6. Перепишіть текст, уставляючи пропущені букви, розкриваючи дужки та знімаючи риску. Поставте розділові знаки й поясніть їх.

(У, В) інформаційному суспіл...ствіфахівец... має (у,в)міти швидко сприймати будь/яку форму мовлен...я (с,з)хоплювати необхідну інформацію створювати монологи в...сти діалоги к...руватис...стемоюмовлен...євих комунікацій (у,в) межах своєї комп...тенції тощо. Слово один (з,із) інструментів професійної діял...нос..ті лікарів педагогів право/захис...никівмен...джерів журналістів та ін. Від багат...ва словникового запасу рівня кул...тури мови і техніки мовлен...я значною мірою залежать професійна майстерніст... імідж та успіх особистості.

Будь/яка професійна діял...ніс...ть потребує певних мовно/комунікативних умін... (У,в)же на етапі праце/влаштуван...ян...обхідно (у,в)міти складати резюме спілкуватися по телефону писати електрон...іповідомлен...я і листи брати участ... (у,в) спів/бесіді заповнювати бланки (З посібника).

7. Відредагуйте слова й словосполучення, звертаючи особливу увагу на порушення словотвірних норм.

Безграмотний, газогенераторщик, газозварщик, гардеробщиця, голодовка, догадуватися, закупочний, ігровий, мебельний, намотчик, настильщик, отборщик геологічних проб, робочий, розкатчик, розкройщик, розфасовщик, рубщик дроту, сушильщик, товарооборот, угощати, формовщик, чистильщик, шихтовщик.

8. Відредагуйте речення, де порушено порядок слів.

1. Наведені в цьому розділі, типові форми документів використовуватися можуть для укладання науково-технічної продукції. 2. За цим договором несе відповідальність за неналежне використання обов’язків орендар. 3. Через свого представника з числа співавторів ознайомитися з усіма матеріалами мають право автори. 4. Сторони за взаємною згодою достроково мають право розірвати договір. 5. Під час перебування делегації з офіційним візитом неофіційні зустрічі організовують також. 6. За взаємною домовленістю визначається місце і час проведення переговорів. 7. Якщо цього не вимагає ситуація, ділові листи не повинні бути надто довгими.

9. Запишіть речення, розставляючи розділові знаки. Поясніть пунктограми.

Якщо людина своїми діями заслужила погане ставлення людей до себе то хоч би якою була вона багатою хоч би яку високу посаду обіймала якої слави зажила все це не переважить на терезах людську осуду.

Для того щоб у колективі шанували й любили треба на мій погляд сумлінно ставитись до діла працювати для людей для суспільства. Я знаю багатьох хто вважає себе дуже щасливим саме тому що все своє свідоме життя плідно працював. І для мене завжди в житті на першому місці був труд. Зараз теж усе чим живу це робота роботаробота… Це та воля до праці яка рухає моїми помислами й вчинками. (М. Амосов).

Теоретичнийматеріал

Орфоепічні норми регламентують правила вимови звуків, звукосполучень та граматичних форм слів.

Українській мові властива милозвучність( евфонія ), яка виявляється в плавності, мелодійності, інтонаційній виразності мовлення.

Українська мова різними засобами уникає також збігу приголосних, цьому сприяють:

а) складні фонетичні процеси: чергування, уподібнення та стягування – під час словотворення: моряцький (моряк + ський), калуський (Калуш + ський), петербурзький (Петербург + ський);

б) кріпаччина (а не кріпацьчина), Одещина (а не Одесьчина), їжджу (а не їзджу), тріщина (а не трісчина);

в) явище спрощення: обласний (область + ний), тижневий (тиждень + евий), провісник (вість + ник);

г) уникнення апострофа при збігу кореневих приголосних: мавпячий (а не мавп'ячий), різдвяний (а неріздв'яний), рутвяний (а нерутв'яний), горохвяний (а не горохв'яний);

ґ) уникнення явища подовження в позиції між приголосним та голосним: Керчю (а не Керччю), вістря (а не вістрря чи вістр'я), листя (а не лисття);

д) поява голосного і в кінці префіксів та прийменників: розібратися, зів'янути, підійшовши, надіслати, відігратися, надімною, переді мною, зі стогоном;

е) чергування у – в, і – й, з – із – зі(зо), -ся-сь тощо: мусив утікати; дощ і вітер; муляж із пап'є-маше; підхопилася вранці.

