- •4.1 Загальні відомості.
- •4.2. Загальна постановка задачі динамічного програмування
- •4.3. Задача реконструкції підприємства у зв'язку із заміною асортименту продукції (задача 1)
- •4.4 Технологія роботи в середовищі електронних таблиць
- •Розміщення інформації на робочому листі ет
- •Логічна функція если
- •Формули розрахунку оптимальної траєкторії
- •Завдання для самостійного розв’язання
- •Значення умовних одиниць вартості
- •4.5. Задача розподілу ресурсів (задача 2)
- •Результати розрахунку
- •Формули розрахунку складових максимальних прибутків
- •Формули розрахунку максимальних прибутків
- •Розміщення інформації на робочому аркуші ет
- •Зведення вихідних даних
- •Завдання для самостійного розв’язування
- •Витрати (прибуток) підприємств на виробництво (від виробництва і реалізації) продукції залежно від обсягу
- •Значення витрат (прибутку) в умовних одиницях вартості
- •4.6. Задача оптимального резервування складних технічних систем
- •Постановка задачі оптимального резервування системи
- •Надійність підсистем
- •Розрахункові формули
- •Завдання для самостійного розв’язання
- •Варіанти завдань
4.3. Задача реконструкції підприємства у зв'язку із заміною асортименту продукції (задача 1)
Умова задачі
Підприємство випускає 5 видів продукції. Протягом деякого періоду часу цехи, що випускають продукцію, потрібно реконструювати й асортимент продукції потрібно цілком замінити. Реконструкції піддаються 3 цехи, і її слід провести без зупинки виробництва. Одночасно проводити реконструкцію і замінювати продукцію не можна. Усі заплановані зміни повинні бути виконані без погіршення показників виробничо-господарської діяльності підприємства. Більш того, бажано ці показники максимально поліпшити. Як критерій оптимальності розглянути максимум приросту товарної продукції і мінімум витрат за весь плановий період. Обидва критерії виражаються в деяких умовних одиницях вартості, наведених на рис. 4.1 і 4.2.
Розробка математичної моделі задачі
Весь процес
переведення підприємства до нових умов
роботи можна розглядати як багатокроковий.
Кожен крок являє собою або реконструкцію
одного з цехів, або заміну одного виду
продукції. Оскільки видів продукції
п’ять і три цехи, то маємо вісім кроків
(етапів). Завдання полягає в ухваленні
рішення на кожному кроці: проводити
реконструкцію відповідного цеху чи
заміняти вид продукції. Рішення на
кожному кроці являє собою керування
,
сукупність яких забезпечує максимум
приросту товарної продукції або мінімум
витрат.
Стан системи характеризується двома параметрами: реконструкція одного з цехів, заміна одного виду продукції. Процес є двовимірним і легко зображується на площині. Весь період розбиваємо на кроки: 5 кроків по осі абсцис – заміна продукції, 3 кроки по осі ординат – реконструкція цеху. Перетинання осей на кожному із кроків відповідає одному з можливих станів системи.
Цех
Виріб
Рис. 4.1. Вихідні дані і результат розв’язання, якщо критерій – максимум приросту товарної продукції
Цех
Виріб
Рис 4.2. Вихідні дані і результат розв’язання,
якщо критерій – мінімум витрат
На рис. 4.1 біля
кружків зазначено можливі стани перед
останнім (восьмим) кроком. Стан
– усі вироби замінено новими і
реконструйовано тільки два цехи; стан
– усі цехи реконструйовано і замінено
чотири вироби з п’яти. Відповідно на
прямих, що з’єднують ці два можливих
стани зі станом
,
зазначено керування:
– реконструкція цеху №3 і
– заміна виробу № 5. Кожне з цих керувань
умовно оптимальне, оскільки інших
варіантів переведення системи зі станів
і
у стан
не існує. Отже, останній крок умовно
спланований. Дійсно, у якому б із двох
можливих станів перед цим кроком не
виявилася система, відомо, яке керування
потрібно застосувати.
