Технологія серцево-легеневої реанімації за Пітером Софаром (Великобританія)

І. Заходи по елементарній підтримці життя

Етап А (від англійського air way – шлях повітрю)- контроль і відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів:

• надання потерпілому (хворому) фізіологічного положення на правому боці з рукою під щелепою;

• тріада Софара: 1) максимальне перерозгинання голови в атлантоокципітальному з’єднанні; 2) утримання нижньої щелепи; 3) відкриття рота;

• механічне виділення сторонніх тіл з дихальних шляхів (пальцем, відсмоктувачем);

• надання хворому положення для проведення серцево-легеневої реанімації (максимальне розгинання голови дозаду, тверда горизонтальна основа, підняття на 25-30 градусів нижніх кінцівок).

Етап В (від англійського breath for victim – дихання для жертви): екстренна штучна вентиляція легень і оксигенація крові; методи: на догоспітальному етапі “рот в рот”, “рот в ніс”, “рот в рурку” (домагатися подвійного дихального об’єму) з частотою 12 вдохів за 1 хв. (1 вдох в 5 секунд); на початку СЛР – 3-5 глибоких вдохів. Ефективність: вільне роздування грудної клітки і синхронне передньої черевної стінки під час вдоху.

Етап С (від англійського circulation the blood – підтримка циркуляції крові) – відновлення мінімального кровотоку методами прямого і непрямого масажу серця з частотою 1 за 1 сек. (60 за 1 хв.) з притиском на висоті компресії на 0,5 сек.

Якщо реаніматолог один: на 2 вдохи 15 компресій грудної клітки. Якщо реанімують двоє, то домагатись, щоб вдох хворого співпадав з 5-ою компресією грудної клітки. Ефективність: звуження зіниць, поява пульсації на периферійних артеріях, зміна кольору шкіри і слизових (зникнення ціанозу).

ІІ. Заходи по відновленню самостійного кровообігу і стабілізації діяльності серцево-легеневої системи

Етап Г – медикаментозна та інфузійна терапія (не визначаючи механізму зупинки серцевої діяльності):

АДРЕНАЛІН 0,1% по 0,5 мг в 5-10 мл фізіологічного розчину кожні 5 хв.):

в/в через підключичну вену (якщо вона спунктована до початку СЛР) або в периферійні вени через флексульку;

краще: ендотрахеально або сублінгвально;

внутрішньосерцево не рекомендується (небезпека ураження лівої коронарної артерії і провідної системи серця).

АТРОПІН 0,1% 0,5-1,0 мл в 5 мл фізіологічного розчину 1 ммоль/кг, з подальшим введеням її по 0,5 ммоль/кг кожних 10 хв.;

ПРЕДНІЗОЛОН 30-60 мг;

КАЛЬЦІЮ ХЛОРИД – не вводиться !

Етап Д – діагностика виду (механізму) зупинки серця: асистолія, фібриляція (тонічна – дрібнохвильова, атонічна – великохвильова).

ДІАГНОЗ: асистолія. СЛР продовжується так само, як на етапі “Г” (адреналін), плюс електрокардіостимуляція (наприклад, ЧСЕКС).

ДІАГНОЗ: фібриляція атонічна. Застосовують кардіотоніки до переведення її у тонічну.

Етап Е – електроімпульсна терапія (дефібриляція, кардіоверсія).

ДІАГНОЗ: електромеханічна дисоціація – заходи ті ж, що й у випадку асистолії, тобто адреналін, преднізолон.

ІІІ. Пролонговані заходи або заходи для тривалого підтримання життя (церебральна реанімація)

Етап Ж – встановлення причини зупинки серця і з’ясування можливості і доцільності подальшої СЛР (уремія, термінальна стадія раку, масивна травма черепа, при якій життя неможливе). Вирішується проблема евтаназії. В разі прийняття рішення про дальшу боротьбу за життя жертви – починається церебральна реанімація плюс лікування в рамках основного захворювання.

Етап З – церебральна реанімація: правило 5-ти “г”:

1. Гіпертензія – домагатися, щоб АТ був на 20-30% вищим від вихідного рівня, тобто добиватись, щоб середній АТ (сума діастолічного і 1/3 пульсового АТ) дорівнював 100-120 мм рт. ст. ДОФАМІН пстійно в/в краплинно, краще через апарат "LINEOMAT”;

2. Гіпервентиляція (ШВЛ);

3. Гепаринізація (профілактика ДВЗ-синдрому) – по 5000 ОД гепарину кожні 4 години в/в краплинно або через "LINEOMAT” постійно упродовж доби (24000 ОД/добу);

4. Гемодилюція (поліпшення реологічних властивостей крові, контроль: гематокрит до 30-32, ПЕРФТОРАН в/в краплинно 1000-1200 мл;

5. Гіпотермія (в разі невідновлення свідомості) – краніоцеребральна, до температури тіла 32-30 градусів. Методи: фізичне охолодження – льод, мокрі, холодні простирадла тощо.

6. Набряк головного мозку: осмодіуретики – манітол (2 мг/кг двічі на добу) плюс лазикс (60-120 мг).

7. Глюкокортикостероїди (з метою блокади фосфоліпази)- ПРЕДНІЗОЛОН – 90-600 мг/добу або ДЕКСАМЕТАЗОН – 50-60 мг/добу.

8. Барбітурати (для боротьби з гіпоксією мозку) – ТІОПЕНТАЛ 3-5 мг/кг, ГОМК – 20 мг/кг, нейролептики (ДРОПЕРИДОЛ), анксіолітики (СЕДУКСЕН), ДИФЕНІН – 500 мг/добу, МАГНІЮ СУЛЬФАТ 25% 15-25 мл в/в.

9. Антиоксиданти: токоферол, вітамін С, глютамінова кислота. Хелатотвірні засоби для солей важких металів. Десфероксамін.

10. Виключення великих концентрацій кисню (50% кисень). Заборона гіпербаричної оксигенації.

11. Не застосовувати глюкозу, заборона ксантинів (еуфілін), трентал.

12. Антагоністи кальцію – верапаміл, ніфедипін (Кальцій активує протеоліз, сприяє лізису нервових клітин).

13. Блокада утворення лейкотрієнів і простагландинів. Нестероїдні протизапальні середники – в дозах, які блокують утворення тромбоксану. Аспірин, ацелізин – в/в.

14. Інгібітори пртеолізу – контрикал, гордокс.

15. Ноотропи: пірацетам, ноотропіл, пангам, аміналон.

16. Екстракорпоральні методи детоксикації: гемосорбція. плазмаферез, ультрафільтрація. гемофільтрація.

Етап І – заключний: інтенсивна терапія змін і ускладнень з боку інших органів і систем.

2