Література:

Базова (основна) література: 2, 3.

Допоміжна література: 8-13.

Інформаційні ресурси: 1-8.

Тема 29. Захист прав суб’єктів господарювання в господарському суді План

1. Форми та способи захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання.

2. Правове становище господарських судів.

3. Підвідомчість і підсудність справ господарським судам.

4. Вирішення спорів господарським судом: характеристика основних стадій.

Завдання:

1. Назвіть нормативно-правові акти, які закріплюють право суб’єктів господарювання на захист.

2. Складіть два переліки способів захисту за Цивільним і Господарським кодексами України та порівняйте їх.

3. Складіть схему «Система господарських судів України».

4. Вивчіть положення Господарського процесуального кодексу про підсудність і підвідомчість.

5. Складіть задачу на тему: «Територіальна підсудність».

6. 27 лютого ТОВ «Сварог» отримало претензію від свого контрагента — АТ «Плюс» про погашення боргу в сумі 40 000 грн. За результатами розгляду претензії було з’ясовано, що вимоги АТ «Плюс» правомірні. 25 березня ТОВ «Сварог» направило до АТ «Плюс» відповідь на претензію, в якій визнавало заборгованість перед АТ «Плюс» у сумі 40 000 грн. і просило відстрочити погашення боргу. 1 квітня АТ «Плюс» направило визнану претензію до виконавчої служби для примусового її виконання.

Чи є дії АТ «Плюс» правомірними?

Які нормативно-правові акти регламентують порядок досудового врегулювання спору?

Чи є претензія підставою для порушення виконавчого провадження?

7. Згідно з укладеним договором про надання послуг Виконавець надав Замовнику послуги якісно та вчасно. Про це свідчить Акт виконаних робіт. Проте Замовник не виконав свої договірні зобов’язання та не оплатив послуги в передбачений у договорі строк — до 10 січня 2002 року. 1 березня 2005 року виконавець звернувся до господарського суду з позовною заявою до Замовника про погашення заборгованості.

Які нормативно-правові акти регламентують порядок оформлення позовної заяви?

Які відомості мав зазначити Виконавець у позовній заяві?

Яке рішення має ухвалити господарський суд?

8. 26 січня між Продавцем та Покупцем було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, вартість якого становила 70 000 грн. на умовах 100 % попередньої оплати. Договір містив застереження про те, що спір передається на розгляд до третейського суду. 10 лютого Покупець перерахував на банківський рахунок Продавця обумовлену суму коштів. Відповідно до умов договору Продавець мав передати транспортний засіб Покупцеві впродовж семи днів з моменту зарахування коштів на банківський рахунок Продавця. 1 березня Покупець звернувся до господарського суду з позовною заявою про примушення Продавця виконати обов’язок.

Яке рішення має ухвалити господарський суд?

Яких заходів для захисту своїх прав мав вжити Покупець?

Методичні рекомендації:

Право на захист слід розглядати як юридично закріплену можливість уповноваженої особи використати засоби правоохоронного характеру з метою поновлення порушеного права та припинення дій, що порушують таке право.

Господарський та Цивільний кодекси України закріплюють право кожної особи, зокрема й суб’єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів. Способами захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання є:

• визнання наявності або відсутності прав;

• визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

• відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

• припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

• присудження до виконання обов'язку в натурі;

• відшкодування збитків;

• застосування штрафних санкцій;

• застосування оперативно-господарських санкцій;

• застосування адміністративно-господарських санкцій;

• установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Правове становище господарських судів визначається ЗУ «Про судоустрій та статус судів», ГПК.

Визначення підвідомчості у ГПК на сьо­годні відсутнє. Загалом під цією категорією розуміють предмет­ну компетенцію господарського суду як коло справ, віднесених законом до розгляду і розв'язання системою господарських судів. Підвідомчість дозволяє відмежувати господарські справи від усіх справ, віднесених до відання інших органів.

Підвідомчість — це визначена законом сукупність повнова­жень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (ст. 12 ГПК).

Підсудністю є розмежування компетенції стосовно розгляду справ між окремими господарськими судами (статті 13—16 ГПК).

Особливу увагу студенти мають приділити загальним засадам господарського судочинства.

Слід пам’ятати, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (зокрема й іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи й у встановленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Однією з найважливіших стадій є порушення провадження у справі. Після надходження до господарського суду позовної заяви суддя вирішує питання про її прийняття. Якщо позовна заява відповідає вимогам закону й немає підстави для відмови у прийнятті позовної заяви або повернення її без розгляду, суддя приймає позовну заяву й упродовж п’яти днів від дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі. У цій ухвалі суддя вказує про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Наступною стадією є розгляд справи по суті. Зазначимо, що господарський суд має вирішити спір у строк не більш як двох місяців від дня одержання позовної заяви. Цей строк може бути продовжений, але не більш як на один місяць.

Під час розгляду спору по суті заслуховуються представники позивача й відповідача та інші особи, які беруть участь у засіданні, досліджуються докази.

Під час вирішення господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення, яке викладається у письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні. У разі розгляду справи трьома суддями суддя, не згодний з рішенням, зобов’язаний викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи.

Під час вивчення цього питання студентам слід звернути увагу на порядок ухвалення рішення господарського суду. Так, рішення господарського суду ухвалюється іменем України й складається з чотирьох частин — вступної, описової, мотивувальної та резолютивної. Важливо з’ясувати зміст кожної частини рішення:

1) у вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвище судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб. Під час розгляду справи на підприємстві, в організації про це також вказується у вступній частині рішення;

2) описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд і дослідження доказів та ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження);

3) у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання, й докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення;

4) резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Окремо слід дослідити зміст резолютивної частини рішення під час задоволення позову господарським судом.

Прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Зауважмо, що згідно із загальним правилом рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Проте вирішення спору не закінчується рішенням суду першої інстанції. Сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, або касаційну скаргу на рішення , що набрало законної сили.