1.3. Принципи підготовки фінансової звітності

Порядок заповнення форм фінансової звітності встановлюється Міністерством фінансів України за узгодженням із Державним комітетом статистики України. Форми фінансової звітності заповнюються в одиниці грошового вимірювання, вказаній на формі, в тисячах гривень. Квартальна фінансова звітність суб’єктами малого підприємництва, представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності і рештою всіх підприємств складається також у тисячах гривень.

Фінансову звітність підписує керівник і головний бухгалтер підприємства або фахівець, який за договором виконував роботу із ведення бухгалтерського обліку і складанню звітності (зареєстрований як підприємець). Підприємства, які мають філії, окрім фінансових звітів про власні господарські операції, зобов’язані складати і подавати консолідовану фінансову звітність. Склад консолідованої фінансової звітності: баланс (звіт про фінансовий стан) ф. № 1; звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) ф. № 2-к; звіт про рух грошових коштів — ф. № 3-к та ф. № 3-кн; звіт про власний капітал ф. № 4-к.

Для суб'єктів малого підприємництва П(С) БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» передбачає надання скороченої за показниками фінансової звітності у складі балансу і звіту про фінансові результати (ч. 3 ст. 11 Закону про бухгалтерський облік).

При цьому П(С) БО 25 передбачає існування двох типів фінансової звітності:

Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва об'єднує Баланс (форма № 1-м) і Звіт про фінансові результати (форма № 2-м).

Спрощений фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва включає Баланс (форма № 1-мс) і Звіт про фінансові результати (форма №2-мс).

Його складають: суб'єкти малого підприємництва — юридичні особи, які відповідають критеріям, певним п. 154.6 ПКУ, і що мають право на застосування спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат;

юридичні особи — платники єдиного податку, відповідні критеріям, певним пп. 4 п. 291.4 ПКУ тобто суб’єкти єдиного податку 3 групи.

Спрощений фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва включає Баланс (форма № 1-мс) і Звіт про фінансові результати (форма №2-мс).

Його складають: суб'єкти малого підприємництва — юридичні особи, які відповідають критеріям, певним п. 154.6 ПКУ, і що мають право на застосування спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат;

юридичні особи — платники єдиного податку, відповідні критеріям, певним пп. 4 п. 291.4 ПКУ тобто суб’єкти єдиного податку 3 групи.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких відносяться підприємства засновані на державній власності й органи, які здійснюють управління майном підприємств, засновані на комунальній власності, окрім власних звітів, складають і подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які відносяться до сфери управління. Об’єднання підприємств, окрім власної звітності складають і подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до їх складу.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити такі дані про підприємство: даті звітності у звітному періоді; про валюту звітності та одиниці її вимірювання; про відповідну інформацію щодо звітного і попереднього періоду; про облікову політику підприємства та її зміни; про консолідацію фінансових звітів; про припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; про обмеження щодо володіння активами; про участь у спільних підприємствах; про виявлених помилок минулих років і пов’язаних із ними коректування, переоцінки статей фінансових звітів; про іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними Положеннями (стандартами).

Діяльність українських підприємств повинна формуватися відповідно до загальноприйнятих принципів, що склалися на світовому ринку. Такі принципи містяться в Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку (МСБО) 1 «Надання фінансових звітів». Закон України «Про бух­галтерський облік і фінансову звітність» і Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 , передбачають регулювання бухгалтерського обліку і складання звітності в напрямі гармонізації з міжнародними стандартами. Принципи бухгалтерського обліку і підготовка фінансової звітності приведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 - Принципи бухгалтерського обліку і підготовка фінансової звітності

Принцип	Зміст
1	2
Автономності підприємства	Кожне підприємство розглядається як юридична особа, яка відособлена від власників. (п.18 П(С) БО – 1, ст.4 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»)
Безперервності діяльності	Оцінка активів і зобов’язань підприємства, виходячи із припущення, що його діяльність продовжуватиметься надалі. (п.18 П(С) БО – 1, ст.4 Закону «Про бух­галтерський облік| і фінансову звітність»)
Періодичності	Розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. (п.18 П(С) БО – 1, ст.4 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»)
Нарахування і відповідності доходів і витрат	Для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку в момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей. (п.18 П(С) БО – 1, ст.4 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність »)
Історичній (фактичною) собівартості	Пріоритетною є оцінка активів, виходячи з витрат на їх виробництво і придбання (п.18 П(С) БО – 1, ст.4 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»)
Єдиного грошового вимірника	Вимірювання й узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці. (п.18 П(С) БО – 1, ст.4 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»)
Превалювання змісту над формою	Операції повинні враховуватися відповідно до їх суті, а не тільки виходячи з юридичної форми.(п.18 П(С) БО – 1, ст.4 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»)
Обачності	Методи оцінки, які застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат, а також завищенню оцінки активів і доходів підприємства
Послідовності	Постійне з року в рік застосування вибраної облікової політики. Зміна має бути розкрита і обгрунтована у фінансовій звітності (п.18 П(С) БО – 1, ст.4 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»)
Повного освітлення	Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні дані й потенційні наслідки операцій і подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі (п.18 П(С) БО – 1, ст.4 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»)

Принципи нарахування в бухгалтерському обліку згідно МСФО та Концептуальній основі фінансової звітності. 

