Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2 Рівні мовної системи.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
710.66 Кб
Скачать

Ненаголошений звук [о]

Літерою о передається кілька різних звуків — наголо­шений звук [о] (гόрдий, вόгнище, кόмір) та ненаголошені [о] (головá, косá, добудувáти), у] (розýмний, достýпний).

Наближення у вимові голосного [о] до [у] найчастіше бував перед складом з [у] наголошеним (кожýх, зозýля). Щоб правильно передати звук [о] в такій позиції на письмі, треба змінити форму слова чи дібрати однокореневе, в яких ненаголошений [о] став би під наголосом: розýм­ний рόзум, голýбити гόлуб. Але не в усіх випадках така перевірка можлива. Тому варто запам’ятати, що лише у пре-фіксі су-, що мав супроводжуюче значення, пишеться у (сусід, суміш, суглинок, супісок, сусідній, супіщаний) та в префіксі уз- на означення простору (узлісся уз- гір’я, узбіччя). У префіксах до-, недо-, о-, об-, по-, про-, роз-, полу- завжди пи-шеться о (допущений, недоступно окутати, подумати, промучився, розучування, полумисок).

Завжди [о] виступає у звукосполученнях -оро-, -оло- (орошу, обмолочу) та в суфіксах -очк-, -оньк-, -от-, -ощ-, -ов-, -ону- (хустиночку, калиноньку, прямоту, братову, газові, різонути).

Звук [а] на місці давнього [о]

У сучасній українській мові є слова, в основі яких від­булася зміна давнього (етимологічного) [о] на [а]. Давній ненаголошений звук [о] змінюється на [а] переважно перед складом, в якому [а] наголошений: багáто, багáч, гарáзд, гарячий, хазяїн, халява, кажáн. Пояснити таку зміну ненаголошеного [о] у багатьох словах можна впливом наго­лошеного голосного [а] в наступному складі (регресивна дистантна асиміляція). Але в багатьох словах давній звук [о] у цій позиції не змінився на [а]: гончáр, козáк, лопáта, солдáт, товáр, собáка, погáний. Зберігається він також у словах богатир (у значенні велетень) і монастир.

СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПРАВОПИСУ М’ЯКОГО ЗНАКА

Правила

Приклади

1. М’який знак (ь) пишеться в українських

словах:

а) після букв на позначення м’яких [д], [т],

[з], [с], [дз], [ц], [л], [н], що закінчують

склад;

б) після букв на позначення м’яких приголос-

них перед о у середині складу;

в) у суфіксах -зьк-, -цьк-, -ськ-;

г) у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-,

-ісіньк-, -юсіньк-;

ґ) після л перед буквами на позначення

приголосних;

д) у родовому відмінку множини іменників

жіночого роду м’якої групи I відміни та

іменників середнього роду на -нн(я), -ц(е)

II відміни;

е) у 3 особі однини і множини дійсного та у

2 особі однини і множини наказового спо-

собів дієслів, а також у стягнених формах

інфінітива та зворотної частки.

2. Ь пишеться в іншомовних словах:

а) після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, якими

позначаються два звуки;

б) після л, н перед йо;

в) відповідно до вимови після л перед буква-

ми на позначення приголосних, а також у

кінці слова.

3. Ь не пишеться:

а) після б, п, в, м, ф;

б) після ж, ч, ш, щ;

в) після н перед ж, ч, ш, щ і суфіксами

-ств-, -ськ-;

г) після р у кінці складу;

заздалегідь, нежить, мазь, просьба, ґедзь, місяць, сіль, промінь

третьокласниця, учотирьох, льох

запорізький, козацький, по-українському,

але: баский, боязкий, різкий, в’язкий, дерзкий, ковзкий, плоский (зк, ск не суфікси)

синенький, дівчинонька, малесенький,

білісінький, малюсінький

більший, пральня, учительство,

але: балка – балці, галка – галченя (лц, лч походять від лк)

перукарень, житниць, творінь, креслень, кілець, сердець

дúвиться, дивляться, дивись, дивіться,

дивúться

мільярд, Ньютон, гондольєр, в ескадрильї,

але: малярія, ревю, резюме, нюанс (я, ю позначають звуки [а], [у] і пом’якшення попередніх приголосних)

медальйон, сеньйорита

альтернатива, катапульта, але:

