Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ретроспективний аналіз Кашлюк .doc
Скачиваний:
137
Добавлен:
09.09.2014
Размер:
242.69 Кб
Скачать

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

Кафедра епідеміології

Зав. кафедри: проф. Колесникова І. П.

Викладач:

Ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності на кашлюк

Виконав: студент V курсу

Київ 2011р.

Зміст

Вступ 3

Аналіз багаторічної динаміки захворюваності на кашлюк. 6

Аналіз річної динаміки захворюваності на кашлюк 11

Аналіз розподілу захворюваності на кашлюкпо вікових групах 12

Рекомендації щодо покращення епідемічної ситуації при захворюванні на кашлюк 14

Використана література 15

Вступ

Кашлюк - бактеріальна антропонозна інфекція дихальних шляхів, яка супроводжується у разі типового перебігу характерними приступами спазматичного кашлю, поширюється через крапельний механізм передачі, ура­жає переважно дітей раннього віку.

Актуальність. Протягом останніх десятиліть у розвинутих країнах світу проводять обов'язкову вакцинацію проти кашлюку, завдяки чому значно знизилися захворюваність та смертність від цієї інфекції. Однак подальшого зменшення рівня захворюваності на кашлюк не спостерігається, а в останні роки відзначають навіть певне зростання його. Особливу загрозу кашлюк становить для дітей 1-го року життя.

Сприйнятливість до коклюшу при спілкуванні з хворим ви­сока (індекс сприйнятливості дорівнює 0,8—0,9). Слід зазначити, що в крові новонароджених немає протикашлюкових антитіл, оскільки вони представлені ІgМ,.які через_плаценту не проходять. Через це діти можуть хворіти на кашлюк уже в перші дні життя.

Імунітет після перенесеної хвороби зберігається протягом усього життя, повторні випадки захворювання зустрічаються дуже рідко. Імунітет, який виникає у відповідь на вакцинацію, не забезпечує абсолютного захисту (коефіцієнт епідеміологічної ефективності становить 80—90 %). За даними О.О.Сохіна та співавторів (1990), мінімальний захисний титр протикашлюкових антитіл — 1 : 80 (у РПГА).

Джерело збудника інфекції. Для кашлюку характерний поліморфізм клінічної картини. Найбільшу епідеміологічну за­грозу становлять хворі з легкими формами (понад ЗО % усіх хво­рих), діагноз кашлюку у яких не встановлюють або встановлюють надто пізно.

Заразність хворого в різні періоди перебігу хвороби неодна­кова. Найбільшою вона буває в катаральний період, який триває 1,5—2 тиж. Відомо, що клінічна діагностика кашлюку в ката­ральний період пов'язана зі значними труднощами, оскільки в цей період за своїм перебігом кашлюк нагадує ГРВІ іншої етіології. Протягом хвороби заразність знижується, а наприкінці її збудник кашлюку, як правило, уже не виділяється. Тривалість виділення збудника визначається тяжкістю клінічного перебігу хвороби. У хворих з легкою формою інфекційного процесу тривалість виділення збудника менша порівняно з тими хворими, у яких коклюш ха­рактеризується тяжким перебігом.

Період інкубації триває від 2 до 14 діб, переважно 5—7 діб.

Механізм передачі. Кашлюк — типова інфекція дихальних шляхів, яка поширюється через крапельний механізм передачі. Зараження кашлюком відбувається через повітря, в яке від хворо­го під час розмови і кашлю потрапляють крапельки катарального секрету разом зі збудником. Механізм передачі збудника через предмети побуту, дитячі іграшки та харчові продукти неможли­вий у зв'язку з низькою стійкістю палички кашлюку в навколиш­ньому середовищі.

Особливості епідемічного процесу. В епідеміології кашлюку розрізняють два періоди: довакцинальний і вакцинальний. На початку вакцинального періоду використовували кашлюкову моновакцину, а з 1961 р. використовують асоційований препарат — адсорбовану кашлюково-дифтерійно-правцеву вакцину. В усіх регіонах, де проводять обов'язкову протикашлюкову імунізацію, протягом багаторічного спостереження виявлено її високу епідеміологічну ефективність. Різко знизилися показники захво­рюваності на кашлюк та смертності від цієї інфекції.

Незважаючи на зниження рівня захворюваності на кашлюк, періодичність епідемічного процесу у вакцинальний період про­стежується, хоча підйоми захворюваності спостерігаються на низькому рівні. Підйоми захворю­ваності відзначаються через 3—5 років з перевищенням рівня за­хворюваності в міжепідемічний період у 2—4 рази.

Захворюваність на кашлюк у країнах, де проводять

обов'язкову вакцинацію, в останні 25—ЗО років стабілізувалась

на низькому рівні, хоча й неоднаковому в різних країнах. Це,

можливо, пов'язано з якістю вакцини та організацією і проведенням

іммунізації. В сучасних умовах епідемічні спалахи кашлюку

бувають дуже рідко, в дитячих колективах і сім'ях реєструються

поодинокі випадки захворювання серед невакцинованих, а також

іноді серед вакцинованих дітей.

