Додаткові реакції

а) реагування на нагрівання на відкритому вогні (роботу здійснюють з сухим добривом):

• селітри плавляться, закипають і поступово згорають; після кальцієвої селітри залишається білий наліт;

• амонійні добрива і сечовина плавляться і димлять, при чому чути запах аміаку;

• натрієва селітра після нанесення на відкрите полум‘я забарвлює його у жовтий колір, калієва селітра – у фіолетовий;

• калійні добрива потріскують або залишаються без зміни;

• фосфорні й вапнякові добрива залишаються без зміни, тільки кісткове борошно дає запах паленої кістки.

б) відношення розчину добрива до індикаторного паперу (реакція добрива):

• почервоніння паперу вказує на кислу реакцію добрива;

• посиніння паперу свідчить про лужну реакцію добрива;

• забарвлення індикаторного паперу не змінюється – реакція нейтральна.

Хід роботи. Роботу виконують у такій послідовності. Беруть зі штатива пробірку з невідомим добривом, записують номер, указаний на пробірці, і уважно оглядають його зовнішній вигляд. Заносять дані огляду: колір, фізичний стан (кристалічний порошок, гранули або аморфний порошок), запах та ін.

Далі приступають до розпізнавання добрив за якісними реакціями, користуючись “Схемою розпізнавання мінеральних добрив”.

2-3 г досліджуваного добрива вміщують в пробірку, додають до 2/3 її об’єму дистильованої води і добре перемішують, закривши пробірку пальцем. Спостерігають за розчинністю добрива. Є добрива, які розчиняються цілком без залишку або з легкою каламуттю, яка довго не випадає в осад. Вони добре розчинні у воді і їх треба шукати у лівому боці (якщо добриво кристалічне) або в центрі (якщо це гранули) схеми.

Якщо добриво у воді не розчиняється або розчиняється дуже погано (розчин дуже каламутний, добриво швидко сідає на дно пробірки), має вигляд аморфного борошнистого порошку, то його слід шукати у правому боці схеми.

Дані спостережень записують у зошит.

За характерними для даної речовини хімічними й фізичними властивостями, які зазначено в клітках і на стрілках “Схеми розпізнавання мінеральних добрив”, установлюють назву невідомого добрива. Для цього розчин добрива з пробірки, де перевірялась його розчинність, розливають у три пробірки і згідно схеми діють розчином того чи іншого реактиву, якого додають небагато – 2-3 краплини. Спостерігають за появою характерних ознак: запах аміаку (при дії лугом), випадання безкольорового або забарвленого осаду (при дії хлористим барієм, азотнокислим сріблом). При відсутності характерних ознак при додаванні якогось реактиву, другий і третій, згідно схеми, реактив приливають відповідно у другу і третю пробірку з розчином даного добрива, тобто два реактиви в одну пробірку з розчином додавати не можна.

Якщо, згідно схеми, на сухе добриво треба діяти кислотою, то його вміщують у фарфорову чашку у вигляді невеликого горбка, додають 4-5 крапель кислоти і спостерігають за наявністю чи відсутністю скипання.

Реагування на відкритий вогонь випробовують з сухим добривом.

Невелику кількість досліджуваного добрива насипають в ложечку, вміщують у полум‘я спиртівки або сухого пального і спостерігають за появою характерних ознак, які вказані в схемі. Для визначення забарвлення полум‘я на нього наносять невелику кількість добрива.

Реакцію добрива розпізнають так. невелику кількість добрива кладуть у пробірку й розчинять у дистильованій воді. В утворений розчин опускають індикаторний папір і спостерігають за зміною його кольору. Після цього папір виймають з розчину й порівнюють із стандартною шкалою, де приведені різні кольори індикаторного паперу при тому, чи іншому значенні рН розчину.

Після розпізнавання добрива записують його повну назву і хімічну формулу.