2 Нові форми міжнародного екологічного співробітництва

Розвитку природоохоронного співробітництва сприяє про­ведення міжнародних форумів:

• Стокгольмської конференції ООН з навколишнього середовища (1972), день відкриття якої — 5 червня — було оголошено Всесвітнім днем навколиш­нього середовища;

• Наради з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсинки, 1975);

• Глобального форуму з проблем вижи­вання (Москва, 1990);

• Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку (ЮНСЕД, або КОСР-92, Ріо-де- Жанейро, 1992).

• Під егідою ЮНЕП разом з ВМО та ЮНЕСКО було прове­дено в 1979 році в Ризі, у 1981 році в Тбілісі, а в 1983 році в Талліні міжнародні симпозіуми з комплексного глобального моніторингу забруднення навколишнього середовища.

Історія міжнародної екологічної співпраці налічує понад 150 років. Так, перші міжнародні документи з охорони навко­лишнього природного середовища було прийнято в кінці XIX століття:

• У 1875 році Австро-Угорщина та Італія прийняли Деклара­цію про охорону птахів.

• У 1897 році Росія, Японія, СІЛА уклали угоду про спільне використання та охорону морських котиків у Тихому океані.

• У 1900 році було прийнято Міжнародну угоду для збереження первісної фауни і флори в Африці.

• Перша міжна­родна конвенція була укладена деякими європейськими краї­нами в 1902 році в Парижі про охорону птахів, корисних для сільського господарства. На жаль, ця Конвенція давала дозвіл на знищення деяких видів «шкідливих» птахів.

• У 1913 роках відбулася Перша Міжнародна конференція із захисту при­роди.У

• 1950 році в Парижі було підписано нову Конвенцію про охорону всіх видів птахів.

• програма ООН «Людина та біосфера» (1968),

• Програма з навколишнього середовища (1972),

• Європейська угода про збереження тваринного і рос­линного світу та природних біотопів (1979),

• Всесвітня хартія природи, прийнята Генеральною Асамблеєю Об'єднаних Націй у 1982 р.,

• Європейська Хартія про навколишнє середовище та здоров'я (1990),

• Конвенція із захисту видів (1993),

• Конвенція збереження біорізноманіття (1993),

• Конвенція із захисту клі­мату (1984),

• Декларація про ліс (1994),

• Порядок денний XXI століття (1992).

Важливими документами міжнародних природоохоронних відносин є:

• Всесвітня хартія охорони природи, яка проголосила та взяла під захист право всіх форм життя на виживання;

• Кон­венція про заборону воєнного та ворожого використання засо­бів впливу на природне середовище;

• Декларація про середо­вище, яке оточує людину що є зведенням основних принципів міжнародного співробітництва;

• Конвенція про зміну клімату;

• Конвенція про біологічну різноманітність;

• Конвенція про боротьбу зі опустелюванням.

• Особливе значення має головний документ, прийнятий ЮНСЄД, — «Порядок денний на XXI сто­ліття»

Таким чином, екологічна проблематика все частіше вихо­дить на перше місце в міжнародних відносинах. Так, переважна більшість міжнародних екологічних документів передбачає такі основні завдання:

- встановлення пріоритетів для майбутньої діяльності з розробки правових норм у галузі охорони навколиш­нього середовища;

- прийняття міжнародних стандартів у галузі охорони навколишнього середовища;

- усунення корінних причин деградації навколишнього середовища;

- екологічний моніторинг і оцінка стану навколишнього середовища;

- прогнозування та розробка цільових механізмів збере­ження, відновлення і охорони навколишнього середовища.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ:

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: зробити самоаналіз теми, виявити власні резерви для підвищення рівня навчальної діяльності.

ВИКЛАДАЧ – Медвідь С.А.