- •37.Мотивація працівників окремих професійних груп в сучасних умовах.
- •38.Система нематеріальної мотивації та механізм її формування. Моральна мотивація.
- •39. Особливості та інструменти організаційної (статусної та трудової) мотивації. Процедура стимулювання персоналу вільним часом.
- •40. Практичні аспекти застосування мотиваційного моніторингу.
- •41. Сутність та відмінності понять «мотиви», «стимули», «мотивація», «стимулювання». Класифікація видів мотивації.
- •42. Сутність потреб та їх види. Методика аналізу потреб персоналу підприємства.
- •43. Методи та інструменти мотивації. Механізм здійснення внутрішнього та зовнішнього впливу.
- •44. Мотиваційний процес у системі управління персоналом. Відмінні риси систем мотивації вітчизняних підприємств (організацій).
- •45. Пріоритети системи мотивації на різних стадіях розвитку підприємства (організації).
39. Особливості та інструменти організаційної (статусної та трудової) мотивації. Процедура стимулювання персоналу вільним часом.
Організаційна мотивація спирається на закріплене законом право адміністрації (роботодавця) вимагати від працівників дотримання прийнятих правил трудової діяльності. Основа цього виду мотивації - дисципліна праці, а її результат - дисциплінарна відповідальність, яка передбачає заходи впливу на працівника за неналежне виконання своїх обов'язків. Організаційна мотивація включає і заходи заохочення, такі як оголошення подяки, видача премії, нагородження цінним подарунком, нагородження Почесною грамотою, занесення в Книгу пошани і на Дошку пошани. В процесі праці персонал організації вступає в певні соціальні відносини один з одним, які проявляються в положенні окремих груп працівників у трудовому процесі, в організації комунікаційних зв'язків між ними. Це дозволяє обмінюватися інформацією про вплив на поведінку і результати діяльності працівників і їх груп. Мотиваційний менеджмент організації не може вважатися ефективним в досягненні індивідуальних, групових і організаційних цілей без визначення: кордонів господарської самостійності і необхідних результатів діяльності щодо асортименту продукції; необхідних витрат для досягнення цілей;
· форм і умов стимулювання ефективної діяльності працівників, груп та організації в цілому.
Стимулювання часом — це вплив на мотиваційні настанови працівників, регулювання їхньої поведінки на основі зміни часу зайнятості.
Заохочення працівників вільним часом сприяє зниженню втрат робочого часу, підвищенню лояльності, мотивованості, закріпленню персоналу на підприємстві, створенню додаткових стимулів до підвищення ефективності і якості виконуваних робіт, творчої та інноваційної діяльності.
На практиці набули поширення такі форми стимулювання вільним часом: — надання працівникам додаткового часу відпочинку (неробочий час); — установлення гнучких режимів робочого часу; — застосування гнучких форм зайнятості. Додатковий час відпочинку може надаватися працівникам періодично протягом робочого року. Наприклад, один неробочий день раз у два тижні, місяць, квартал тощо.
Гнучкий режим робочого часу є такою формою організації праці, коли для окремих категорій працівників установлюється режим праці із саморегулюванням часу початку, закінчення та тривалості робочого часу протягом робочого дня.
Одним з поширених методів стимулювання персоналу є застосування нестандартних форм зайнятості. Гнучкі форми зайнятості містять тимчасову, дистанційну (виконання робіт удома) зайнятість, укладання строкових трудових договорів. асових параметрів. Використання роботодавцем нетипових форм зайнятості пояснюється насамперед намаганням знизити витрати в розрахунку на одиницю продукції.
40. Практичні аспекти застосування мотиваційного моніторингу.
Мотиваційний моніторинг доцільно розглядати як складову моніторингу соціально-трудової сфери. Головною метою мотиваційного моніторингу є збір, вивчення і підготовка інформації для прийняття і аналізу рішень по здійсненню мотивації персоналу на різних рівнях управління підприємством.
Щодо практичних аспектів застосування мотиваційного моніторингу слід звернути увагу на його етапи:
підготовчий (створення опитувальників/анкет, підготовка бланків відповідей, інформативне забезпечення);
основний (безпосереднє проведення опитування);
завершальний (підбиття підсумків, аналіз результатів, прийняття управлінських рішень на основі даних моніторингу).
Найбільш розповсюджений метод проведення моніторингу системи мотивації – це анкетування. Анонімність анкет підвищує ступінь довіри та достовірності результатів. Однак, крім анкетування, можуть застосовуватися й інші методи
Назва методу |
Сутність методу |
Спостереження |
Менеджер з персоналу, використовуючи спостережливість, уміння розуміти поведінку, що демонструє працівник, отримує інформацію із спостережень та інтерпретацій дій співробітників |
Опитування (тестування, анкетування) |
Менеджер з персоналу отримує індивідуальний або груповий мотиваційний профіль – схему, що відображає структуру мотивуючих факторів |
Мотиваційна бесіда |
Один із варіантів інтерв’ю, що дозволяє виявити фактори, що мотивують працівника. Потребує знань та навичок психодіагностики, уміння будувати питання в певній послідовності |
Мотиваційний семінар |
Комплексна методика, що включає цілий ряд інструментів: інтерв’ю, опитування, вправи, рольові ігри тощо |
Складання мотиваційного профілю в процесі моніторингу відбувається через виявлення ставлення працівників до мотиваційних факторів. Технологія виявлення цих факторів для кожного працівника пов’язана зі спеціальним тестуванням. Коли працівник відповідає на запитання тесту, він виражає свою думку з приводу того, який з цих факторів для нього є значимішим за інший, через кількість балів.
