Міністерство освіти і науки украіни

Українська інженерно-педагогічна академія

Кафедра педагогіки, методики і менеджмента освіти

Л.В. Штефан

Педагогіка: Конспект лекцій в опорних конспектах

для аспірантів

усіх форм навчання за спеціальностями

113 Прикладна математика, 121 Інженерія програмного забезпечення,

122 Комп’ютерні науки та інформаційні технології,

152 Метрологія та інформаційно-вимірювальна техніка, 131 Прикладна механіка, 133 Галузеве машинобудування, 151 Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології, 051 Економіка, 073 Менеджмент,

075 Маркетинг, 076 підприємство, торгівля та біржова діяльність, 011 Науки про освіту, 015 Професійна освіта (за спеціалізаціями)

Харків 2017

ЗМІСТ

Вступ
1.	Тема1. Загальні основи педагогіки. Педагогіка як наука. Методи педагогічних досліджень
2.	Тема 2. Розвиток і виховання у формуванні особистості
3.	Тема 3. Сутність та принципи виховання
4.	Тема 4. Зміст виховання особистості
5.	Тема 5. Методи і засоби виховання
6.	Тема 6. Форми організації виховання
7.	Тема 7. Сімейне та колективне виховання
8.	Тема 8. Сутність процесу навчання
9.	Тема 9. Дидактичні закономірності і принципи навчання
10.	Тема 10. Наукові основи змісту освіти
11.	Тема 11. Методи і засоби навчання
12.	Тема 12. Контроль знань та вмінь
13.	Тема 13. Організаційні форми навчання
14.	Тема 14. Види і концепції навчання
15.	Тема 15. Прогресивні технології навчання

ВСТУП

“Педагогіка – це саме та наука, яка досліджує, аналізує, ставить питання про те, як допомогти людині “підняти” душу, щоб людина “розпрямилась” ... Саме педагогіка визначає засоби, методи, ті ж самі механізми, які дозволяють зробити людину щасливою, допомогти їй знайти себе, стати творчою особистістю”

О.А. Казанський

Вивчення курсу “Теорія і історія педагогіки” – важлива складова підготовки майбутнього інженера-педагога. Пропонуємий короткий курс дисципліни дозволяє швидко зорієнтуватись в основних поняттях, положеннях, теоріях педагогічної науки.

Історія педагогіки бере відлік з часів виникнення людства. Але зростання міст, розвиток територіальних відносин і промисловості вимагали вдосконалення навчання, що привело до виникнення кла­сичної форми організації навчального процесу. На чолі класу стояв окремий викладач, який об'єднував у своїх руках усе навчання. Програма підпорядковувалася основній меті - забезпеченню доброго знання латинської мови та ораторського мис­тецтва цією мовою.

Така форма навчання використовувалась у братських школах України, але найбільш повне і глибоке обгрунтування знайшла у праці Я.А. Коменського «Велика дидактика» (1632 р.). Він вважав, що в школі потрібні класи, які формуються на початку навчального року. Навчальнй рік повинен мати визначені початок і кінець, а також чотири періоди канікул. Було вироблено програму навчання, розподілено зміст навчання за роками. Кожен день повинен мати чотири години з викладачем, чотири години самостійної роботи учнів, окрім середи й суботи, коли після обіду заняття не проводились.

Коменський вважав за можливе одночасне навчання великої кількості учнів (40-50 осіб) і навіть припускав, що кількість учнів може бути збільшена до 300 за умови залучення кращих учнів для проведення занять.

Протягом 300 років класно-урочна система діє та удосконалюється за участю кращих учителів і видатних учених-педагогів. В подальшому знайшла поширення белл-ланкастерська система навчання. Ідея Я.А. Коменського про можливість залучення кращих учнів до навчання інших набула поширення в Англії наприкінці XVIII - на початку ХЇХ ст. і дістала назву белл-ланкастерської системи навчання. Назву ця система отримала за прізвищами її авторів - Белла, англійського священика-місіонера, і Ланкастера, англійського педагога. Сутність системи полягала в тому, що вчитель організовував навчання молодших школярів за допомогою старших. Учитель не проводив заняття з класом, він лише давав інструктаж старшим дітям. У наш час у деяких спеціалізованих школах також практикується проведення занять у молодших класах учнями випускного класу. А втім, проведення занять у школах студентами педагогічних вузів практикувалося завжди і практикується нині у вітчизняній школі. А це є не що інше, як елемент белл-ланкастерської системи навчання.

