- •Рівні мовної системи
- •Функціонування в тексті основних одиниць мови: звуків мовлення, значущих частин слова, слів, словосполучень, речень
- •Літературне мовлення
- •Ненаголошений звук [о]
- •Звук [а] на місці давнього [о]
- •Складні випадки правопису м’якого знака
- •Складні випадки правопису апострофа
- •Стилістичні засоби фонетики
- •Орфоепічні норми сучасної літературної української мови
- •Літера г і ґ
- •Примітка
- •Групи приголосних за твердістю — м’якістю.
- •Склад і наголос
- •Основні правила фонетичного запису слова такі:
- •3. Переписати, вибираючи з дужок потрібну літеру. Позначити в словах орфограму «літери е, и, що позначають ненаголошені голосні в коренях слів».
- •Літературне мовлення
- •Ненаголошений звук [о]
- •Звук [а] на місці давнього [о]
- •Класифікація голосних звуків
- •8 Б., 6 зв., 3 скл. (1-3-й – відкриті, прикриті; 1-й – наголошений)
Ненаголошений звук [о]
Літерою о передається кілька різних звуків — наголошений звук [о] (гόрдий, вόгнище, кόмір) та ненаголошені [о] (головá, косá, добудувáти), [оу] (розýмний, достýпний).
Наближення у вимові голосного [о] до [у] найчастіше бував перед складом з [у] наголошеним (кожýх, зозýля). Щоб правильно передати звук [о] в такій позиції на письмі, треба змінити форму слова чи дібрати однокореневе, в яких ненаголошений [о] став би під наголосом: розýмний — рόзум, голýбити — гόлуб. Але не в усіх випадках така перевірка можлива. Тому варто запам’ятати, що лише у пре-фіксі су-, що мав супроводжуюче значення, пишеться у (сусід, суміш, суглинок, супісок, сусідній, супіщаний) та в префіксі уз- на означення простору (узлісся уз- гір’я, узбіччя). У префіксах до-, недо-, о-, об-, по-, про-, роз-, полу- завжди пи-шеться о (допущений, недоступно окутати, подумати, промучився, розучування, полумисок).
Завжди [о] виступає у звукосполученнях -оро-, -оло- (орошу, обмолочу) та в суфіксах -очк-, -оньк-, -от-, -ощ-, -ов-, -ону- (хустиночку, калиноньку, прямоту, братову, газові, різонути).
Звук [а] на місці давнього [о]
У сучасній українській мові є слова, в основі яких відбулася зміна давнього (етимологічного) [о] на [а]. Давній ненаголошений звук [о] змінюється на [а] переважно перед складом, в якому [а] наголошений: багáто, багáч, гарáзд, гарячий, хазяїн, халява, кажáн. Пояснити таку зміну ненаголошеного [о] у багатьох словах можна впливом наголошеного голосного [а] в наступному складі (регресивна дистантна асиміляція). Але в багатьох словах давній звук [о] у цій позиції не змінився на [а]: гончáр, козáк, лопáта, солдáт, товáр, собáка, погáний. Зберігається він також у словах богатир (у значенні велетень) і монастир.
СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПРАВОПИСУ М’ЯКОГО ЗНАКА |
|
Правила |
Приклади |
1. М’який знак (ь) пишеться в українських словах: а) після букв на позначення м’яких [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н], що закінчують склад;
б) після букв на позначення м’яких приголос- них перед о у середині складу;
в) у суфіксах -зьк-, -цьк-, -ськ-;
г) у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-;
ґ) після л перед буквами на позначення приголосних;
д) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи I відміни та іменників середнього роду на -нн(я), -ц(е) II відміни;
е) у 3 особі однини і множини дійсного та у 2 особі однини і множини наказового спо- собів дієслів, а також у стягнених формах інфінітива та зворотної частки.
2. Ь пишеться в іншомовних словах: а) після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, якими позначаються два звуки;
б) після л, н перед йо;
в) відповідно до вимови після л перед буква- ми на позначення приголосних, а також у кінці слова.
