Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
4. 1.Методичні рекомендації до проведення семінарських занять ДФН.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
414.72 Кб
Скачать

Література:

Базова (основна) література: 2, 3.

Допоміжна література: 8-13.

Інформаційні ресурси: 1-8.

Тема 17. Правове регулювання біржової діяльності в Україні.

Тема 18. Правове регулювання оренди та лізингу у сфері господарювання План

  1. Поняття, ознаки та функції біржі.

  2. Види біржових угод. Правила біржової торгівлі.

  3. Правовий статус фондової біржі.

  1. Оренда: поняття, правова ціль, юридична характеристика, істотні умови, форма, права та обов'язки сторін, правові наслідки невиконання (неналежного виконання) сторонами своїх обов'язків.

  2. Лізинг: поняття, правова ціль, юридична характеристика, істотні умови, форма, права та обов'язки сторін, правові наслідки невиконання (неналежного виконання) сторонами своїх обов'язків.

Завдання:

1. ТОВ «Автоматика» відповідно до укладеного договору от­римало в оренду цілісний майновий комплекс казенного під­приємства «Надра». За позовом прокурора договір оренди між зазначеними підприємствами рішенням арбітражного су­ду було визнано недійсним.

1. Чи правомірне рішення господарського суду?

2. Чи відповідає зазначений договір оренди вимогам закону?

2. Громадянин України Кислюк В. Д. виявив ініціативу щодо оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства «Машпром», а коли йому було відмовлено, він звер­нувся до суду за захистом своїх, як він вважає, порушених прав.

1. Яке рішення має винести суд?

2. Хто за чинним законодавством України може бути орендарем державного та комунального майна?

3. Між лізингодавцем і лізингоодержувачем було укладено договір фінансового лізингу. Згідно з договором, лізингоодержувачу 4 березня було передано об’єкт лізингу. 25 грудня лізингоодержувач звернувся до лізингодавця з пропозицією викупити об’єкт лізингу. Лізингодавець відмовив лізингоодержувачу.

Які нормативно-правові акти регламентують відносини фінансового лізингу?

На який строк укладається договір фінансового лізингу?

Чи має право лізингоодержувач на викуп об’єкта лізингу?

  1. 21 травня між орендодавцем та орендарем було укладено договір оренди нежитлового приміщення. Згідно з договором, розмір орендної плати становить 3000 грн. на місяць. Об’єкт оренди було передано орендареві 15 липня. 16 серпня орендар перерахував на банківський рахунок орендодавця 3000 грн. А 20 серпня орендар отримав листа від орендодавця з вимогою сплатити оренду плату за період з 21 травня по 15 липня.

Які нормативно-правові акти регламентують відносини оренди?

Чи правомірні вимоги орендодавця?

З якого моменту у орендаря виникає обов’язок зі сплати орендної плати?

Методичні рекомендації:

Під час вивчення цієї теми студентам слід звернути увагу на історію зародження та виникнення біржі.

Біржа (з латинської — гаманець) — установа, в якій здійснюється купівля-продаж товарів масового попиту, цінних паперів, валюти тощо.

Біржу визначають також як організований у певному місці, регулярно діючий за встановленими правилами оптовий ринок, на якому здійснюється оптова торгівля товарами за зразками й стандартами або контрактами на їх поставку у майбутньому за цінами, які офіційно встановлено на основі результатів торгу.

З правового погляду біржа є юридичною особою, яка має власне або орендоване майно, діє на підставі статуту, власних правил біржових торгів і чинного законодавства. Від свого імені вона може укладати договори, контракти та вчиняти інші правочини, бути позивачем і відповідачем у суді.

Зазначимо, що на ринку функціонує кілька видів бірж.

Залежно від об’єкта ринкових відносин, що зосереджені на біржі, виділяють такі основні види бірж:

  • фондова біржа (біржа, на якій здійснюється купівля-продаж цінних паперів);

  • товарна біржа (біржа, на якій здійснюється оптова торгівля товарами);

  • валютна біржа (біржа, на якій здійснюється купівля-продаж іноземної валюти);

  • біржі праці (біржі, на яких розподіляються вільні трудові ресурси).

Залежно від характеру асортименту товару товарні біржі також поділяються на кілька видів:

  • вузькоспеціалізовані біржі (організовують торгівлю одним видом товару);

  • спеціалізовані (організовують торгівлю однорідними групами товарів);

  • універсальні біржі (біржі, на яких здійснюється купівля-продаж широкого асортименту товарів).

Отже, біржа є господарською організацією, що виконує ринкові регулятивні (організаційні та економічні) функції в економіці завдяки виявленню курсу товарних цін, попиту й пропозиції на певні товари, обслуговування їх обороту, — місце, де укладаються біржові угоди.

Біржова угода є одним з різновидів угод, це — дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення господарських прав або обов’язків.

Біржова угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Студентам слід з’ясувати, які біржові угоди можуть укладатися на біржах різних видів. Особливу увагу варто приділити форвардному, ф’ючерсному контракту та опціону.

Обов’язковим документом, на підставі якого організовується торгівля на біржі, є Правила біржової торгівлі. Правила є основним документом, який регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв’язання спорів з цих питань.

