Екологія

ТЕОРЕТИЧНА ЕКОЛОГІЯ

ПРАКТИЧНА ЕКОЛОГІЯ

ГЕОЕКОЛОГІЧНІ НАУКИ

ТЕХНОЕКОЛОГІЧНІ НАУКИ

СОЦІОЕКОЛОГІЧНІ НАУКИ

С

БІОЕКОЛОГІЧНІ НАУКИ

(екологія живих організмів)

Екологічна освіта

Екологічне право

Екологічна естетика

Екологічний менед-жмент і маркетінг

Екологія і демократія

Національна екополітика

Урбоекологія

Військова діяльність і екологія

Енергетика і екологія

Промисловість і екологія

Транспорт і екологія

Сільске господарство і екологія

Космічна діяльність і екологія

Наукова діяльність

Атмосфера

Гідросфера

Літосфера

Ландшафтна екологія

ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

МІЖНАРОДНА ЕКОПОЛІТИКА

Екологія людини

Екологія мікросвіту

Екологія рослин

Екологія тварин

ссссс

У часовому аспекті розрізняють історичну та еволюційну екологію.

У системі екології людини існує соціальна екологія, що вивчає взаємовідносини елементарних соціальних груп суспільства та людства загалом із життєвим середовищем.

Прикладна екологія – дисципліна, що вивчає механізми антропогенного впливу на біосферу, способи запобігання негативним процесам та розробляє принципи раціонального використання природних ресурсів без деградації життєвого середовища. Прикладна екологія базується на системі законів, принципів та правил екології природокористування.

Прикладна екологія як наука базується, перш за все, на знаннях у різних галузях біології – фізіології, генетиці, біофізиці, але вона також пов’язана з іншими природничими науками – фізикою, хімією, геологією, географією, математикою. Прикладна екологія, крім того, не може бути відділена від економіки, моралі, права, оскільки лише в союзі з ними може докорінно змінити ставлення людини до природи.

Прикладну екологію за науковими напрямами поділяють на промислову екологію, екологію енергетики, сільськогосподарську, канцерогенезу тощо.

Отже, сучасне тлумачення терміна “екологія” як галузі знань полягає в розгляді та розкритті закономірностей розвитку організмів, предметів, компонентів спільнот та спільнот загалом у взаємодіях в системах біогеоценозів, нообіогеоценозів, біосфері з точки зору суб’єкта або об’єкта (живого або за участю живого), котрий є центральним в цій системі.

У деяких випадках до екології відносять суміжні прикладні та напівприкладні галузі знань, головним чином пов’язані з енваронментологією – комплексною дисципліною про оточуюче людину середовище, головним чином природне, про його якість та його охорону. Термін “екологія” починають ототожнювати з дисципліною “Охорона природи” або “Охорона навколишнього природного середовища”. Однак ці дисципліни традиційно базуються на введені заборон та регламентацій, а не на загальній раціоналізації природокористування.

Зараз активно ведуться дослідження щодо встановлення меж допустимих навантажень на природне середовище, відшукуються шляхи розширення об’єктивних лімітів природокористування. Ця галузь також не належить безпосередньо до екології, а до еконології – наукової дисципліни, котра досліджує еконол. Еконол (економіка+екологія) – позначення сукупності явищ, що включають суспільство як соціально-економічне ціле (але, перш за все, економіку) і природні ресурси, що перебувають у позитивному зворотному зв’язку при правильному розвитку і у негативному зворотному зв’язку при нераціональному природокористуванні. Наприклад, економіка швидко розвивається в регіоні за наявності великих природних ресурсів та сприятливих загальних екологічних умов, і навпаки. Технологічно швидкий розвиток економіки без врахування екологічних обмежень призводить до вимушеного застою виробництва і зрештою ставить питання про подальшу долю людства.

Сучасні екологічні дослідження мають бути науковою базою для розробки стратегії й тактики поведінки людства в природному середовищі, раціонального природокористування, охорони та відтворення довкілля. Найважливішим висновком екологічних досліджень повинно бути визначення екологічної місткості територій, що повністю залежить від стану їх екосистем.