В Україні в довакцинальний період відзначали ріст захворюваності в літні місяці. У вакцинальний період підйом захворюваності також спостерігався в літні місяці, але найбільшою вона була в осінньо-зимовий період.

У довакцинальний період на частку дітей віком до 5 років припадало 80 % захворілих. Рівень захворюваності був най­більшим серед дітей 1-го року життя, що пояснюється відсут­ністю у них природженого протикашлюкового імунітету. Дорослі на кашлюк хворіють дуже рідко.

За умови планової імунізації випадки захворювань на кашлюк реєструють переваж­но у дітей віком до 6 років.

Специфічна профілактика.. Єдиним ефективним засобом впливу на епідемічний процес при кашлюкові є активна імунізація. Для цього використовують АКДП-вакцину. Цей препарат являє собою гомогенну суспензію кашлюшових мікробів 1 -ї фази, вби­тих 0,01 % натрію мертіолятом, очищених і концентрованих диф­терійного та правцевого анатоксинів. Натрію мертіолят — сіль ртуті, яка інактивує, консервує та стабілізує паличку кашлюку. У 1 мл вакцини міститься 20 млрд кашлюкових мікробів, ЗО флокулюючих одиниць дифтерійного і 10 одиниць зв'язування правцевого анатоксину. АКДП-вакциною щеплять дітей віком з З міс, які не мають протипоказань для введення цієї вакцини.

Згідно з діючим календарем, курс щеплення АКДП-вакциною складається з 3 внутрішньом'язових ін'єкцій препарату (по 0,5 мл) з інтервалом ЗО діб. Скорочення цих інтервалів не допускається. Проти кашлюку проводять одну ревакцинацію - у 18 міс вводять 1 раз АКДП-вакцину в дозі 0,5 мл. Інтервал між вакцинацією і ревакцинацією повинен становити не менше 12 міс і не більше 2 років. На введення АКДП-вакцини в основному за рахунок кашлюкового компоненту можуть бути загальні реакції — підвищення температури тіла протягом 1—2 діб, нездужання, припухлість та болючість у місці щеплення. Протиепідемічні заходи. Про кожний випадок захворювання на кашлюк надсилають термінове повідомлення до СЕС. До за­гальних протиепідемічних заходів проти кашлюку належать ран­ня діагностика та ізоляція хворих, а також бактеріоносіїв. Дітей з кашлем слід активно виявляти під час щоденного прийому в ди­тячі дошкільні заклади. Наявність кашлю без катаральних явищ з боку дихальних шляхів свідчить про можливість кашлюкової інфекції.

Хворих на кашлюк ізолюють удома, а за наявності клінічних та епідемічних показань — в інфекційному стаціонарі. Термін ізоляції залежить від тяжкості перебігу, тривалості судомного кашлю та наявності ускладнень. Усі хворі на кашлюк діти підлягають обов'язковій ізоляції на 25 діб з часу захворювання та етіотропному лікуванню.

У разі виявлення у колективах бактеріоносіїв їх допускають у колектив не раніше ніж через 14 діб з часу виділення збудника за наявності 2 негативних результатів бактеріологічного дослідження.

У зв'язку зі зростанням у сучасних умовах кількості легких і атипових форм кашлюку, у дітей, які кашляють 5 діб і більше, треба проводити бактеріологічне дослідження двічі.

При виявленні в дитячих дошкільних закладах хворих на кашлюк встановлюють карантин на 14 діб для усіх дітей, які спілкувалися з хворим. Із квартирних осередків дітей віком до 7 років, які спілкувалися з хворим на кашлюк, відокремлюють від колективу на 14 діб з часу ізоляції хворого.

Дітям 1-го року життя, які нещеплені або щеплені неповно, а також нещепленим дітям віком до 2 років, що спілкувалися з хворим на кашлюк, за показаннями рекомендують уводити до­норський імуноглобулін.

Подальше зниження захворюваності на коклюш, особливо серед дітей молодшого віку досягається шляхом проведення таких заходів: 1) ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюва­ності на кашлюк (багаторічна динаміка захворюваності, захворю­ваність дітей, які відвідують і не відвідують дитячі дошкільні за­клади, захворюваність за віковими групами, захворюваність щеп­лених дітей); 2) аналіз стану щеплення дітей АКДП-вакциною; 3) систематичний контроль за обгрунтованістю відведень щодо ще­плень проти, кашлюку та їх оцінка; 4) вибіркове обстеження дітей з закінченим курсом вакцинації, а також після ревакцинації на наявність протикашлюкових антитіл, насамперед на територіях з підвищеним рівнем захворюваності.

В осередках проводять щоденне вологе прибирання та провітрювання кімнат.

Соседние файлы в предмете Эпидемиология