Правила біржової торгівлі товарної біржі затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим.

Правила біржової торгівлі товарної біржі повинні містити ряд відомостей: строк і місце проведення біржових операцій; склад учасників біржових торгів і сукупність вимог, що ставляться до них; порядок здійснення та реєстрації біржових операцій; порядок визначення та розмір плати за користування послугами біржі; відповідальність учасників і працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі; інші положення, встановлені органами управління біржі.

Далі студентам необхідно розкрити правовий статус фондової біржі.

Фондова біржа набуває прав юридичної особи від дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку.

Діяльність фондової біржі не є підприємницькою, оскільки фондова біржа є організацією, що створюється без мети отримання прибутку та займається лише організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.

Фондова біржа діє на підставі статуту та правил біржової торгівлі, які затверджуються її вищим органом.

Студентам необхідно звернути увагу на те, що зміст Правил біржової торгівлі фондової біржі відрізняється від змісту Правил біржової торгівлі товарної біржі. Так, вони повинні передбачати:

а) види угод, що укладаються на фондовій біржі;

б) порядок торгівлі на фондовій біржі;

в) умови допуску на фондову біржу цінних паперів;

г) умови й порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;

д) порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації;

е) перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;

є) обов’язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їх діяльності;

ж) систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

з) види послуг, що надаються фондовою біржею, й розмір плати за них;

и) правила ведення розрахунків на фондовій біржі;

і) інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.

Розглядаючи четверте питання теми, варто розпочати із з’ясування сутності поняття «оренда». Згідно з чинним законодавством (ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України, ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), оренда — це засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності. Слід звернути увагу на те, що Цивільний кодекс України ототожнює поняття «оренда» та «найм».

Предметом договору оренди може бути річ, яка має індивідуальні ознаки й зберігає свій первісний вигляд під час неодноразового використання (не споживна річ).

Об’єктом оренди (предметом договору оренди) можуть бути, зокрема:

  • державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об’єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об’єкт, та автономними інженерними комунікаціями й системою енергопостачання;

  • нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

  • інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб’єктам господарювання;

  • майнові права.

Слід звернути увагу на те, що закон не лише визначає, що може бути предметом договору оренди, а й встановлює види майна, які не можуть бути предметом договору найму.

При цьому не можуть бути об’єктами оренди цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) казенних підприємств, що здійснюють діяльність, пов’язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів; цілісні майнові комплекси казенних підприємств.

З визначення оренди видно, що вона виникає на підставі договору оренди. За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Сторонами договору оренди є орендодавець та орендар. Ними можуть бути фізичні та юридичні особи, зокрема фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Під час вивчення цієї теми особливу увагу варто приділити правам та обов’язкам сторін договору оренди.

Чинне законодавство встановлює певні вимоги щодо окремих договорів оренди. Так, орендодавцями у договорі оренди державного або комунального майна є:

  1. Фонд державного майна України, його регіональні відділення — щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів і нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;

  2. органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, — відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності;

  3. державні (комунальні) підприємства — щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців, зазначених у пункті 2 цієї статті, — також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів і нерухомого майна.

Ст. 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає, що фізична особа, яка бажає укласти договір оренди державного майна, до його укладення зобов’язана зареєструватись як суб’єкт підприємницької діяльності.

Особливу увагу студентам слід приділити істотним умовам договору оренди. Істотними умовами договору оренди Господарський кодекс України вважає:

  • об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

  • строк, на який укладається договір оренди;

  • орендна плата з урахуванням її індексації;

  • порядок використання амортизаційних відрахувань;

  • відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Важливо пам’ятати, що договір оренди державного та комунального майна має певну специфіку. Перелік істотних умов договору оренди державного та комунального майна наведено у ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». До них належать:

  • відомості про об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

  • термін, на який укладається договір оренди;

  • орендну плата з урахуванням її індексації;

  • порядок використання амортизаційних відрахувань;

  • відновлення орендованого майна та умови його повернення;

  • виконання зобов’язань;

  • відповідальність сторін;

  • страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

  • обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Згідно із загальним правилом, сторони можуть передбачити у договорі оренди й інші умови.

За користування об’єктом оренди орендар сплачує орендодавцеві орендну плату — фіксований платіж, який сплачується незалежно від результатів господарської діяльності орендаря. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Орендна плата зазвичай встановлюється у грошовій формі, проте за згодою сторін може бути в натуральній або грошово-натуральній формі.

Ще одним важливим питанням є порядок укладання, зміни та припинення договору оренди.

Договір оренди майна, яке перебуває у приватній власності, укладається в порядку, передбаченому для господарських договорів.

Специфічним є порядок укладання договорів оренди державного або комунального майна, який регламентується ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Порівняно новим для України інститутом є лізинг.

Слово «лізинг» походить від англійського слова «lease», що в перекладі означає оренда.

Визначення поняття «лізинг» наводиться у ст. 292 Господарського кодексу України. Лізинг — це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних або залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Під час вивчення цієї теми студенти мають звернути увагу на тенденції розвитку законодавства про лізинг, зокрема вивчити судову практику, дослідити проекти законодавчих актів тощо.