Зміст

Лк1 Політологія як наука та навчальна дисципліна 3

1. Поняття об’єкта і предмета політичної науки. Влада, її зміст, джерела походження та сутність. 3

2. Проблема методів у політичній науці, їх класифікація та загальна характеристика. Еволюція методів політології у постмодерному світі та їх особливості. 5

3. Структура політичної науки та її функції: визначення і характеристика. 7

Лк2 Основні етапи становлення та розвитку пілітичного знання 8

1. ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ В СТ. ІНДІЇ ТА СТ. КИТАЇ. 8

2. АНТИЧНА ТРАДИЦІЯ В ПОЛІТИЧНІЙ НАУЦІ (СТ. ГРЕЦІЯ ТА СТ. РИМ) 9

3. ТЕОЛОГІЧНІ ВЧЕННЯ У ПОЛІТИЦІ (ТЕОРІЇ ПОЛІТИКИ АВРЕЛІЯ АВГУСТІНА ТА ХОМИ АКВІНСЬКОГО) 11

4. Раціоналізація політичної думки творчості Н. Макіавеллі (1469-1531) 12

5 . Політичні вчення нового періоду історії(17-18ст) 13

6. Проблема змін політичної науки у транзиті модерну і постмодерну 14

Лк3 Політичний процес та його суб’єктивні чинники. Політична свідомість та політична культура 15

1. Політичний процес: поняття, структура та способи ідентифікації. 15

2. Політична свідомість: визначення, типологія. Несвідоме у політиці. 16

3. Політична культура: поняття, структура та типи. 17

Пз1-2 Політична думка в Україні 18

1. Зародження і розвиток політичної думки в Україні. Політичні ідеї мислителів княжої доби (ІХ-ХІV ст.). 18

2. Політична думка в Україні за литовсько-польської доби (ХІV-ХVІІ ст.) та Нового часу (ХVП-ХVШ ст.). 20

3. Політичні вчення в Україні ХІХ ст. 22

4. Політична думка в Україні ХХ - початку ХХІ ст. основні концепції і напрями. Українська політична думка на еміграції 24

Пз3 Політична система суспільства 26

1. Сутність і значення політичної системи суспільства 26

2. Структура і функції політичної системи 28

3. Типи політичних систем. Політична система сучасного українського суспільства. 29

Пз4 Політичний режим 31

1. Поняття і структура політичного режиму 31

2. Типологія політичних режимів 32

3. Закономірності трансформації тоталітарних та авторитарних режимів у сучасній демократії. Політичний режим в Україні 34

Пз5 Держава як головна інституція політичної системи 36

1. Природа і сутність держави, її типологія. 36

2. Правова держава. 38

3. Форми державного правління та державного устрою. 40

Лк1 Політологія як наука та навчальна дисципліна

1. Поняття об’єкта і предмета політичної науки. Влада, її зміст, джерела походження та сутність.

ПОЛІТОЛОГІЯ (грец. politika – державні й суспільні справи і logos – слово, поняття, вчення) – наука, об’єктом якої є політика і її відносини з особистістю та суспільством.

ПРЕДМЕТОМ ПОЛІТОЛОГІЇ є вивчення об’єктивних закономірностей світового політичного процесу, політичних відносин в окремих країнах і групах держав; відносини між класами, державами, націями, де головне завдання полягає в тому, щоб утримати, зберегти або завоювати владу; способи управління соціально-політичними процесами.

СУТНІСТЬ ПОЛІТОЛОГІЇ полягає в аналізі структури державної влади, функціонуванні політичних інститутів, їх відносин з політичними ідеями і теоріями в різних політичних системах, політичної культури, взаємозв'язку політики з економікою, з іншими формами суспільної свідомості та діяльності. Зважаючи на те, що сутністю політики є не влада, а управління суспільством (влада виступає лише засобом політики), політологія може бути визначена і як наука про закономірності діяльності з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади.

М. Вебер (1864–1920), визначення влади. Влада означає для людини, яка нею володіє, можливість проводити свою волю у суспільних відносинах, незважаючи на чому заснована така можливість. Ф. Ніцше: воля до влади — базовий інстинкт людини.

Об'єктом політики є влада. Соціальна влада виникає разом із людським суспільством як його невід'ємний і необхідний елемент. Причинами її появи були: потреба самозбереження соціуму, необхідність у продовженні людського роду, об'єктивна неоднорідність соціальної структури будь-якого суспільства, потреба у колективному (суспільному) характері праці, персональні переваги людей у певних сферах життя.

Класичні джерела влади: сила(про силу в соціальному розумінні ("сила закону", "сила звички"). Соціальна влада може бути слабкою, але позбавлена сили, вона перетворюється у фікцію, оскільки нездатна втілити владну волю у життя.); гроші, капітал; інтелект, знання( якими повинні володіти суб'єкти влади у процесі її застосування. Знання наділяють владу передбачуваністю, компетентністю і планомірністю, надають їй цивілізованості).

Отже, визначальною рисою влади є здатність владарюючих суб'єктів нав'язувати оточуючим свою волю, тим самим панувати над підвладними. Звідси випливає і негативний аспект влади, який проявляється у можливості зловживання нею та довільного її використання.

Найвищим і найрозвиненішим видом політичної влади є державна влада. Державна влада — вища форма політичної влади, що спирається на спеціальний управлінсько-владний апарат і володіє монопольним правом на видання законів, інших розпоряджень і актів, обов'язкових для всього населення визначеної кордонами території. Суб'єктами (ті, хто здійснює) політичної влади є політична еліта (лідери, панівні групи, класи) — організовано активна меншість суспільства, що монополізує владу. Об'єктом (стосовно кого) політичної влади є решта населення держави — як конкретний індивід, так і маси, які становлять більш-менш організовану більшість суспільства, що підпорядкована еліті.

Носіями влади є державні та інші політичні організації, органи й установи, утворені для реалізації інтересів політично домінуючих соціальних груп. Політичність державної влади означає її публічність, возвеличення над суспільством і виступ від імені суспільства, здійснення спеціальним апаратом професійних управлінців керування державою, забезпеченість примусом. Державна влада — завжди політична влада. Сутність державної влади полягає у тому, кому належить державна влада і чиї інтереси вона представляє і захищає. Це можуть бути група, верства, клас, більшість членів суспільства чи суспільство загалом

Засоби, що їх використовують або вони можуть бути використані для здійснення влади політичною елітою, називають підставами або ресурсами політичної влади. 1) Структурні ресурси — закони, суд, державний апарат, партійна дисципліна, авторитет лідера, вплив регіональних владних структур. 2) Психологічні ресурси — страх, інтерес, віра, переконання. 3) Матеріальні ресурси — забезпечення матеріальних потреб, маніпулювання усілякими пільгами та привілеями, маючи на меті прихильність мас до влади та виконання ними її розпоряджень.

Кожна політична влада виконує ряд функцій у суспільстві:

1. Регулятивна — спрямовує політичну волю мас на регулювання життєдіяльності суспільства, правотворчість.

2. Інтегративна — полягає в об'єднанні соціально-політичних сил суспільства.

3. Мотиваційна — формує мотиви політичної діяльності, передусім загал ьнозначущі.

4. Стабілізуюча — націлює на стійкий розвиток політичної системи, громадянського суспільства.

Типологія суспільства: аграрне, премодерне (XI–XVI); індустріальне, модерне (XVI–XX); інформаційне, постмодерне (XXI).