3. Ь не пишеться: а) після б, п, в, м, ф;
б) після ж, ч, ш, щ;
в) після н перед ж, ч, ш, щ і суфіксами -ств-, -ськ-;
г) після р у кінці складу;
|
заздалегідь, нежить, мазь, просьба, ґедзь, місяць, сіль, промінь
третьокласниця, учотирьох, льох
запорізький, козацький, по-українському, але: баский, боязкий, різкий, в’язкий, дерзкий, ковзкий, плоский (зк, ск не суфікси)
синенький, дівчинонька, малесенький, білісінький, малюсінький
більший, пральня, учительство, але: балка – балці, галка – галченя (лц, лч походять від лк)
перукарень, житниць, творінь, креслень, кілець, сердець
дúвиться, дивляться, дивись, дивіться, дивúться
мільярд, Ньютон, гондольєр, в ескадрильї, але: малярія, ревю, резюме, нюанс (я, ю позначають звуки [а], [у] і пом’якшення попередніх приголосних)
медальйон, сеньйорита
альтернатива, катапульта, але: алгоритм, катафалк; акварель, Булонь, але: ритуал, еталон
дріб, степ, кров, сім, верф
ріжте, піч, робиш, дощ
інжир, конче (потрібно), інший, панщина, громадянство, просвітянський, але: доньчин (донька), няньчити (нянька), бриньчати (бренькіт)
перевірте, Харків, гіркий, але: М. Горький |
Правила |
Приклади |
ґ) після букв, що позначають м’які приголос- ні, крім л, якщо за ними ідуть інші букви на позначення м’яких приголосних;
д) між буквами, що позначають подвоєні (подовжені) м’які приголосні;
е) після д, н, т перед суфіксами -ченк(о)-, -чук, -чишин;
є) у деяких вигуках та скорочених словах після ц;
ж) в іменниках чоловічого роду іншомовного походження після ц;
з) у неслов’янських прізвищах та географіч- них назвах після ц;
и) у буквосполученнях -лц-, -лч-, -нц-, -нч-, що походять із -лк-, -нк-;
і) після л у сполученнях -алн(о), -илн(о);
ї) у буквосполученнях -зк-, -ск-, які не є суфіксами;
й) на межі складних числівників |
пізнє, танцювати, гордість, але: різьбяр, тьмяний і похідні від них
віддячити, осінній, заміжжя, свавілля
Федченко, Радчук, Федчишин, Степанчук, Безбатченко
бац! буц! гоц! клац!; спец
кварц, палац, паяц, шпіц, шприц
Гурвіц, Клаузевіц, Лівшиц, Моріц, Суец, хоча суецький (але: Єлець)
рибалці, балці, голці, монголці, Наталці,спілці, рибалчин, галченя, Наталчин,спілчанський, матінці, матінчин
держално, ціпилно, пужално (але: держальце, ціпильце)
боязкий, різко, ковзко, дерзкий, порско, жаский, баский, Дамаск
шістнадцять, п’ятдесят, дев’ятсот |
М’який знак не пишеться у таких словах: мадяр, нюанс, кювет, гюйс, дяк, Касян, Дяченко, Наталя, Омелян, Севастян, Тетяна, Уляна, Дячук, Касяненко, Касянчук, Уляненко, Улянчук.
СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПРАВОПИСУ АПОСТРОФА |
|
Правила |
Приклади |
Апостроф уживається для позначення роз- дільної вимови перед я, ю, є, ї:
1) в українських словах а) після б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає інших букв на позначення приголосних (крім р), які належали б до кореня;
б) після р у кінці складу;
в) після б, п, в, м, ф, р, к у власних назвах;
г) після префіксів та першої частини склад- них слів, які закінчуються буквами на по- значення приголосних; |
голуб’я, п’ють, на верхів’ї, сім’єю, мере- ф’янський, але: різдвяний, духмяний (перед в, м стоять літери д, х, що належать до кореня)
довір’я, сузір’я, бур’ян
Аляб’єв, Куп’янськ, В’яземський, В’ячеслав, Пом’яловський, Прокоф’єв, Захар’їн, Лук’ян
під’їхати, роз’яснення, з’юрмитися, дит’ясла, пів’яблука, але: пів-Європи (власна назва)
|
Правила |
Приклади |
ґ) для позначення скороченої форми з про- пуском голосного чи цілого складу;
2) в іншомовних словах а) після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та після р у кінці складу, а також після префіксів, які закінчуються буквами на позначення при- голосних;
б) власних назвах після часток д- (від де-) та о-
Апостроф не вживається
1) перед я, ю, є в українських і іншомовних словах: а) після б, п, в, м, ф, коли перед ними стоять інші букви на позначення приголосних (крім р), які належать до кореня;
б) після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та після р на початку складу, якщо я, ю, є позначають м’якість попередніх приголосних;
2) перед йо. |
Мо’(може), зупинимося тут?; одна до’дної (одної), все’дно (одно)
об’єкт, комп’ютер, інтерв’ю, прем’єра, верф’ю, к’янті, Х’юстон, Руж’є, миш’як, екстер’єр, ад’юнктура, ін’єкція, кон’юнкти-віт, кон’юнктура
Д’Арсанваль, Жанна д’Арк, О’Генрі, О’Кейсі, О’Нейл
мавпячий, морквяний, духмяний, але: торф’яний, верб’я, черв’як, стерв’ятник
бязь, дебют, пюре, гравюра, Мюнхен, фюзе- ляж, Гюго, кюре, манікюр, кювет, брязкіт, рюмсати, Рєпін
Соловйов, серйозний, курйозний
|
