Лекція №12 (2 год.)

ТЕМА: Громадські екологічні організації

МЕТА:  

навчальна: ознайомитися із засадами екологічної політики в Україні, екологічними організаціями та рухами;

розвиваюча: продовжувати формувати науковий світогляд про різноманітність об’єктивно існуючого оточуючого світу і причинно-наслідкові зв’язки в ньому, розвивати вміння студентів порівнювати, вести дискусію;

виховна: виховувати розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини, виховувати бережне ставлення до навколишнього природного середовища.

ОБЛАДНАННЯ: дошка.

ПЛАН

1. Участь України в міжнародному співробітництві в галузі охорони навколишнього середовища.

2. Громадські екологічні організації і рухи.

Зміст лекції

1 Участь україни в міжнародному співробітництві в галузі охорони навколишнього середовища

У своїй екологічній політиці Україна виходить з необхідності забезпечення загальної безпеки і розвитку міжнародної природо­охоронної співпраці на користь теперішнього і майбутніх поко­лінь. Саме тому в Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" міжнародна співпраця проголошена од­ним із принципів охорони навколишнього середовища.

Українська держава з перших днів незалежності бере активну участь у міжнародних природоохоронних заходах та реалізації екологічних програм і проектів:

• Так, відповідно до Закону «Про природно-заповідний фонд України» від 26 лис­топада 1993 року видано Указ Президента України «Про біосферні заповідники», яким затверджено перелік біосферних заповідників в Україні, що внесені Бюро міжнародної коорди­наційної ради з програми ЮНЕСКО «Людина та біосфера» до міжнародної мережі біосферних заповідників. Станом на лис­топад 1993 року таких заповідників було три: Асканія-Нова (Херсонська обл.), Чорноморський (Херсонська, Миколаївська обл.), Карпатський (Закарпатська обл.).

• Міністерству закор­донних справ України та Академії наук України доручено під­готувати матеріали, необхідні для підписання угоди з Респу­блікою Польща та Словацькою Республікою про створення міжнародного біосферного заповідника «Східні Карпати».

Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколиш­нього природного середовища займає одне з важливих місць у зовнішньополітичному курсі України.

Україна є членом провідних міжурядових організацій, діяльність яких пов'язана з вирішенням проблем охорони на­вколишнього середовища та ядерної безпеки. Однією з найбільш поширених і ефективних форм міжнародного співробітництва є участь України в розробці та реалізації спільних програм і про­ектів. Україна є учасницею декількох десятків природоохорон­них конвенцій глобального та регіонального значення та дея­ких інших угод і протоколів.

2 Громадські екологічні організації і рухи

У світі існує значна кількість міжнародних екологічних організацій, які проводять різні наукові дослідження впливу діяльності людини на клімат, атмосферу, гідросферу, ґрунти, рослинність і тваринний світ, передбачення землетрусів і цунамі, роботи в галузі біологічних та генетичних наслідків забруднення навколишнього середовища.

Реалізують ці про­екти такі організації, як:

• ЮНЕП (Програма ООН з навколиш­нього середовища), створена в 1973 р., яка координує всі види діяльності в галузі захисту навколишнього середовища, розробляє програми подальших спільних дій у цій галузі;

• ВМО (Всесвітня метеорологічна організація);

• ЮНЕСКО (Організа­ція Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури);

• ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я);

• ЄЕК (Європейська економічна комісія);

• ММО (Міжнародна морська організація);

• МАГАТЕ (Міжнародна організація з радіологічного захисту);

• МСОП (Міжнародна спілка охорони природи, природних ресур­сів), заснована у 1948 році;

• МОДМ (Міжнародна рада з дослі­джень моря);

• МОК (Міжнародна організація з питань зміни клімату);

• ВФДП (Всесвітній фонд дикої природи) засно­ваний у 1961 році;

• Римський клуб, заснований у 1968 році;

• Сгееnреасе (Зелений світ), заснований канадськими захисниками природи у 1971 році;

• Всесвітня комісія з навколишнього сере­довища (1983);

• Глобальне водне партнерство (ГВП).

УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ:

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: зробити самоаналіз теми, виявити власні резерви для підвищення рівня навчальної діяльності.

ВИКЛАДАЧ – Медвідь С.А.