотить, а не коник, летить, а не птах, везе, а не кінь» (Літак);

або подув раптово сильний вітер, тоді у пригоді стане загадка:

«По широкім ріднім краю невидимкою літає» (Вітер),

якщо небо закрила чорна хмара, вихователь загадує загадку:

«Летить орлиця по синьому небу, крила розкрила – сонце закрила» (Хмара).

У спальні, коли діти готуються до сну або одягаються після сну, можна використати загадки про постільне приладдя:

«Не звір, а з ногами, не птах, а з пір’ям, не людина, а в одязі» (Ліжко, подушка, постіль),

«Без рук, без ніг, а сорочку просить» (Подушка).

У роздягальній кімнаті під час одягання та роздягання дітей вихователь загадує загадки про одяг та взуття, наприклад

«П’ять комірчин, а одні двері» (Рукавиця);

«Обидва схожі, як брати, завжди удвох, куди б не йти – під ліжком, коли всі сплять, під столом, коли їдять» (Черевики).

Під час умивання доцільно використовувати загадки про вмивальне приладдя:

«У хвості вона наливається, з носу виливається» (Кран),

«Пластмасовий пастух лісом гуляє» (Гребінець);

«Хто завжди правду каже» (Дзеркало).

У вечірні години рекомендується організовувати вечори українських загадок. Плануються вони не частіше одного разу на півріччя. На таких вечорах загадують загадки як вихователь, так і діти. До таких загадок, які пропонуються дітям вперше, корисно підібрати ілюстрацій ний матеріал (картинки, іграшки, предмети).

У старшій групі відгадування загадок дає дітям змогу уточнювати уявлення про предмети, їх ознаки, усвідомлювати шляхом порівняння зв’язки між ними, узагальнювати окремі ознаки. Загадки вчать дітей мислити образами, картинами, розуміти переносне значення слів, висловів.

Завдання для вихователів пригадати якомога більше загадок і пов’язати із певним видом діяльності дітей, де б вони ці загадки використали. Термін виконання завдання – 10хв. Один із видів роботи із загадками – це їх придумування. Це дуже захоплююче заняття - ігри з загадками можна використовувати і в роботі з дітьми.