2 Основні аспекти радіоекології

Радіоекологія – розділ екології, що вивчає вплив іонізуючого випромінювання на навколишнє середовище, акумуляцію радіоактивних речовин в організмах та їх міграцію в біосфері, визначаючи засоби захисту людини від шкідливих впливів, що пов’язані із радіоактивним забрудненням екосистем.

Радіація – іонізуюче випромінювання, що виникає у процесі мимовільного розпаду ядер нестабільних хімічних елементів.

Виявлення закономірностей, що лежать в основі процесів радіоактивного розпаду, має велике значення для багатьох галузей народного господарства. Так, особливий практичний інтерес становлять: міграція радіонуклідів у харчових ланцюгах організмів (у т.ч. сільськогосподарських тварин і людини); обрив або ослаблення екологічних зв'язків; дезактивація сільськогосподарських земель, водойм і т.п., забруднених радіонуклідами; пошук родовищ радіоактивних руд (за радіоактивнистю рослин-індикаторів); виявлення територій суходолу й акваторій, забруднених штучними радіонуклідами.

Результати радіоекологічних досліджень дуже вплинули на прийняття міжнародних конвенцій, спрямованих на обмеження випробувань ядерної зброї й відмову від його застосування в умовах війни. На основі рекомендацій радіоекології у промисловості розробляються й впроваджуються замкнені цикли охолодження ядерних реакторів, уловлювачі радіоактивних аерозолів, методи зберігання й знешкодження радіоактивних відходів, що виключають їх потрапляння в навколишнє середовище.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ:

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: зробити самоаналіз теми, виявити власні резерви для підвищення рівня навчальної діяльності.

ВИКЛАДАЧ – Медвідь С.А.

Лекція №9 (2 год.)

ТЕМА: Екологічні проблеми України та регіонів

МЕТА:  

навчальна: ознайомитись зі станом навколишнього природного середовища України, її природно-ресурсним потенціалом, екологічними проблемами, як на державному, так і на регіональному рівні; запропонувати основні напрями поліпшення екологічної ситуації в Україні та регіоні, на території якого ми проживаємо;

розвиваюча: продовжувати формувати науковий світогляд про різноманітність об’єктивно існуючого оточуючого світу і причинно-наслідкові зв’язки в ньому, розвивати вміння студентів порівнювати, вести дискусію;

виховна: виховувати розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини, виховувати бережне ставлення до навколишнього природного середовища.

ОБЛАДНАННЯ: дошка, презентаційні матеріали, відеоматеріали «Віденський досвід для України».

ПЛАН

1 Причини розвитку екологічної кризи в Україні.

2 Коротка характеристика екологічних умов:

2.1 Полісся;

2.2 Карпат і Закарпаття;

2.4 Донецько-Придніпровського регіону

2.4 Чорного і Азовського морів.

Зміст лекції

1 Причини розвитку еклогічної кризи в україні

Такими причинами виявилися:

• екстенсивне використання всіх видів природних ресурсів;

• адміністративно-командне концентрування на невеликих пло­щах величезної кількості надпотужних хімічних, металургійних, нафтопереробних і військових промислових підприємств і комплексів, інших «гігантів соціалістичної, індустрії», а також прискорена реалізація грандіозних планів «підкорення» при­роди;

• цілковите нехтування традиціями господарювання, можливос­тями природи регіонів та інтересами корінного населення;

• інтенсивна хімізація й хибні способи організації сільськогоспо­дарського виробництва (наприклад створення величезних колгоспів і радгоспів);

• гігантські масштаби меліораційних робіт без відповідних наукових обґрунтувань та ефективних технологій;

• відсутність протягом повоєнного періоду об'єктивних довго­строкових екологічних прогнозів щодо наслідків реалізації планів розвитку промислового виробництва, енергетики, транспорту;

• використання на переважній більшості виробництв застарілих технологій та обладнання, низькі темпи модернізації під­приємств;

• невиконання чинних законів стосовно охорони навколишньо­го природного середовища й відсутність підзаконних актів для їх ефективної реалізації;

• відсутність дійового державного контролю за виконанням законів про охорону природи та системи покарань за шкоду, заподіяну довкіллю;

• відсутність постійної об'єктивної інформації для широких мас населення про екологічний стан природного середовища;

• низький рівень екологічної освіти;

• різке прискорення негативних економічних, соціально-політичних та екологічних процесів в Україні у зв'язку з най­більшою техногенною катастрофою XX століття — аварією на Чорнобильській АЕС;

• відсутність дійових економічних стимулів для ресурсо- та енергозбереження.