У кружках на
моделях указується значення критерію
оптимальності з наростаючим підсумком,
причому у випадку декількох можливих
шляхів у кружку вказується мінімальне
значення для задач на мінімум і максимальне
значення для задач на максимум. Для
відпрацьовування термінології пояснимо
докладніше хід обчислень на числовому
прикладі рис. 4.1. На останньому кроці
від
до
можливі два керування
і
.
У першому випадку приріст товарної
продукції становитиме
= 18 ум. од., у другому –
= 17. Оскільки невідомо, у якому зі станів
буде система перед останнім кроком і
обоє з них можливі, ті обоє керування є
умовно оптимальними. Перед передостаннім
(сьомим) кроком система може знаходитися
в одному з трьох станів
,
і
.
Систему зі стану
шляхом керування
можна перевести в стан
,
і приріст товарної продукції на цьому
кроці становитиме 14 одиниць, а всього
за обидва кроки – 32 одиниці, що зазначено
у відповідному кружку на рис. 4.1. Якщо
система знаходиться в стані
,
то сумарне значення критерію – 33 одиниці.
Якщо система виявиться в стані
,
то її можна перевести в один із двох
станів:
і
.
Для вибору можливого шляху необхідно
визначити сумарне значення критерію
за цими напрямках і відзначити стрілкою
той шлях, що дає максимальне значення
сумарного критерію. Керування, що
відповідають кожному з можливих шляхів
переходу системи зі станів
,
,
,
є умовно оптимальними.
Продовжуючи
розрахунки подібним чином, знайдемо
всі умовно оптимальні керування від
останнього до першого кроку. Перед
першим кроком сумарні значення критерію
виявилися рівними 124 і 117 ум. од. Перехід
зі станів
і
можливий тільки до єдиного стану
.
Тому керування, що забезпечує максимальний
приріст продукції, буде безумовно
оптимальним. Приріст товарної продукції
при керуваннях
і
відповідно становитиме 14 і 11 одиниць.
Отже, безумовно оптимальним буде
керування
,
при якому загальне значення критерію
=
138 ум. од.
Переміщаючись у зворотному напрямку від стану до стану через умовно оптимальні керування, одержуємо оптимальну траєкторію, відзначену додатковою стрілкою, і оптимальні керування.
Аналіз оптимальної траєкторії
Для одержання максимального приросту товарної продукції за плановий період необхідно:
на першому кроці реконструювати цех №1;
на наступних трьох кроках послідовно замінити у виробництві продукцію № 1, 2, 3;
на п’ятому і шостому кроках виконати реконструкцію цехів № 2 і 3;
на останніх двох кроках замінити останні два види продукції.
Розв’язання задачі за критерієм мінімуму витрат наведено на рис. 4.2. У цьому випадку в кружках відзначено значення мінімальних накопичених витрат. Як видно, оптимальні траєкторії при різних критеріях різні. Мінімальні витрати дорівнюють 84 ум. од. Для ухвалення остаточного рішення можна зробити таке: за оптимальною траєкторєю, отриманою по максимуму приросту товарної продукції, обчислити витрати, використовуючи вихідні дані рис. 4.2, і знайти відношення ефект/витрати (фондовіддача). Аналогічно для оптимальної траєкторії, отриманої за критерієм мінімуму витрат, використовуючи вихідні дані рис. 4.1, визначити приріст товарної продукції і знову знайти відношення ефект/витрати. Більш ефективним виявиться той варіант, у якого це відношення більше. Для розглянутого прикладу маємо:
максимальний приріст товарної продукції дорівнює 138 ум. од., витрати при цьому – 93 ум. од. і фондовіддача - 1,484;
мінімальні витрати становлять 84 ум. од., приріст товарної продукції при таких витратах дорівнює 131 ум. од. і фондовіддача – 1,559.
Отже, другий варіант кращий, але остаточне рішення залишається за керівником підприємства.