Застосовувалась і лабораторна система занять за Дальтон-планом. На початку XX ст. було зроблено спробу відмовитися від класно-уроч­ної системи навчання. У 1909 році американська вчителька Еллен Паркхерст запропонувала будувати всю навчальну роботу відповідно до так званого Дальтон-плану (за назвою міста Дальтона, де метод був застосований). Заняття за Дальтон-планом виключають класи, колективну роботу вчителя з учнями. Натомість використовуються лабораторії, де зосереджено необхідні книги, таблиці, прилади, якими учні можуть користуватись у процесі занять. У разі труднощів вони можуть звертатися по допомогу до вчителя. Вчитель дає кожному учневі індивідуальне завдання, орієнтовний план на день, пропонує раціональні методи виконання цього завдання. Виконавши завдання, учень складає залік і отримує наступне завдання. Інтенсивність, швидкість праці залежать від самих учнів, тому кожний просувається вперед індивідуально, у тому темпі, в якому встигає виконувати завдання. Така форма навчання збереглася частково - як форма проведення лабораторних занять із фізики чи хімії у школах або з технічних дисциплін у вузах. Щоправда, клас чи група поділяється на підгру­пи, бригади, варіанти завдань.

Має місце і мангеймська система та її екстраполяція в сучасні формі. Вона втілила концепцію диференціації навчання. Доктор Йозеф-Антон Зіккінгер (1858-1930) запровадив її в Німеччині, у місті Мангеймі. Він поділив дітей на 4 групи: основні класи – для дітей, що мають середні здібності (50-60%); класи для учнів малоздібних, які звичайно не закінчують школу (20-30%); допоміжні класи для розумово відсталих дітей (2-2,5%); класи для обдарованих – (20-25%). З них – 1.2% - високообдаровані.

Для успішного оволодіння як названими, так і іншими системами навчання в сучасній освіті, студентам необхідно визначитись з термінологічним апаратом педагогічної науки, для чого і призначений даний навчальний матеріал. При розробці короткого курсу за базовий підручник було обрано наступний навчальний посібник:

Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. – Харків, 2002.

Для поглибленого вивчення основ педагогіки пропонується така додаткова література:

1. Варій М. Й. Основи психології і педагогіки : навч. посіб. / М.Й. Варій, В. Л. Ортинський. – К. : ЦУЛ, 2009. – 376 с.

2. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий центр "Академія", 2001. - 576 с.

3. Зайченко І.В. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів (Рукопис). - Чернігів, 2002. - 528 с.

4. Колесніченко Л. А. Основи психології та педагогіки : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / Л. А.Колесніченко, Л. Л.Борисенко. – К. : КНЕУ, 2002. – 157 с.

5. Маслоу А. Мотивация и личность / А. Маслоу. – СПб. : Евразия, 1999. – 478 с.

6. Основы психологии и педагогики : курс лекций / Н. А. Дубинко [и др.]; под науч. ред. Н. А. Дубинко. – 3-е изд., стер. – Минск : Академия управления при Президенте Республики Беларусь, 2006. – 365 с.

7. Психология личности в трудах зарубежных психологов : хрестоматия / сост. А. А. Реан. – СПб. : Питер, 2000. – 316 с.

8. Психология: Словарь / ред. А. В. Петровский, М. Г. Ярошевский. – 2-е изд. испр. и доп. – М. : Политиздат, 1990. – 494 с.

9. Реан А. А. Социальная педагогическая психология : учебное пособие / А. А. Реан, Я. Л. Коломинский. – СПб. : Питер, 1999. – 416 с.

10. Реан А. А. Психология изучения личности / А. А. Реан. – СПб. : Михайлов, 1999. – 288 с.

11. Фіцула М. М. Педагогіка : посібник / М. М. Фіцула. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 554 с.

12. Хьелл Л. Теории личности / Л. Хьелл, Д. Зиглер. – СПб. : , 1997. – 608с.

Звертаємо Вашу увагу на те, що в тексті використано такі умовні скорочення:

ЗУН – знання, уміння, навички;

В – виховання;

ЗО – зміст освіти;

К - контроль;

ПН – процес навчання.