- •Рівні мовної системи
- •Функціонування в тексті основних одиниць мови: звуків мовлення, значущих частин слова, слів, словосполучень, речень
- •Літературне мовлення
- •Ненаголошений звук [о]
- •Звук [а] на місці давнього [о]
- •Складні випадки правопису м’якого знака
- •Складні випадки правопису апострофа
- •Стилістичні засоби фонетики
- •Орфоепічні норми сучасної літературної української мови
- •Літера г і ґ
- •Примітка
- •Групи приголосних за твердістю — м’якістю.
- •Склад і наголос
- •Основні правила фонетичного запису слова такі:
- •3. Переписати, вибираючи з дужок потрібну літеру. Позначити в словах орфограму «літери е, и, що позначають ненаголошені голосні в коренях слів».
- •Літературне мовлення
- •Ненаголошений звук [о]
- •Звук [а] на місці давнього [о]
- •Класифікація голосних звуків
- •8 Б., 6 зв., 3 скл. (1-3-й – відкриті, прикриті; 1-й – наголошений)
Ненаголошений звук [о]
Літерою о передається кілька різних звуків — наголошений звук [о] (гόрдий, вόгнище, кόмір) та ненаголошені [о] (головá, косá, добудувáти), [оу] (розýмний, достýпний).
Наближення у вимові голосного [о] до [у] найчастіше бував перед складом з [у] наголошеним (кожýх, зозýля). Щоб правильно передати звук [о] в такій позиції на письмі, треба змінити форму слова чи дібрати однокореневе, в яких ненаголо-шений [о] став би під наголосом: розýмний — рόзум, голýбити — гόлуб. Але не в усіх випадках така перевірка можлива. Тому варто запам’ятати, що лише у пре-фіксі су-, що мав супроводжуюче значення, пишеться у (сусід, суміш, суглинок, супісок, сусідній, супіщаний) та в префіксі уз- на означення простору (узлісся уз- гір’я, узбіччя). У префіксах до-, недо-, о-, об-, по-, про-, роз-, полу- завжди пи-шеться о (допущений, недоступно окутати, подумати, промучився, розучування, полумисок).
Завжди [о] виступає у звукосполученнях -оро-, -оло-(орошу, обмолочу) та в суфіксах -очк-, -оньк-, -от-, -ощ-, -ов-, -ону- (хустиночку, калиноньку, прямоту, братову, газові, різонути).
Звук [а] на місці давнього [о]
У сучасній українській мові є слова, в основі яких відбулася зміна давнього (етимологічного) [о] на [а]. Давній ненаголошений звук [о] змінюється на [а] пере-важно перед складом, в якому [а] наголошений: багáто, багáч, гарáзд, гарячий, хазяїн, халява, кажáн. Пояснити таку зміну ненаголошеного [о] у багатьох словах можна впливом наголошеного голосного [а] в наступному складі (регресивна дис-тантна асиміляція). Але в багатьох словах давній звук [о] у цій позиції не змінився на [а]: гончáр, козáк, лопáта, солдáт, товáр, собáка, погáний. Зберігається він та-кож у словах богатир (у значенні велетень) і монастир.
Складні випадки правопису м’якого знака
Правила |
Приклади |
1. М’який знак (ь) пишеться в україн- ських словах: а) після букв на позначення м’яких [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н], що закін- чують склад; б) після букв на позначення м’яких при- голосних перед о у середині складу; в) у суфіксах -зьк-, -цьк-, -ськ-;
г) у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-; ґ) після л перед буквами на позначення приголосних;
д) у родовому відмінку множини імен- ників жіночого роду м’якої групи I відміни та іменників середнього роду на -нн(я), -ц(е) II відміни; е) у 3 особі однини і множини дійсного та у 2 особі однини і множини нака- зового способів дієслів, а також у стягнених формах інфінітива та зво- ротної частки.
2. Ь пишеться в іншомовних словах: а) після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, якими позначаються два звуки;
б) після л, н перед йо; в) відповідно до вимови після л перед буквами на позначення приголосних, а також у кінці слова.
3. Ь не пишеться: а) після б, п, в, м, ф; б) після ж, ч, ш, щ; в) після н перед ж, ч, ш, щ і суфіксами -ств-, -ськ-;
г) після р у кінці складу;
ґ) після букв, що позначають м’які при- голосні, крім л, якщо за ними ідуть інші букви на позначення м’яких приголосних; д) між буквами, що позначають под- воєні (подовжені) м’які приголосні; е) після д, н, т перед суфіксами -ченк(о)-, -чук, -чишин; є) у деяких вигуках та скорочених сло- вах після ц; ж) в іменниках чоловічого роду іншо- мовного походження після ц; з) у неслов’янських прізвищах та гео- графічних назвах після ц; и) у буквосполученнях -лц-, -лч-, -нц-, -нч-, що походять із -лк-, -нк-;
і) після л у сполученнях -алн(о), -илн(о); ї) у буквосполученнях -зк-, -ск-, які не є суфіксами; й) на межі складних числівників |
заздалегідь, нежить, мазь, просьба, ґедзь, місяць, сіль, промінь
третьокласниця, учотирьох, льох
запорізький, козацький, по-українсько- му, але: баский, боязкий, різкий, в’яз-кий, дерзкий, ковзкий, плоский (зк, ск не суфікси) синенький, дівчинонька, малесенький, білісінький, малюсінький більший, пральня, учительство, але: балка – балці, галка – галченя (лц, лч походять від лк) перукарень, житниць, творінь, кре- слень, кілець, сердець
дúвиться, дивляться, дивись, дивіться, дивúться
мільярд, Ньютон, гондольєр, в еска- дрильї, але: малярія, ревю, резюме, нюанс (я, ю позначають звуки [а], [у] і пом’якшення попередніх приголосних)
медальйон, сеньйорита альтернатива, катапульта, але: алгоритм, катафалк; акварель, Булонь, але: ритуал, еталон
дріб, степ, кров, сім, верф ріжте, піч, робиш, дощ інжир, конче (потрібно), інший, пан- щина, громадянство, просвітянський, але: доньчин (донька), няньчити (нянь- ка), бриньчати (бренькіт) перевірте, Харків, гіркий, але: М. Горький пізнє, танцювати, гордість, але: різьбяр, тьмяний і похідні від них
віддячити, осінній, заміжжя, свавілля
Федченко, Радчук, Федчишин, Степан- чук, Безбатченко бац! буц! гоц! клац!; спец
кварц, палац, паяц, шпіц, шприц
Гурвіц, Клаузевіц, Лівшиц, Моріц, Суец, хоча суецький (але: Єлець) рибалці, балці, голці, монголці, Наталці,спілці, рибалчин, галченя, Наталчин,спілчанський, матінці, матінчин держално, ціпилно, пужално (але: держальце, ціпильце) боязкий, різко, ковзко, дерзкий, порско, жаский, баский, Дамаск шістнадцять, п’ятдесят, дев’ятсот |
М’який знак не пишеться у таких словах: мадяр, нюанс, кювет, гюйс, дяк,
Касян, Дяченко, Наталя, Омелян, Севастян, Тетяна, Уляна, Дячук,
Касяненко, Касянчук, Уляненко, Улянчук.