алгоритм, катафалк; акварель, Булонь,

але: ритуал, еталон

дріб, степ, кров, сім, верф

ріжте, піч, робиш, дощ

інжир, конче (потрібно), інший, панщина, громадянство, просвітянський,

але: доньчин (донька), няньчити (нянька), бриньчати (бренькіт)

перевірте, Харків, гіркий, але: М. Горький

Правила

Приклади

ґ) після букв, що позначають м’які приголос-

ні, крім л, якщо за ними ідуть інші букви

на позначення м’яких приголосних;

д) між буквами, що позначають подвоєні

(подовжені) м’які приголосні;

е) після д, н, т перед суфіксами -ченк(о)-,

-чук, -чишин;

є) у деяких вигуках та скорочених словах

після ц;

ж) в іменниках чоловічого роду іншомовного

походження після ц;

з) у неслов’янських прізвищах та географіч-

них назвах після ц;

и) у буквосполученнях -лц-, -лч-, -нц-, -нч-,

що походять із -лк-, -нк-;

і) після л у сполученнях -алн(о), -илн(о);

ї) у буквосполученнях -зк-, -ск-, які не є

суфіксами;

й) на межі складних числівників

пізнє, танцювати, гордість, але:

різьбяр, тьмяний і похідні від них

віддячити, осінній, заміжжя, свавілля

Федченко, Радчук, Федчишин, Степанчук, Безбатченко

бац! буц! гоц! клац!; спец

кварц, палац, паяц, шпіц, шприц

Гурвіц, Клаузевіц, Лівшиц, Моріц, Суец,

хоча суецький (але: Єлець)

рибалці, балці, голці, монголці, Наталці,спілці, рибалчин, галченя, Наталчин,спілчанський, матінці, матінчин

держално, ціпилно, пужално

(але: держальце, ціпильце)

боязкий, різко, ковзко, дерзкий, порско,

жаский, баский, Дамаск

шістнадцять, п’ятдесят, дев’ятсот

М’який знак не пишеться у таких словах: мадяр, нюанс, кювет, гюйс, дяк, Касян, Дяченко, Наталя, Омелян, Севастян, Тетяна, Уляна, Дячук, Касяненко, Касянчук, Уляненко, Улянчук.

СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПРАВОПИСУ АПОСТРОФА

Правила

Приклади

Апостроф уживається для позначення роз-

дільної вимови перед я, ю, є, ї:

1) в українських словах

а) після б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає

інших букв на позначення приголосних

(крім р), які належали б до кореня;

б) після р у кінці складу;

в) після б, п, в, м, ф, р, к у власних назвах;

г) після префіксів та першої частини склад-

них слів, які закінчуються буквами на по-

значення приголосних;

голуб’я, пють, на верхів’ї, сім’єю, мере-

ф’янський, але: різдвяний, духмяний (перед в, м стоять літери д, х, що належать до кореня)

довір’я, сузір’я, бур’ян

Аляб’єв, Куп’янськ, В’яземський, В’ячеслав, Пом’яловський, Прокоф’єв, Захар’їн, Лук’ян

під’їхати, роз’яснення, з’юрмитися, дит’ясла, пів’яблука, але: пів-Європи (власна назва)

Правила

Приклади

ґ) для позначення скороченої форми з про-

пуском голосного чи цілого складу;

2) в іншомовних словах

а) після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та після

р у кінці складу, а також після префіксів, які

закінчуються буквами на позначення при-

голосних;

б) власних назвах після часток д- (від де-) та о-

Апостроф не вживається

1) перед я, ю, є в українських і іншомовних

словах:

а) після б, п, в, м, ф, коли перед ними стоять

інші букви на позначення приголосних (крім

р), які належать до кореня;

б) після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та після р

на початку складу, якщо я, ю, є позначають

м’якість попередніх приголосних;

2) перед йо.

Мо(може), зупинимося тут?; одна додної (одної), все’дно (одно)

об’єкт, комп’ютер, інтерв’ю, прем’єра,

верф’ю, к’янті, Х’юстон, Руж’є, миш’як, екстер’єр, ад’юнктура, ін’єкція, кон’юнкти-віт, кон’юнктура

Д’Арсанваль, Жанна д’Арк, О’Генрі, О’Кейсі, О’Нейл

мавпячий, морквяний, духмяний, але:

торф’яний, верб’я, черв’як, стерв’ятник

бязь, дебют, пюре, гравюра, Мюнхен, фюзе-

ляж, Гюго, кюре, манікюр, кювет, брязкіт, рюмсати, Рєпін

Соловйов, серйозний, курйозний