69) Підвищена (кратна) матеріальна відповідальність.

Стаття 135 та ч. 4 ст. 135-3 КЗпП є правовою базою засто¬сування кратного обчислення розміру шкоди, заподіяної робото¬давцю розкраданням, умисним зіпсуванням, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номі¬нальний розмір.

Спеціальний порядок обчислення розміру заподіяної шкоди встановлений Законом України від 6 червня 1995 р. "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей". Положеннями цього Закону визначено характер порушень — недбалість у роботі, порушення спе¬ціальних правил, інструкцій, розкрадання, знищення, недостача, наднормативні втрати (за винятком тих, що стались в процесі технологічного процесу) та вид робіт (операції, пов'язані з закупівлею, продажем, обліком, перевезенням, доставкою або використанням в процесі виробництва дорогоцінних металів, ювелірних побутових та промислових виробів, валютні операції), які дають підстави для притягнення працівників до відпові¬дальності за цим Законом. Закон також встановлює спеціальні коефіцієнти для кратного обчислення розміру заподіяної шкоди (наприклад, коефіцієнт 2 стосовно вартості металу в чистому вигляді або коефіцієнт 3 — стосовно вартості валютних цін¬ностей та інші).

Кратний розмір обчислення шкоди застосовується також на підставі Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 116. Відповідно до вказаного Порядку обчислюється шкода від розкрадання, знищення, недостачі основних фондів, про¬дукції, яка виробляється для внутрішньовиробничих потреб, спиртової продукції, плодово-ягідних консервантів, бланків цінних паперів.

70) Порядок притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

Частина друга статті 131 і стаття 139 КЗпП України прямо зобов’язують працівника дбайливо ставитися до майна підприємства, установи, організації (далі – підприємство) і вживати заходів до запобігання шкоди, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. У КЗпП (ст. 130) зазначається, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну ними підприємству порушенням покладених на них трудових обов’язків.

Матеріальна відповідальність працівника – це вид відповідальності, який полягає в обов’язку працівника відшкодувати у встановленому законом порядку і розмірах шкоду, заподіяну підприємству, де він працює, внаслідок невиконання або неналежного виконання без поважних причин трудових обов’язків.

Під час притягнення до матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються встановленням відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність зазвичай обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Таким чином роботодавець може застосувати до працівника матеріальну відповідальність, якщо є юридичні факти (умови), повний перелік яких містить стаття 130 КЗпП:

– Порушення працівником трудових обов’язків;

– Наявність прямої дійсної шкоди;

– Наслідковий зв’язок між порушенням і шкодою;

– Вина працівника.

Якщо не вистачає хоча б одного з перерахованих фактів, це робить неможливим притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

Обов’язок доводити обставини заподіяної шкоди, тобто наявність зазначених юридичних фактів, згідно статті 138 КЗпП, покладається на роботодавця.

Матеріальна відповідальність може бути покладена на будь-якого працівника, який уклав трудовий договір з роботодавцем (підприємством чи фізичною особою). Для того щоб залучити працівника до матеріальної відповідальності, необов’язково підписувати з ним договір про повну матеріальну відповідальність.

Законодавство не виключає притягнення до матеріальної відповідальності неповнолітніх працівників. Але неповнолітні працівники не можуть нести повну матеріальну відповідальність на підставі договору про індивідуальну або колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.

Слід зазначити, що матеріальна відповідальність працівників може наступати як у випадку, коли працівник безпосередньо своїми протиправними винними діями завдав матеріальних збитків, тобто безпосередньо знищив, зіпсував, пошкодив, викрав, розтратив певні матеріальні цінності або допустив їх нестачу, так і у випадку, коли безпосередній шкоди завдали треті особи, сили стихії і т.п., але це відбулося внаслідок невиконання або неналежного виконання без поважних причин своїх трудових обов’язків відповідним працівником. Наприклад, внаслідок неналежного виконання сторожем своїх обов’язків сталася крадіжка матеріальних цінностей роботодавця, вчинена третіми особами. Або керівник підприємства не ухвалював відповідні заходи, для того щоб полагодити дах на складських приміщенням, через що дощові води залили і відповідно зіпсували матеріальні цінності, які зберігалися в цих приміщеннях.

Залежно від форми вини, особи працівника й інших обставин, при яких заподіяно шкоду, працівник може залучатися до обмеженої чи повної матеріальної відповідальності. В окремих випадках законодавством може встановлюватися підвищена матеріальна відповідальність.