3 Стратегія екорозвитку суспільства

На Конференції ООН з навколишнього середовища і розвит­ку в Ріо-де-Жанейро (1992) були сформульовані принципи про нерозривність еколого-економічних зв'язків: економічний роз­виток у відриві від екології приводить до перетворення планети на пустелю; натиск на екологію без економічного розвитку зак­ріплює злидні і несправедливість.

Особливий акцент ставився на тому, що поняття сталого роз­витку суспільства припускає забезпечення можливості задоволен­ня потреб нинішнього покоління людей без загрози можливості задоволення потреб поколінь прийдешніх.

У широкому розумінні стратегія екорозвитку спрямована на досягнення гармонії між людьми (один з одним), між Суспільством і Природою.

Стратегія екорозвитку базується на таких основних прин­ципах:

- забезпечення гармонізації співіснування людини і природи;

- невід'ємність захисту навколишнього середовища в про­цесі розвитку суспільства;

- відповідальність держави за погіршення стану навколиш­нього середовища в процесі розвитку суспільства;

- нарощування національного потенціалу країни для забез­печення екорозвитку;

- здійснення заходів щодо екологізації господарської діяль­ності, усунення причин забруднення, а не їх наслідків;

- проведення оцінки екологічних наслідків усіх видів діяль­ності, які можуть негативно вплинути на навколишнє природне середовище;

- регіональні і локальні завдання екорозвитку повинні підпо­рядковуватися глобальним і національним цілям запобігання екологічної кризи й оптимізації середовища існування людини (принцип «мислити глобально - діяти локально»);

- регіональний екорозвиток передбачає функцію раннього за­побігання несприятливим екологічним тенденціям або ж гарантії їх мінімізації (незнання наслідків не звільнює суспільство від відпо­відальності за руйнацію навколишнього середовища);

- цілі екорозвитку є первинним щодо цілей економічного розвитку (принцип екологічного імперативу);

- розміщення і розвиток матеріального виробництва на певній території необхідно здійснювати відповідно до її екологічної тех- ноємності (принцип еколого-економічної збалансованості);

- екологічна безпека суспільства тісно пов'язана з рівнем культури і вихованості людей в цьому суспільстві.

Перехід до сталого розвитку потребує безумовного викорі­нення стереотипів мислення, які нехтують можливостями біос­фери і породжують безвідповідальне ставлення до забезпечення екологічної безпеки. На думку деяких учених, рух людства до сталого розвитку - ноосферогенез - повинен привести зрештою до передбаченої В.І. Вернадським ноосфери - сфери розуму.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ:

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: зробити самоаналіз теми, виявити власні резерви для підвищення рівня навчальної діяльності.

ВИКЛАДАЧ – Медвідь С.А.

Лекція №11 (2 год.)

ТЕМА: Міжнародний екологічний процес

МЕТА:  

навчальна: на основі набутих студентами знань про взаємозв^,язки живих організмів із довкіллям, принципи дії екологічних чинників на біоту, вплив стаціонарних джерел антропогенного забруднення на навколишнє середовище та здоров’я населення, ознайомити їх із головними причинами екологічної кризи на планеті;

розвиваюча: продовжувати формувати науковий світогляд про різноманітність об’єктивно існуючого оточуючого світу і причинно-наслідкові зв’язки в ньому, розвивати вміння студентів порівнювати, вести дискусію;

виховна: виховувати розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини, виховувати бережне ставлення до навколишнього природного середовища.

ОБЛАДНАННЯ: дошка.

ПЛАН

1. Міжнародна діяльність у галузі збереження біосфери і цивілізації.

2. Нові форми міжнародного екологічного співробітництва.