4. Угрупування та екосистеми

Екосистема — це сукупність різних видів рослин, тварин та мікроорганізмів, які взаємодіють один з одним та навколишнім середовищем таким чином, що вся ця сукуп­ність може зберігатися невизначено довго.

Екологічній системі властиві ознаки систем:

· емерджентність;

· сукупність;

· гетерогенність системи.

За розмірами розрізняють екосистеми:

· мікроекосистеми . До мікроекосистем (термін запропонував Р. Дажо в 1975 р.) відносять синузії, біоскени та консорції.

· мезоекосистеми, або біогеоценози;

· макроекосистеми;

Виділяють три основні групи макроекосистем:

• наземні;

• прісноводні;

• морські.

За ступенем трансформації людською діяльністю екосистеми поділяються на:

- природні;

- антропогенно-природні;

- антропогенні.

В екосистемах також відбуваються міграція й трансформація речовини.

Залежно від характеру циркуляції речо­вини екосистеми поділяються:

• закриті;

• відкриті.

Розрізняють також екосистеми, здатні або не здатні до само­регуляції.

5 Еволюція біосфери

Основні фактори (або рушійні сили) еволюції біосфери:

- абіотичне збурення - постійні зміни середовища існування живих систем під впливом зовнішніх збурювань;

- біотичне збурення - постійна структурно-функціональна мінливість живих систем, зумовлена зовнішніми і внутрішніми впливами;

- запаси вільної енергії - накопичена у живих системах енергія, яка використовується як для підтримання стійкості і стабільності, так і для забезпечення будь-яких захисних чи еволюційних перебудов.

Живі системи різних рівнів організації мають різні ступені цілісності й дискретності, різне функціональне призначення у біосфері, тому характеризуються специфічними факторами і наслідками еволюції. Наприклад, для систем організмового рівня організації визначальними є спадковість та мінливість. Спадковість відповідає за збереження біотичної стабільності виду, успадкування нащадками ознак батьків. Мінливість дає змогу шляхом мутацій забезпечувати певне відхилення спадкової інформації нащадків порівняно з батьками, що може бути використане для збереження виду у разі відчутних змін довкілля.

На популяційному рівні організації провідним чинником еволюції є природний добір у процесі внутрішньовидової конкурентної боротьби за існування. Час існування популяції, а також її участі в еволюційних змінах біосфери триває, як правило, десятки тисяч, а інколи десятки мільйонів років. На екосистемному рівні організації головним фактором еволюції вже стає природний добір на основі міжвидової конкуренції, внаслідок чого виживають найбільш пристосовані популяції, спільне існування яких визначається функціональним поєднанням генофондів цих популяцій.

Особливість еволюційного процесу екосистем полягає у тому, що самі вони можуть існувати безмежно тривалий час. Між екосистемами немає боротьби за існування, біосфера не може визначати їх переваги шляхом природного добору, їхні структурні та функціональні ознаки, пам'ять не передаються уздовж вектора часу через спадковість екосистем. На рівні екосистемної організації фактор спадковості не діє. Еволюційні перетворення в екосистемах здійснюються шляхом поступової зміни одних популяцій рослин або тварин іншими, без істотної зміни речовинно-енергетичних параметрів екосистеми (потужності кругообігу хімічних елементів, трофічних ланцюгів, величини каналів енергетичного перенесення, структури екологічної піраміди тощо).

Історія розвитку біосфери тісно пов'язана з еволюцією всієї Землі.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ:

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: зробити самоаналіз теми, виявити власні резерви для підвищення рівня навчальної діяльності.

ВИКЛАДАЧ – Медвідь С.А.