Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2 Рівні мовної системи.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
710.66 Кб
Скачать

Ненаголошений звук [о]

Літерою о передається кілька різних звуків — наголо­шений звук [о] (гόрдий, вόгнище, кόмір) та ненаголошені [о] (головá, косá, добудувáти), у] (розýмний, достýпний).

Наближення у вимові голосного [о] до [у] найчастіше бував перед складом з [у] наголошеним (кожýх, зозýля). Щоб правильно передати звук [о] в такій позиції на письмі, треба змінити форму слова чи дібрати однокореневе, в яких ненаголо-шений [о] став би під наголосом: розýм­ний рόзум, голýбити гόлуб. Але не в усіх випадках така перевірка можлива. Тому варто запам’ятати, що лише у пре-фіксі су-, що мав супроводжуюче значення, пишеться у (сусід, суміш, суглинок, супісок, сусідній, супіщаний) та в префіксі уз- на означення простору (узлісся уз- гір’я, узбіччя). У префіксах до-, недо-, о-, об-, по-, про-, роз-, полу- завжди пи-шеться о (допущений, недоступно окутати, подумати, промучився, розучування, полумисок).

Завжди [о] виступає у звукосполученнях -оро-, -оло-(орошу, обмолочу) та в суфіксах -очк-, -оньк-, -от-, -ощ-, -ов-, -ону- (хустиночку, калиноньку, прямоту, братову, газові, різонути).

Звук [а] на місці давнього [о]

У сучасній українській мові є слова, в основі яких від­булася зміна давнього (етимологічного) [о] на [а]. Давній ненаголошений звук [о] змінюється на [а] пере-важно перед складом, в якому [а] наголошений: багáто, багáч, гарáзд, гарячий, хазяїн, халява, кажáн. Пояснити таку зміну ненаголошеного [о] у багатьох словах можна впливом наго­лошеного голосного [а] в наступному складі (регресивна дис-тантна асиміляція). Але в багатьох словах давній звук [о] у цій позиції не змінився на [а]: гончáр, козáк, лопáта, солдáт, товáр, собáка, погáний. Зберігається він та-кож у словах богатир (у значенні велетень) і монастир.

Складні випадки правопису м’якого знака

Правила

Приклади

1. М’який знак (ь) пишеться в україн-

ських словах:

а) після букв на позначення м’яких [д],

[т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н], що закін-

чують склад;

б) після букв на позначення м’яких при-

голосних перед о у середині складу;

в) у суфіксах -зьк-, -цьк-, -ськ-;

г) у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-,

-ісіньк-, -юсіньк-;

ґ) після л перед буквами на позначення

приголосних;

д) у родовому відмінку множини імен-

ників жіночого роду м’якої групи I

відміни та іменників середнього роду

на -нн(я), -ц(е) II відміни;

е) у 3 особі однини і множини дійсного

та у 2 особі однини і множини нака-

зового способів дієслів, а також у

стягнених формах інфінітива та зво-

ротної частки.

2. Ь пишеться в іншомовних словах:

а) після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї,

якими позначаються два звуки;

б) після л, н перед йо;

в) відповідно до вимови після л перед

буквами на позначення приголосних,

а також у кінці слова.

3. Ь не пишеться:

а) після б, п, в, м, ф;

б) після ж, ч, ш, щ;

в) після н перед ж, ч, ш, щ і суфіксами

-ств-, -ськ-;

г) після р у кінці складу;

ґ) після букв, що позначають м’які при-

голосні, крім л, якщо за ними ідуть

інші букви на позначення м’яких

приголосних;

д) між буквами, що позначають под-

воєні (подовжені) м’які приголосні;

е) після д, н, т перед суфіксами

-ченк(о)-, -чук, -чишин;

є) у деяких вигуках та скорочених сло-

вах після ц;

ж) в іменниках чоловічого роду іншо-

мовного походження після ц;

з) у неслов’янських прізвищах та гео-

графічних назвах після ц;

и) у буквосполученнях -лц-, -лч-, -нц-,

-нч-, що походять із -лк-, -нк-;

і) після л у сполученнях -алн(о),

-илн(о);

ї) у буквосполученнях -зк-, -ск-, які не

є суфіксами;

й) на межі складних числівників

заздалегідь, нежить, мазь, просьба, ґедзь, місяць, сіль, промінь

третьокласниця, учотирьох, льох

запорізький, козацький, по-українсько-

му, але: баский, боязкий, різкий, в’яз-кий, дерзкий, ковзкий, плоский (зк, ск не суфікси)

синенький, дівчинонька, малесенький,

білісінький, малюсінький

більший, пральня, учительство, але:

балка – балці, галка – галченя (лц, лч походять від лк)

перукарень, житниць, творінь, кре-

слень, кілець, сердець

дúвиться, дивляться, дивись, дивіться,

дивúться

мільярд, Ньютон, гондольєр, в еска-

дрильї, але: малярія, ревю, резюме,

нюанс (я, ю позначають звуки [а], [у] і

пом’якшення попередніх приголосних)

медальйон, сеньйорита

альтернатива, катапульта, але:

алгоритм, катафалк; акварель, Булонь,

але: ритуал, еталон

дріб, степ, кров, сім, верф

ріжте, піч, робиш, дощ

інжир, конче (потрібно), інший, пан-

щина, громадянство, просвітянський,

але: доньчин (донька), няньчити (нянь-

ка), бриньчати (бренькіт)

перевірте, Харків, гіркий, але:

М. Горький

пізнє, танцювати, гордість, але:

різьбяр, тьмяний і похідні від них

віддячити, осінній, заміжжя, свавілля

Федченко, Радчук, Федчишин, Степан-

чук, Безбатченко

бац! буц! гоц! клац!; спец

кварц, палац, паяц, шпіц, шприц

Гурвіц, Клаузевіц, Лівшиц, Моріц, Суец,

хоча суецький (але: Єлець)

рибалці, балці, голці, монголці, Наталці,спілці, рибалчин, галченя, Наталчин,спілчанський, матінці, матінчин

держално, ціпилно, пужално

(але: держальце, ціпильце)

боязкий, різко, ковзко, дерзкий, порско,

жаский, баский, Дамаск

шістнадцять, п’ятдесят, дев’ятсот

М’який знак не пишеться у таких словах: мадяр, нюанс, кювет, гюйс, дяк,

Касян, Дяченко, Наталя, Омелян, Севастян, Тетяна, Уляна, Дячук,

Касяненко, Касянчук, Уляненко, Улянчук.