Якщо доводиться вибирати між збігом голосних і збігом приголосних, то, як правило, усувається збіг голосних, навіть якщо при цьому виникає збіг приголосних: надіслали в травні (а не надіслали у травні), гуркотнеча й скрегіт (а не гуркотнеча і скрегіт).

Акцентуаційні норми визначають правильне наголошування слів.

В українській мові наголос у словах силовий (наголошений склад виділяють більшою силою голосу ), вільний (не фіксований на жодному складі), рухомий (може змінювати своє місце у формах того самого слова ).

Правильність наголошування слів – обов'язкова ознака культури професійного мовлення особистості. Перевірити наголошування слів та їхніх форм можна за орфоепічними й орфографічними словниками, а також за спеціальними словниками наголосів.

Словотвірні норми встановлюють закономірності утворення нових слів за наявними в мові словотвірними моделями. Часто в усному мовленні спостерігаємо відхилення від норм українського словотворення під впливом російських відповідних лексем. Однак треба пам’ятати, що в кожній мові діють свої закони і багато слів, які мають спільний корінь в інших слов’янських мовах, можуть відрізнятися префіксами, суфіксами: заплатити (рос. уплатить).

Синтаксичні нормирегулюють вибір побудови словосполучень, простих і складних речень.

1. Прямий порядок слів у реченні. В офіційно-діловому стилі переважає прямий порядок слів у реченні, що передає загальний зміст без спеціального виділення окремих його елементів. Підмет стоїть перед присудком, узгоджене означення – перед означуваним словом, неузгоджене – одразу після нього, обставини вживаються довільно, додаток займає позицію після слова, яке ним керує. Вставні слова стоять на початку речення, якщо стосуються змісту всього речення. Непрямий порядок слів у ділових паперах доцільний лише в тому разі, коли логічний наголос падає на присудок.

2. Правильна побудова однорідних членів речення (ОЧР). Не можна поєднувати в одному однорідному ряді логічно далекі або несумісні поняття, напр.: у творах і віршах письменника; він побував у Грузії, Вірменії і Баку.

3. Точність у поєднанні зв’язком керування. Помилки в системі керування виникають унаслідок того, що при словах, які вимагають після себе певного відмінка, використовують невідповідні форми, напр.: властивий комусь (Д.в.) (а не властивий для когось), характерний для когось (Р.в.) (а не характерний комусь), сповнений гордості (а не гордістю). Слід стежити за правильним уживанням прийменникових та безприйменникових конструкцій, напр.: дотичний до проблеми (а не дотичний проблемі), оплатити послуги (а не оплатити за послуги).

4. Правильна координація підмета з присудком, напр., якщо підмет виражений словосполученнями, до яких уходять слова половина, півтора, півтори та іменник у Р. в., то присудок виступає у формі однини: Минуло півтора року; якщо підмет виражений займенником хто, то присудок уживається у формі однини; якщо підмет виражений сполученням іменника в Н. в. однини та іменника в О. в. з прийменником з, то присудок має бути в множині: Замовник і виконавець беруть участь у погодженні документації.

5. Нормативне вживання дієприслівникових зворотів.

Слід пам’ятати, що дієприслівник передає додаткову дію по відношенню до основної, вираженої дієсловом-присудком, і стосується одного й того ж предмета, напр.: Доопрацювавши проект, члени комісії його затвердили (а не Доопрацювавши проект, він був затверджений членами комісії).

6. Правильне вживання складних речень. Необхідно дотримуватися чіткості й правильності в їх побудові, не допускати вживання великої кількості сурядних і підрядних частин в одному реченні.