Принцип нарахування в бухгалтерському обліку застосовується, якщо суб'єкт господарювання визнає такі статті як активи, зобов'язання, власний капітал, дохід та витрати (елементи фінансової звітності) тоді, коли вони відповідають визначенням та критеріям визнання для цих елементів, тобто в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Це важливо тому, що інформація про економічні ресурси суб'єкта господарювання, що звітує, та вимоги до нього, а також про зміни в його економічних ресурсах і вимогах протягом певного періоду забезпечує кращу основу для оцінювання минулих та майбутніх фінансових показників суб'єкта господарювання, ніж інформація виключно про отримання грошових коштів та їх сплату протягом такого періоду.

Принцип безперервністі основан на припущенні, що суб’єкт господарювання є безперервно діючим і залишатиметься діючим в осяжному майбутньому і фінансова звітність складаються на цій основі.

Принцип своєчасності означає, що при прийняті рішення треба, мати інформацію вчасно, так щоб ця інформація могла вплинути на їхні рішення. Загалом, чим старіша інформація, тим вона менш корисна.

Принцип зрозумілості основан на тому, що фінансова звітність повинна бути зрозумілою для користувачів, а у разі потреби, мати змогу звернутися по допомогу до консультанта, щоб зрозуміти інформацію про складні економічні явища.

У Концептуальній основі фінансової звітності представлено основоположні якісні характеристики.

 Основоположними якісними характеристиками є доречність та правдиве подання.

Доречність. Доречна фінансова інформація може спричинити відмінності у рішеннях, які приймають користувачі. Інформація може спричини відмінність у рішенні, навіть якщо деякі користувачі вирішують не скористатися цією перевагою або вже знають про неї з інших джерел.

Наступна якісна характеристика базується із попередньої. Суттєвість - це характерний для кожного суб'єкта господарювання аспект доречності, що ґрунтується на характері або величині (чи обох) статей, яких стосується ця інформація у контексті фінансового звіту окремого суб'єкта господарювання. Інформація є суттєвою, якщо її відсутність або неправильне подання може вплинути на рішення, які приймають користувачі на основі фінансової інформації про конкретний суб'єкт господарювання, що звітує.

Правдиве подання. Щоби бути корисною, фінансова інформація повинна не лише подавати відповідні явища, - вона повинна також правдиво подавати явища, які вона призначена подавати. Щоби бути досконало правдивим поданням, опис повинен мати три характеристики: бути повним, нейтральним та вільним від помилок.

Найефективніший та найрезультативніший процес застосування основоположних якісних характеристик, як правило, такий:

1) ідентифікувати економічне явище, яке потенційно може бути корисним для користувачів фінансової інформації суб'єкта господарювання, що звітує;

2) ідентифікувати тип інформації про це явище, яка була б найдоречнішою, якщо вона доступна і якщо її можна правдиво подати;

3) визначити, чи доступна така інформація та чи можна її правдиво подати.

Якщо всі правила застосовано, то процес забезпечення основоположних якісних характеристик на цьому закінчується.

Крім основоположних якісних характеристик у Концептуальній основі фінансової звітності представлено посилювальні якісні характеристики, які збільшують корисність інформації, яка є доречною та правдиво поданою. Посилювальні якісні характеристики можуть також допомогти визначити, який з двох способів слід використати для опису явища, якщо обидва вони вважаються рівною мірою доречними та такими, що правдиво подають це явище. К посилювальним якісним характеристикам відносять: зіставність, можливість перевірки, вчасність та зрозумілість.

Зіставність означає, що звітність, є більш корисною, якщо її можна порівняти з подібною інформацією про інші суб'єкти господарювання, а також з подібною інформацією про той самий суб'єкт господарювання за інший період або іншу дату. На відміну від інших якісних характеристик, зіставність не стосується лише одної статті. Для порівняння необхідно щонайменше дві статті. Узгодженість, - хоча і пов'язана із зіставністю, не те саме, що зіставність. Зіставність це мета; узгодженість допомагає досягти цієї мети.

Можливість перевірки означає, що різні проінформовані та незалежні спостерігачі можуть досягти консенсусу, щодо того, що конкретний опис є правдивим поданням.

Перевірка може бути прямою та непрямою.

Пряма перевірка означає перевірку суми або іншого подання прямим спостереженням, наприклад, перерахунком грошей.

Непряма перевірка означає перевірку вхідних даних для моделі, формул та інших методів, а також перерахунок вихідних даних за допомогою тієї самої методології. Прикладом є перевірка балансової вартості запасів шляхом перевірки вхідних даних та перерахунку кінцевих запасів.

Можливість перевірки допомагає запевнити користувачів у тому, що інформація правдиво подає економічні явища, які вона призначена подавати.

Класифікація, охарактеризування та подання інформації ясно і стисло робить її зрозумілою, а її вчасність має можливість приймати рішення, завдяки інформації вчасно, щоб ця інформація могла вплинути на їхні рішення.